Найпотворніша тварина у світі не заслуговує на свій титул: у вигляді риби-краплі винні люди

Рибу-краплю (ота драглиста штука, яка схожа на розпливчасту людську голову з великим носом) колись назвали найпотворнішою твариною у світі. "Конкурс" провело Товариство збереження потворних тварин. У 2013 році Товариство збереження потворних тварин обрало рибу-краплю своїм чемпіоном серед усіх тварин, чиї непривабливі обличчя викликають у них менше підтримки, ніж їхні милі та пухнасті родичі.

Деталі

Ця відверто неприваблива істота була вперше сфотографована у 2003 році й стала мішенню для цькування. Але чи поспішали б люди так сміятися над Psychrolutes marcidus, якби знали, що його потворний желейний вигляд це насправді вина людей.

Риба-крапля – глибоководна риба. Вона є частиною сімейства товстоголових — клас рибоподібних пуголовків, що мешкають на дні, які переважно живуть біля узбережжя Австралії, охороняючи глибини океану, приблизно на 1200 метрах під водою. Тиск води там у 100 разів перевищує тиск повітря, який ми відчуваємо на суші. Ви б не хотіли побувати на такій глибині без дуже безпечного підводного човна.

У багатьох риб є плавальний міхур — наповнений повітрям орган, який допомагає їм рухатися та залишатися плавучими. Якщо вийняти рибу з плавальним міхуром з її домашніх глибин, об’єм газів у її повітряному мішку збільшуватиметься. Ці гази можуть збільшити міхур до такого розміру, що він роздавить інші життєво важливі органи риби, вбивши її.

Риба-крапля буває різною. Вона не має плавального міхура, адже для життя, яке здебільшого проводить лежачи на дні океану, потрібна невелика плавучість (так, так, схоже з сучасним життям на дивані). Це означає, що коли риба-крапля потрапляє на мілководдя, вона не гине, як інші глибоководні риби. Але вона трансформується.

Риба-крапля має іншу унікальну анатомію, що дозволяє процвітати під водою. Вона має рідкісний скелет, який складається з дуже слабких кісток, оскільки сильні кістки потребують енергії для розвитку. І замість червоних м’язів, сильних речовин, у риби-краплі є велика кількість білих м’язів, які дозволяють їй плавати короткими ривками, щоб зловити здобич. Їх м’яка тканина насичена водою та жиром, що захищає рибу від навколишнього тиску та дозволяє їй легко пересуватися по піску. Примітно, що риба-крапля не має луски. В'яла шкіра, що покриває все її тіло, є слабкою та гнучкою, але чудово підходить для дна океану. Якщо спостерігати в її природному середовищі, то риба крапля виглядає як звичайна риба.

Але інколи риба-крапля, яка займається своїми справами на морському дні, опиняється захопленою сіткою, яку витягують на поверхню рибалки. Лише тоді, коли її відтягують від природного середовища існування, її зовнішність стає потворною. Звільнившись від високого тиску глибини, який утримує рибу разом, її заповнена рідиною тканина руйнується, перетворюючись у драглисту масу.

Отже, чи можемо ми цькувати тіло, яке ми створили шляхом втручання? Хто ми такі, щоб давати цьому титул найпотворнішого? Знаєте, якби ми потрапили у природне середовище риби-краплі, ми б виглядали значно гірше (для риб'ячого конкурсу краси чи потворності ми б уже були непридатними, але б мали можливість поборотися у категорії "найгидкіший смак"), тому ця тварина ще добре тримається в наших умовах, навіть розслаблено, так би мовити.

Раніше дослідження показало, як саме життя з’явилося на нашій планеті. Досліджуючи умови, які могли дозволити живим системам виникнути з інертних геологічних матеріалів 3,5 мільярда років тому, команда змогла створити органічні молекули, які, можливо, були речовиною життя.