Продали за копійки, викупили за мільйони: найдорожчі повернення футболістів

У сучасному футболі клуби нерідко витрачають величезні кошти на придбання нових гравців. Проте іноді найдорожчими трансферами стають повернення футболістів, яких ті самі команди раніше відпустили за значно менші суми або взагалі безкоштовно.

Найвідомішим прикладом залишається історія Поля Погба. У 2012 році «Манчестер Юнайтед» дозволив французькому півзахиснику перейти до «Ювентуса», а вже через чотири роки заплатив за його повернення рекордні на той момент £89 млн.

Схожа ситуація виникла з Ромелу Лукаку, якого «Челсі» продав «Евертону» за £28 млн, а через сім років повернув за £97,5 млн.

Проте не всі подібні операції виявлялися провальними. Наприклад, мадридський «Реал» викупив Альваро Морату за €30 млн, а наступного літа продав його майже вдвічі дорожче.

Розглянемо найвідоміші випадки, коли клуби змушені були повертати колишніх футболістів за великі гроші, та порівняємо фінансові результати таких трансферів.

Найдорожчі повернення футболістів

«Манчестер Юнайтед» отримав компенсацію за підготовку Погба, але не повноцінну трансферну суму.

*Матич був частиною обміну на Давіда Луїса, тому його оцінка в угоді не є окремою грошовою виплатою.

Поль Погба — «Манчестер Юнайтед» витратив £89 млн і знову відпустив його безкоштовно

Історія Поля Погба стала одним із найвідоміших прикладів невдалого трансферного планування.

Француз приєднався до академії «Манчестер Юнайтед» у 2009 році, перейшовши з «Гавра».

Проте закріпитися в основному складі команди Алекса Фергюсона молодому півзахиснику не вдалося.

У 2012 році Погба залишив англійський клуб після завершення контракту та перейшов до «Ювентуса».

Туринці отримали одного з найперспективніших півзахисників світу практично без трансферних витрат.

За чотири сезони в Італії француз виграв чотири чемпіонські титули, дійшов до фіналу Ліги чемпіонів та перетворився на зірку світового футболу.

Влітку 2016 року «Манчестер Юнайтед» вирішив повернути свого вихованця.

За Погба заплатили £89 млн, що на той момент стало світовим трансферним рекордом.

Француз провів на «Олд Траффорд» ще шість сезонів, виграв Лігу Європи та Кубок англійської ліги.

Однак його виступи супроводжувалися травмами, нестабільністю та регулярною критикою.

У 2022 році контракт футболіста завершився, і він знову перейшов до «Ювентуса» безкоштовно.

Таким чином, «Манчестер Юнайтед» двічі відпустив Погба без повноцінної трансферної компенсації, а між цими переходами витратив на його повернення £89 млн.

Трансферний підсумок МЮ: £89 млн витрат на повторне придбання без подальшого доходу від продажу.

Ромелу Лукаку — «Челсі» повернув нападника за £97,5 млн

Ще дорожче повернення організував «Челсі».

У 2011 році лондонці придбали 18-річного Ромелу Лукаку в «Андерлехта» приблизно за £18 млн.

Проте бельгієць не зміг закріпитися в основному складі.

Після оренд у «Вест Бромвіч» та «Евертон» нападник остаточно перейшов до мерсисайдського клубу влітку 2014 року.

Сума трансферу становила £28 млн.

У наступні роки Лукаку став одним із найрезультативніших нападників АПЛ.

У 2017 році «Евертон» продав його «Манчестер Юнайтед» за початкові £75 млн, а через два роки бельгієць перейшов до «Інтера».

У сезоні-2020/21 Лукаку допоміг міланцям виграти чемпіонат Італії, забивши 24 голи в Серії А.

Після цього «Челсі» вирішив повернути колишнього футболіста.

Влітку 2021 року лондонці заплатили «Інтеру» £97,5 млн — рекордну на той момент суму для клубу.

Проте другий період бельгійця на «Стемфорд Брідж» виявився невдалим.

У сезоні-2021/22 він забив лише вісім голів у Прем'єр-лізі, а вже наступного літа повернувся до «Інтера» на правах оренди.

Пізніше нападник виступав за «Рому», також в оренді.

У серпні 2024 року «Челсі» остаточно продав Лукаку «Наполі». За повідомленнями британських медіа, гарантована сума трансферу становила €30 млн, або приблизно £25,2 млн.

Отже, лондонці повернули бельгійця за £97,5 млн, а через три роки продали приблизно за £25,2 млн.

