Чи була страта на гільйотині болючою: ось, що думають вчені

На щастя, більше нікому не доведеться відчути, як це: бути страченим на гільйотині. Але, якою б жахливою не була страта через миттєве відсікання голови, багатьох цікавить, чи боляче це, й чи залишається людина при свідомості ще деякий час після цього. Очевидно, що ніхто не може поділитися власним досвідом, але наука знаходить відповіді й у цьому випадку.

• Чому люди співають: нове масштабне дослідження наблизилось до відповіді

Деталі

Якщо ви раптом не знали, то гільйотина — це доволі проста, але ефективна, машина смерті. Вона по-суті є закріпленим велетенським лезом на верхівці двох балок, яке падає на шию людини й відрубує голову. Цей пристрій обирали ревні французькі революціонери у 18 столітті, але він залишався методом страти в країні до кінця 20 століття. Останньою людиною, страченою на гільйотині у Франції, була Хаміда Джандубі 10 вересня 1977 року. Перші "Зоряні війни" вийшли раніше, ніж відбулась ця страта.

Вважається, що під час Французької революції було гільйотиновано від 15 000 до 17 000 людей, більшість з яких були "простими людьми", а не заможними аристократами та королівськими особами-декадентами. Однією з причин широкого використання гільйотини в цей час було те, що вона вважалася гуманною (тоді просто було з чим порівнювати). Використання цього знаряддя підтримували просвітники, нібито миттєва смерть через відрубання голови не завдає мук й навіть не принижує гідність страчуваного. Цю машину смерті називали найм'якшим із методів страти.

Не дивно, що ця штука породила навколо себе купу легенд, наприклад про те, що голови людей залишаються при свідомості після відрубування.

Одна з найвідоміших історій відноситься до 1905 року, коли доктор Жак Борьє був свідком страти людини в Парижі. Після обезголовлення Борьє помітив, що відрубана голова все ще рухається, очі смикаються, а губи судомить. Він викрикнув ім’я злочинця, на що він відреагував, що було помітно по розширенню зіниць. Борьє заявив, що у нього склалось враження, нібито на нього дивляться живі очі.

Однак цілком можливо, що такі явища, про які часто повідомляють, є лише спазмом м’язів під час передсмертної агонії тіла, а не доказом живої свідомості після обезголовлення.

Щоб краще зрозуміти реакцію мозку на обезголовлення, у дослідженні 2013 року було відрубано голови кількох щурів під наркозом мініатюрним лезом гільйотини, під час якого вчені використовували електроенцефалограму, щоб стежити за активністю мозку щура... Важко провести межу, де закінчується наука й починається садизм, але мініатюрна гільйотина для щурів звучить як щось тривожне.

Це дослідження виявило, що мозкова активність щурів "значно зросла" протягом 15 секунд після того, як їх обезголовили, що свідчить про те, що тварини могли відчувати деякий біль. Вчені підсумували:

Ці відповіді свідчать про те, що щури без анестезії, швидше за все, сприймуть обезголовлення як хворобливе перед початком втрати чутливості.

Інші вчені не так впевнені. Дослідження 2023 року розглянуло відомі дані про те, чи зберігається свідомість (і, отже, відчуття болю) після обезголовлення, дійшовши висновку, що це дуже малоймовірно. Вони припускають, що смерть від обезголовлення настає майже миттєво (добре, що обійшлось без щурячих гільйотин). Ці дослідники заявили:

Доказів, доступних нам на цей час, мало, а дослідження, які свідчать про те, що обезголовлені щури зберігають усвідомлення протягом кількох секунд, страждають від низького розміру вибірки. Хоча найкращі наявні на цей момент докази свідчать про те, що LOC (втрата свідомості) відбувається майже миттєво при обезголовленні як на моделях людини, так і на гризунах, цілком можливо, що правда ніколи не буде повністю відома.

Більш чітка відповідь на це питання може з'явитися незабаром. Дослідники продовжують гратися з ідеєю трансплантації голови, в той час, як наше розуміння свідомості повільно, але впевнено розширюється. Цілком можливо, що ці галузі дослідження колись приведуть нас до відповіді.

Раніше ми повідомляли, що NASA планує використовувати Сонце як гігантський телескоп. Це може здатися ідеєю з наукової фантастики, але таке використання нашої зорі пропонував ще Альберт Айнштайн.