Президент, який приносить золото. Як Лілль навчився робити гроші з Летангом

Футбольний клуб Лілль чотири рази у своїй історії ставав чемпіоном Франції, причому двічі виборював титул найсильнішої команди країни у нинішньому сторіччі. “Доги” вигравали Лігу 1 за результатами сезонів-2010/11 та 2020/21, що дозволяло їм грати у Лізі чемпіонів та отримувати непогані гроші від УЄФА. Утім, основний свій заробіток цей клуб останніми роками пов'язує зовсім не із реалізацією телевізійних прав чи призових від участі у єврокубках. Ліллю вдалося стати справжньою машиною з реалізації талантів за дуже великі гроші на трансферному ринку, і величезна заслуга в цьому належить чинному президенту “догів” Олів'є Летангу.

Останнім, станом на поточний момент, гучним трансфером Лілля став переїзд 18-річного центрального півзахисника збірної Марокко Аюба Буадді, котрий наробив своїми виступами галасу на чемпіонаті світу-2026 у США, Мексиці та Канаді, у Манчестер Сіті. Англійський клуб заплатив за африканського вундеркінда 100 мільйонів євро, чим переписав одразу декілька рекордів. По-перше, ця угода стала найдорожчим продажем в історії Лілля. По-друге, Аюб виявився найдорожчим футболістом Ліги 1, який перебрався до зарубіжного чемпіонату, побивши попереднє досягнення Неймара (бразилець за 90 мільйонів євро у 2023-му переїхав із ПСЖ до саудівського Аль-Хіляля). По-третє, Буадді став найдорожчим тінейджером в історії АПЛ, причому попередній рекорд тут, що цікаво, також належав екс-футболісту Лілля – центрбеку Лені Йоро, за якого 62 мільйони євро в липні позаминулого року заплатив Манчестер Юнайтед.

Останні приклади з Йоро та Буадді зайвий раз доводять, наскільки нинішній Лілль досяг досконалості у власній моделі розвитку та виведення на топ-рівень учорашніх молодих ноунеймів, за яких через декілька років починають змагатися європейські товстосуми. Наприклад, Аюб перебрався до Лілля п'ять років тому практично за безцінь із молодіжної команди французького Крею. Через два роки хавбек оформив свій перший професійний контракт, і з того часу провів загалом 96 офіційних матчів за Лілль, відзначившись 4 результативними передачами. А вже влітку 2026-го Манчестер Сіті заплатив за Буадді феноменальні гроші, оцінивши молодого таланта майже у мільйон євро за кожен його проведений матч на дорослому рівні в складі клубної команди.

Беззаперечним архітектором цього трансферного успіху Лілля є президент клубу Олів'є Летанг. Це людина, яку у французькому клубному футболі характеризують не інакше, як стратега із надзвичайно гострим діловим чуттям. Фактично 53-річний Летанг заздалегідь відчуває, де й на кому можна буде добряче підзаробити в майбутньому, і в такого виконавця «доги» вкладають усе, що мають, аби згодом здійснити чергову гучну угоду на трансферному ринку.

До приходу в президентське крісло Лілля, що відбувся у грудні 2020-го, Летанг працював спортивним директором Реймса, а із 2012 по 2017 роки виконував аналогічні обов'язки в Парі Сен-Жермен, який тоді перебував на зорі своєї історії, пов'язаної із власниками-шейхами з Катару. У 2017-му Летанг пішов у Ренн, де отримав пост президента, а через три роки перебрався вже до Лілля.

До Летанга Лілль вже мав славу клубу, в якому проявляють себе великі таланти. Проте певною мірою це траплялося лишень фрагментарно, хоча виторговувати вкрай щедрі компенсації від покупців “доги” навчилися вже тоді. У 2012-му Лілль продав у Челсі за 35 мільйонів євро бельгійського атакувального хавбека Едена Азара, через сім років здійснив ще дві знакові угоди – оформив переїзди португальця Рафаела Леао до Мілана за 49,5 мільйонів євро та івуарійця Ніколя Пепе до Арсенала за 80 мільйонів євро. А на початку вересня 2020-го, за декілька місяців до приходу у клуб Летанга, “доги” продали в Наполі нігерійця Віктора Осімхена за 79 мільйонів євро.

Іншими словами, Ліллю вдавалося заробляти дуже гідні гроші від продажу своїх талантів, але лишень із приходом Летанга це явище виявилося поставленим на конвеєр. Новий президент “догів” сфокусувався не тільки на переписуванні рекордів щодо вихідних трансферів, а й просто на дуже вигідних пропозиціях стосовно продажу своїх футболістів, що не вбивало б спортивного потенціалу команди. Як результат: за час президентства Летанга Лілль здійснив уже 15 трансферів на вихід за суму в 10 та більше мільйонів євро. Усього ж нинішній президент наторгував футболістами на вихід на феноменальну суму у понад 500 мільйонів євро.

Нещодавно французькі оглядачі проаналізували, що якби Лілль мав можливість повернути своїх топ-талантів, проданих за останні 10-15 років, і ті умовно перебували б на піку можливостей, то така збірна команда могла б легко дістатись чвертьфіналу Ліги чемпіонів, а то й забратися вище. Судіть самі: у воротах Шевальє, у захисті – Габріел Магальяйнс, Ботман, Йоро та Діакіте, у півзахисті – Онана, Буадді та Азар, а у нападі – Леао, Осімхен та Пепе. Ця умовна команда є символом того, наскільки ефективно навчилися працювати в Ліллі із молодими вундеркіндами за останні півтора десятиліття, гарантуючи їм ідеальні умови для професійного зростання та можливість засвітитися на великому футбольному ринку Європи.

Важливо розуміти, що над кейсом Буадді президент Летанг працював тривалий час. Керівник Лілля із самого початку розраховував, що марокканського таланта “догам” вдасться реалізувати за дуже дорогою ціною, яку здатні собі дозволити одиниці на ринку Європи. Ще наприкінці минулого року бос Лілля заявляв наступне: “Аюбу ледве виповнилося 18, але у світі вже зараз є дуже мало клубів, здатних скористатися його талантом”. Цими словами Летанг готував потенційних покупців до того, що заплатити доведеться запитувані 100 мільйонів євро і ніяк не менше. Ключовим чинником мав стати ЧС-2026, на якому Буадді виявив себе чудово, увійшовши до символічних збірних відкриттів турніру за версією різноманітних авторитетних видань. Після цього здатність Лілля реалізувати свого вундеркінда за 100 мільйонів євро була лише питанням часу і він настав дуже швидко – ще до закриття літнього трансферного вікна-2026.

Прямо зараз французький Лілль із його президентом Летангом, який вміє приносити золото, є третім клубом у Європі за розміром отриманого чистого трансферного прибутку на ринку з того моменту, як Олів'є вступив на свою посаду. Кращих показників зуміли досягти лишень Аякс та РБ Лейпциг – клуби, у яких система обкатки та перепродажу молодих талантів налагоджена вже дуже давно. Якщо нічого не зміниться в стратегії та поведінці Летанга і самого Лілля, то у найближчому майбутньому “доги” точно спробують зробити все, аби заслужити звання “золотого розплідника” Старого континенту за № 1 – ось побачите…

Олексій СЛИВЧЕНКО