Павло Розенко пояснив, чому саме зараз почалася кадрова чистка Кабміну

4 вересня стало відомо про кілька гучних відставок у Кабінеті Міністрів України. Зокрема, мова йде про міністра з питань реінтеграції Ірину Верещук, міністра юстиції Дениса Малюську, міністра закордонних справ Дмитра Кулебу та міністра стратегічної промисловості Олександра Камишіна.

• Важливо, щоб урядові інституції працювали максимально активно – Зеленський про урядові зміни

Meta.ua звернулася до Міністра праці та соціальної політики України (2014-2016) Павла Розенка із проханням пояснити, чим викликані такі радикальні зміни у Кабміні та чому це відбувається саме зараз.

Далі – пряма мова експерта

Офіс Президента уважно стежить за соціологією та настроями суспільства. Для всіх очевидний факт, що тенденція останніх півроку свідчить про дуже різке падіння популярності Уряду, Верховної Ради України. І останні три місяці характеризуються тим, що ось це різко негативне ставлення українців до ВР та Уряду призвело до того, що за різними соціологічними оцінками, повна довіра до влади коливається десь у проміжку між 4% та 10%. Цей негативний тренд почав відображатися і на особистому рейтингу президента. Усі соціологічні кампанії показують, що в останні півроку почали посилюватися негативні тренди на рейтингу Володимира Зеленського.

Очевидно, що на це не реагувати було не можна. Очевидно, що треба було проводити певні заходи, аби стабілізувати рейтинг. Були різні намагання це зробити, в тому числі, за рахунок активного піару Курської операції. Це дало невеличкий, тимчасовий сплеск. Наступний крок — проведення широкомасштабної пресконференції, де брали участь й урядовці, і президент України. Але ця пресконференція явно пішла не за планом і зіграла ще в більший мінус владі. І це стало другою причиною, щоб швидше щось робити для призупинення негативних тенденцій. Звільнення Ростислава Шурми і винесення на порядок денний непідготовлене питання про ротації в Уряді викликані негативною реакцією українців на пресконференцію Володимира Зеленського. Попри певні плюси і досягнення, усе суспільство обговорювало інші речі і явно не в тій тональності, як планували це обговорення в Офісі Президента.

Тому два основних моменти: це падіння рейтингів та швидка реакція на доволі невдалу пресконференцію Володимира Зеленського. Перше рішення пішло по Шурмі, як спроба нейтралізувати ці розмови про 5-6 менеджерів, незмінних Єрмака та Татарова і всіх інших. Це дало суспільству меседж, а-ля, бачите, ми жертвуємо Шурмою. Це також меседж для міжнародних партнерів, які мали вагомі підстави пов’язувати діяльність Шурми із корупційним впливом. А перед цим ще було рішення про звільнення Кудрицького, чим вони також намагалися балансувати.

А далі було питання відставки частини Уряду. Я думаю, що розраховувати на якийсь дуже позитивний ефект від суспільства на цю зміну частини Уряду, чи від економіки, яка сприйме це як позитивний сигнал для розвитку або зростання, не варто. Ми побачили, що фактично заміни уряду не відбувається. Немає введення до складу Уряду когорти чи нових людей, чи більш широкого об’єднання людей навколо непростої економічної ситуації в країні. Саме така заміна урядовців викликає більше запитань, аніж схвальних оцінок. Бо у всіх експертів та фахівців головне питання, яке було присутнє при кадрових змінах останніх чотирьох років, це “а чому саме цей?”. А от чому саме Кулеба? Або Камишін? У чому недопрацювання Верещук чи Малюськи, що їх просто так взяли і сказали їм піти на вихід. Відповіді на ці питання немає. І для більшості з урядовців такі рішення стали несподіванкою. Вони приймалися швидко, з коліс, в авральному режимі.

А тут ще виникає інше питання: а чим кращі ті 50% міністрів, які лишаються? Які у них кращі досягнення, прориви, реформи чи краща ситуація в галузі, щоб їх не зачепила ця ротація? І за яким принципом одних звільнили, а інших лишили? Відповіді на ці питання немає. Є загальні фрази, що нам там щось треба посилювати, потрібна нова енергетика, хоча міністр енергетики залишається старий.

Я думаю, що така заміна Уряду абсолютно не відповідає очікуванням суспільства на якесь об’єднання всього політикуму в Україні навколо вирішення питань. Я не дарма кажу, що Офіс Президента слідкує за соціологією. Але чому немає реакції, що соціологія показує, що біля 70% українців або повністю, або частково підтримують ідею утворення Уряду національної єдності, коаліційного Уряду. Запит на консолідацію у суспільстві величезний. Але реалізація цього запиту на сьогоднішній день фактично не здійснюється. Робиться вигляд, що цієї проблеми не існує. На мій погляд, найкращим виходом з цієї складної ситуації, яка ще буде загострюватися із початком опалювального сезону, був би реальний крок на консолідацію політикуму. Цей крок суспільством був би сприйнятий класно. І міжнародними партнерами також, як і економічно-фінансовою елітою України. Це був би позитивний сигнал.

Але амбіції, на жаль, і далі грають свою роль. Існує бульбашка, де ніхто нікого слухати не хоче. Плюс старі образи, бо хтось колись щось сказав. Ми розуміємо, що такі кадрові рішення нічого нового ні для влади, ні для розвитку країни не дадуть. У мене абсолютно чітке відчуття втрати часу, втрати енергії та надії на те, що цю негативну тенденцію, яка зараз відбувається в Україні в усіх напрямках, буде змінено. Такі зміни Уряду не відповідають ні очікуванням суспільства, ні очікуванням українців у цілому.