Гарно зберігся: вчені вважають, що Всесвіт може бути вдвічі старшим

За словами фізика-теоретика Раджендри Гупти з Університету Оттави в Канаді, раніше відкинутій космологічній теорії слід дати другий шанс для пояснення аномалій у нашому Всесвіті. Дослідник заявляє, що цей підхід передбачає, що вік Всесвіту вдвічі більший, ніж зараз вважають (13,798 мільярда років).

• Вчені виявили дещо велике й гаряче під поверхнею Місяця

Деталі

Гупта пропонує повернутися до так званої теорії старіння світла. Вона не передбачає розширення Всесвіту, тому була відкинута науковим товариством через очевидні ознаки протилежного. Проте Гупта пропонує поєднати теорію старіння світла з розширенням Всесвіту.Дослідник виявив, що Великий Вибух міг відбутися 26,7 мільярда років тому – вдвічі більше, ніж прогнозують поточні моделі.

Ці додаткові роки можуть пояснити, чому найдальші спостережувані галактики виглядають напрочуд зрілими, хоча мали б містити зірки, яким всього близько пів мільярда років.

Оцінка віку Всесвіту схожа на вгадування дня народження дитини за її зростом. Об’єкти на відстані (у всіх напрямках) виглядають трохи червонішими, ніж ми можемо очікувати від їхніх світлових паттернів. Найімовірніше пояснення полягає в тому, що простір розширюється, розтягуючи ці світлові хвилі, як витягнуту пружину.

Оскільки світлу потрібен час, щоб дістатися до наших телескопів через космічні простори, червоніше світло є старішим світлом, яке пройшло більший шлях. Користуючись даними про це розширення світла, можна розрахувати зворотний процес, щоб визначити, коли Всесвіт був компактним й кипів від концентрованої енергії.

Однак це не єдина спроба пояснити, чому світло з глибин Всесвіту виглядає червонішим. У 1929 році швейцарський астроном Фріц Цвіккі припустив, що світло просто втратило свою силу через такі величезні ділянки космосу. Менше енергії означає нижчу частоту та більшу довжину хвилі, зміщуючи спектр яскравих віддалених об’єктів. Грубо кажучи, світло летіло так довго, що "постаріло" і змінило колір. Цю концепцію відкинули, тому що вона підтримувала теорію сталого Всесвіту.

Як зазначив Гупта у своїй нещодавно опублікованій роботі, це не означає, що концепцію старіння світла та теорію розширення Всесвіту не можна поєднати. Поєднання може навіть допомогти зрозуміти, чому найвіддаленіші квазари й галактики виглядають, ніби їм мільярди років.

Це також може допомогти пояснити, чому вони виглядають меншими, ніж очікувалося, попри їх великі маси.

Гібридна гіпотеза Гупти припускає, що Всесвіт дійсно такий великий, як ми думаємо, розширившись до свого розміру після Великого вибуху в минулому. Він починає з двох моделей Всесвіту, що розширюються: одна базується на стандартних припущеннях про рівність і площинність космосу, а друга вносить деякі зміни, пов’язані з так званою константою зв’язку.

Константа зв’язку описує взаємодію сил між частинками, як-от те, як електромагнітні поля двох протонів, що перебувають в безпосередній близькості, певним чином впливатимуть на поведінку один одного.

Усі сили мають константу зв’язку, яка зовсім не обов’язково є постійною, змінюючись разом з енергією. Це залишає простір для констант зв’язку, щоб змінюватися настільки, щоб впливати на поведінку світла. Якщо ця постійна змінюється з часом, наші розрахунки щодо віку Всесвіту можуть суттєво відрізнятися.

Однією з проблем теорії старіння світла є те, що втрата енергії у світловій хвилі відповідатиме втраті імпульсу, що впливає на зовнішній вигляд далеких об’єктів. Зважаючи на те, що стародавні галактики виглядають надзвичайно маленькими, цей конфлікт насправді може стати приводом для перегляду гіпотези.

Раніше телескоп Джеймса Вебба зробив казковий знімок найближчих до нас зоряних ясел. Фото опублікували з нагоди річниці з початку проведення космічних спостережень за допомогою телескопа імені Джеймса Вебба.