Така, якою й має бути. «Суперґьорл» не розчарувала

Фільм зібрав лише 38 мільйонів доларів у прокаті «вдома» у перший вікенд, у світі – 68, ненабагато більше. Крах? Провал? Невдача? Можливо. Але хіба це про конкретно дане кіно? Довіра глядача до супергеройських проектів підірвана невдачами останніх років. І якщо умовного «Людину-павука» той ще готовий прийняти без упереджень, то стрічку про кузину Супермена – ні. Особливо після невдач «Чорної вдови» та «Капітана Марвел», котрі посіяли у головах людей думку: сценаристи, режисери та великі компанії просто не здатні створити хороший фільм про жіночого персонажа із надзвичайними здібностями. Ставлення до «Суперґьорл» було дещо негативним ще до її прем’єри. Кожен новий фільм про супергероїнь у 2026 році змушений стартувати з програшної позиції. Доводити своє право на життя та переконувати, що він особливий та не такий, як його «колеги». Тому так, «Суперґьорл» була приречена стартувати у прокаті так собі. І якість стрічки мало на що впливала.

В абзацах нижче – без сюжетних спойлерів саме про якість фільму. І трошки про те, якою має бути супергеройка у 2026 році.

Мабуть, ключове: «Суперґьорл» точно не є поганою стрічкою. Міллі Алкок – це ідеальне влучання у роль. Їй личить бути доброю, але жорсткою та подекуди жорстокою. Їй личать оці депресивні вайби. Вона виглядає органічно у кожній сцені, де незадоволена власним життям та намагається забутися. Щонайменше на даний момент Суперґьорл це не про великий спектр емоцій, тож вирішує, мабуть, не стільки акторська гра, скільки правильний вибір актриси. До вибору Міллі питань нема. DC планує грати у довгу та використовувати цього персонажа пізніше ще та ще, тож це є ключовим. Нова Суперґьорл не бісить. Її у найгіршому випадку може бути нецікаво бачити – але точно не неприємно. Сумнівних ідей «сильна, бо жінка» не просуває. З гендерних кліше – лише спідниця. Нова Суперґьорл – перш за все герой та персонаж, а вже після цього – жінка. Правильні акценти.

Оновлена DC не дає екшн кожні 10 хвилин. Сильно рідше. Натомість вставляє у стрічку більше діалогів, небойових подій, драматичних сцен. «Супермен» саме завдяки цьому ходу вдався – а от «Суперґьорл» зокрема й через це дещо просідає у другому акті. Сильно сповільнюється. Ледь не повністю зупиняється, коли відволікається на флешбеки. Потрібні та важливі – але такі, котрі нищать темп. От вам і пріоритети: автори хочуть перш за все розказати історію Кари, а не розважити. Погано тут і зараз – але необхідно, якщо Суперґьорл з нами надовго. Бо пізніше – у фільмах, котрі вона «ділитиме» з іншими героями – слушної нагоди вже не буде. І насправді стрічка керується цим принципом «робимо на майбутнє» раз за разом: історія Кари, заслабкий злодій, персонаж Лобо, який заявлений у фільмі просто бо треба заявити, діалоги про помсту задля окреслення філософії героїні… Кіно могло б бути кращим, якби студії була потрібна крута стрічка.

Але потрібен був лише старт для Суперґьорл. З одного боку, привід для критики. З іншого: тим же «Месникам» передував десяток років сольних фільмів про героїв із меншими ставками. А це найбільш успішний приклад у сфері. Поспіх – зайвий. Коли створюєш цілий всесвіт, то заявляєшся на марафон, а не спринт. У DC це розуміють. Як розуміють і те, що уникнути провальних фільмів важливіше, аніж регулярно випускати найкращі. Супергеройка у 2026 році – конвеєр. Хочеш чи ні. Будеш випускати менше фільму на рік – тебе просто забудуть. Ти змушений створювати контент. Краще – зокрема й серіальний. Стару DC та Marvel останніх років знищували не «Шазам» та сиквел «Доктора Стренджа», а «Морбіус» та «Мадам Павутина». Важливо не зробити погано, а не створити шедевр. «Суперґьорл» відповідає завданню.

Стрічка ані у чому не на 10 з 10. У жодному з компонентів. Нема ані персонажів, у яких закохаєшся, ані виняткового екшну, ані потужної драматичної складової. Але і доколупатися до чогось важко. Зрештою, героїня проходить із точки А у точку B таким чином, що природа її рішень – зрозуміла. Гарні бойові рішення були, екшн – подекуди навіть винахідливий. Увесь фільм тобі не вистачає емоційного відгуку на події на екрані – але у фінальній битві тобі приємно спостерігати за діями Кари. Отже, стрічка не залишає байдужим до персонажів. Лобо – той же Зелений ліхтар із «Супермена», але з ним веселіше, аніж було б без нього. Ну й історію Кари було цікаво дізнатися, так. Тобто все важливе вмістили. Ніде не сілу у калюжу. Так, через це фільм виглядає радше як збірка з того, що треба додати, аніж як цільна композиція, але конструктор безумовно склався, а не розвалився у процесі.

«Супермен» минулого року не став і близько найкращим фільмом в історії супергеройки. Але чи став великим фільмом? Безумовно. Бо масштаб. Бо багато подій та персонажів. Зрештою, бо багато філософії самого Супермена. Важливе кіно. Фундаментальне для всесвіту. Те, від якого далі будуть відштовхуватися. А «Суперґьорл» не така, бо… і не мала бути такою. Доволі камерна, як для космічної, пригода. Менше героїв. Менше подій. Менше навіть хвилин. Кара – просто менш важливий персонаж для цього всесвіту. З меншим впливом і зараз, і у майбутньому. Тоді справедливо, що менший герой отримує меншу пригоду меншого масштабу. В усьому: від персони головного злодія до тривалості фінальної сутички. Можливо, хтось очікував побачити велике кіно, ще одного «Супермена» із жінкою у якості героїні замість чоловіка… Але ні, «Суперґьорл» з нами для іншого.

Фільм дав рівно те, що й мав. Що був повинен. Ані крихтою більше. Все, Кара заявлена: із власними філософією, історією та цінностями. Тепер її можна використовувати зокрема в інших проектах. Бо глядач уже з нею знайомий. DC заробить на стрічці небагато (або навіть втратить), але стане ближчим до своєї версії «Месників» у майбутньому. З персонажами, які подобаються, а не на яких байдуже. «Суперґьорл» – мабуть, найслабший на даний момент продукт оновленої DC Ганна. Але не слабкий. Не зайвий. Не той, події якого будуть ігноруватися у майбутніх стрічках. З сильним, але вразливим жіночим персонажем. А якщо все так, то хіба це провал? Не схоже. Лише касовий – але зумовлений невдачами попередників. «Суперґьорл» робить достатньо, аби уникнути нещадної критики. Хоча критикувати, звісно, все одно будуть – але більше за інерцією.

Мабуть, у 2026 році кожен новий супергеройський фільм має знати своє місце в ієрархії свого всесвіту. Не робити замало, аби не відчуватися «прохідним». Не робити забагато, аби не підняти ставки зарано: майбутнім стрічкам буде заважко відповідати завищеним очікуванням. Ми пережили еру спаду популярності супергеройки, коли студії хотіли отримати максимум прибутку та слави тут і зараз. Тепер DC робить із точністю навпаки. Виглядає як план, причому потенційно переможний. «Суперґьорл» не вражає, але точно знає, що робить. І на даному етапі відбудови всесвіту DC цього достатньо.