Чому Ямаль не отримав десятий номер у збірній, хоча має його у клубі

Культові футболісти завжди пов'язані із якимось одним ігровим номером на футболці. Наприклад, Кріштіану Роналду – із № 7, Йоган Кройф – із № 14, а Ліонель Мессі, Дієго Марадона, Пеле, Зінедін Зідан та Кіліан Мбаппе – із № 10. Всі вони в певний період кар'єри носили й інші номери на спині, але потім “визначилися” остаточно, і у пам'яті вболівальників залишилася й залишиться саме одна заповітна цифра, яка безпосередньо пов'язана із прізвищем кумира.

Сучасні футбольні генії також не порушують попередніх традицій та намагаються взяти собі якомога найбільш престижний ігровий номер, довго втримуючи його за собою. Але от тільки не всім це вдається, і часом причини цього не зовсім зрозумілі для широкого вболівальницького загалу.

Наприклад, геній та зірка Барселони Ламін Ямаль у національній збірній Іспанії на фінальну частину ЧС-2026 так і не отримав бажану “десятку” на спині, обмежившись № 19. У клубі Ямаль вже встиг пограти під 41-м ігровим номером, потім – під 27-м, після – під 19-м, перш ніж не “знизив” цю цифру до знакової “десятки”. Весь сезон-2025/26 Ламін провів саме із № 10, загалом повністю відповідаючи цьому, оскільки відзначився 16 забитими м'ячами та 12 результативними передачами в 28 матчах Ла Ліги, а також 6 голами та 4 асистами у 10 поєдинках Ліги чемпіонів.

У збірній Іспанії Ламін Ямаль до своїх 18 років також вже встиг закріпити за собою статус одного з лідерів. Він провів 26 поєдинків за “Червону Фурію”, у яких забив 6 м'ячів. Ямаль був надзвичайно важливою фігурою у складі іспанців на Євро-2024, який в результаті його національна команда виграла. Тоді Ламін узяв участь у всіх 7 поєдинках іспанців, записавши на свій рахунок 1 забитий м'яч та 4 результативні передачі, у тому числі й у фіналі проти Англії (2:1) на Ніко Вільямса.

Однак, незважаючи на попередні заслуги, на ЧС-2026 у збірній Іспанії ані Ламін Ямаль, ані Ніко Вільямс, також згадуваний вище, так і не отримали № 10 на спину, хоча обидва у своїх клубах (Барселоні та Атлетіку відповідно) застовпили за собою саме цю культову цифру. Більше того, хтось із уболівальників й зовсім може здивуватися, зазирнувши у заявковий лист Червоної Фурії на поточну світову першість, оскільки «десятку» отримав 28-річний атакувальний півзахисник Барселони Дані Ольмо, який загалом є досить добротним виконавцем, але за рівнем впливу на клубну та національну команди й близько не стоїть поруч із Ямалем.

То чому ж так відбувається? Якщо відповідати дуже коротко – це питання внутрішньокомандного етикету.

У збірній Іспанії досить давно так прийнято, і це питання було повністю узгоджене із позицією національної футбольної федерації, що першим номер обирає гравець з більшим стажем виступів за "Червону Фурію". Це дозволяє вирішувати проблему штучно створеного авторитету в команді, припиняє поспіх у професійному розвитку та прибирає навіть найменші натяки на можливий прояв зарозумілості чи надмірної гордині.

Такі порядки у збірній Іспанії – щось свого роду сакральне. Там ніхто не заперечує проти системи, за якої футболіст із більшою кількістю матчів за національну команду завжди обирає собі ігровий номер першим. У Ольмо – 51 поєдинок за “Червону Фурію”, тоді як у Ламіна Ямаля – майже вдвічі менше (у Ніко Вільямса, який також міг би претендувати на “десятку”, бо грає під нею у клубі – 31).

Жодних винятків не передбачається, яким би рівнем таланту не володів молодий футболіст, тому Ямаль у національній команді грає під № 19.

Як на це реагує Ламін? За даними зі ЗМІ та від інсайдерів, абсолютно спокійно. Вінгер усвідомлює, що у національній збірній вже давно склалися свої правила та традиції, міняти які він, нехай і володіючи надзвичайним талантом, абсолютно не має права, щоб банально не руйнувати внутрішньокомандну “хімію”.

Також Ямаль чудово розуміє, що збірна Іспанії – це не «Барселона». У клубі, як це не дивно, саме Ламін грає під № 10, тоді як Ольмо задовольняється ігровою «двадцяткою» на спині. Але у лавах “блаугранас” існують свої порядки, і там останніми роками існував запит на повернення «десятки» під абсолютно особливого гравця, яким довгі роки для цієї команди був Ліонель Мессі.

У Барселоні десятий номер – це синонім величі і надії. Одразу після відходу Мессі «десятку» у своє розпорядження отримав вундеркінд академії “блаугранас” Ансу Фаті, якому на той час пророкували неймовірне майбутнє. Однак виправдати очікування у Фаті так і не вийшло, внаслідок чого влітку 2025-го він пішов в оренду у Монако, а десятий номер перейшов до рук (а точніше – на спину) Ламіна Ямаля. Після цього каталонський клуб відрапортував про значне зростання продажів футболок із десятим ігровим номером.

Збірна Іспанії також могла б отримати серйозну фінансову вигоду від продажів футболок із № 10 та прізвищем Ламіна Ямаля, якби тому дозволили змінити ігровий номер у національній команді напередодні старту ЧС-2026. Однак у лавах “Червоної Фурії” зайвий раз продемонстрували, що не ставлять гроші на чільне місце. Набагато важливіше віддавати шану традиціям, спадщині, поважати командну ієрархію, що виходить далеко за межі будь-яких тактичних задумів або ставки на контроль м'яча. І немає жодних сумнівів, що в майбутньому подібна стратегія тільки збільшить прибутки іспанської федерації, коли Ямаль все ж таки отримає жаданий № 10 на спину, але не тому, що так комусь хочеться прямо зараз, а тому що він повністю заслужить його своїм становищем та авторитетом усередині колективу.

А поки що Ямалю, здається, цілком комфортно і з № 19 на футболці. Глобально кажучи, Ламіну абсолютно все одно, з якими цифрами на спині творити історію і це дуже в ньому підкуповує.

Олексій СЛИВЧЕНКО