Різниця між ціною повторного придбання та подальшого продажу становила близько £72,3 млн без урахування інших платежів.

Якщо порівнювати лише перший продаж 2014 року та повернення 2021-го, «Челсі» заплатив за того самого футболіста на £69,5 млн більше.

Матс Гуммельс — «Баварія» продала захисника за €4 млн, а повернула за €35 млн

Історія Матса Гуммельса відрізняється від випадків Погба та Лукаку.

Німецький захисник виховувався в академії «Баварії», однак не зміг одразу закріпитися в основній команді.

У 2008 році він перейшов до дортмундської «Боруссії» на правах оренди.

Наступного року клуб остаточно придбав футболіста приблизно за €4 млн.

У Дортмунді Гуммельс перетворився на одного з найкращих центральних захисників Європи.

Під керівництвом Юргена Клоппа він двічі виграв Бундеслігу та дійшов до фіналу Ліги чемпіонів 2013 року.

У 2014 році Гуммельс став чемпіоном світу зі збірною Німеччини.

Влітку 2016 року «Баварія» вирішила повернути свого вихованця.

Мюнхенці заплатили «Боруссії» приблизно €35 млн.

Таким чином, за сім років вартість повернення захисника зросла на €31 млн.

Проте на цьому трансферна історія не завершилася.

У 2019 році «Баварія» продала Гуммельса назад до Дортмунда приблизно за €30,5 млн.

Якщо враховувати всі три операції, мюнхенці отримали за два продажі захисника близько €34,5 млн, а витратили на його повернення €35 млн.

Підсумковий трансферний баланс «Баварії» за цією послідовністю операцій — приблизно мінус €0,5 млн.

Водночас клуб отримав три сезони виступів досвідченого захисника та виграв із ним три чемпіонські титули Німеччини.

Неманья Матич — «Челсі» віддав його в обмін, а потім заплатив £21 млн

Неманья Матич став одним із найбільш показових прикладів того, як клуб може недооцінити молодого футболіста.

Сербський півзахисник перейшов до «Челсі» у 2009 році приблизно за £1,5 млн.

Однак за першу команду він провів лише два матчі в АПЛ.

У січні 2011 року Матич став частиною угоди, за якою «Челсі» придбав Давіда Луїса в «Бенфіки».

Вартість серба в межах цієї операції оцінювалася менш ніж у £5 млн.

У Португалії Матич суттєво додав у грі та перетворився на одного з найкращих опорних півзахисників чемпіонату.

У 2014 році Жозе Моурінью, який повернувся на посаду головного тренера «Челсі», наполіг на придбанні серба.

Лондонці заплатили «Бенфіці» £21 млн.

Таким чином, приблизно за три роки клубу довелося витратити щонайменше на £16 млн більше за футболіста, якого раніше відпустили.

Проте на відміну від Погба та Лукаку, повернення Матича виявилося успішним.

Серб став важливим гравцем команди, яка виграла АПЛ у сезонах-2014/15 та 2016/17.

Влітку 2017 року «Челсі» продав півзахисника «Манчестер Юнайтед» приблизно за £40 млн.

Отже, лондонці не лише отримали спортивну користь від повернення Матича, а й згодом продали його дорожче, ніж викупили.

Трансферний баланс другого періоду: приблизно плюс £19 млн між повторним придбанням і наступним продажем.

Альваро Мората — «Реал» викупив за €30 млн і продав за €66 млн

Один із найвигідніших прикладів повернення футболіста пов'язаний із мадридським «Реалом».

У 2014 році іспанський клуб продав Альваро Морату до «Ювентуса» за €20 млн.

Водночас мадридці передбачили в контракті право зворотного викупу нападника.

За два сезони в Турині Мората виграв два чемпіонські титули Італії та дійшов до фіналу Ліги чемпіонів.

У 2016 році «Реал» активував опцію повернення футболіста за €30 млн.

Тобто мадридці заплатили на €10 млн більше, ніж отримали за його продаж двома роками раніше.

Однак уже наступного літа клуб знайшов покупця, готового запропонувати значно більшу суму.

У 2017 році «Челсі» придбав Морату приблизно за €66 млн.

Таким чином, мадридці витратили на повернення нападника €30 млн, а через рік продали його на €36 млн дорожче.

Якщо врахувати обидва продажі та повторне придбання, загальний трансферний баланс «Реала» становив приблизно плюс €56 млн.

«Реал» отримав €20 млн за перший продаж, витратив €30 млн на повернення та заробив ще €66 млн на другому продажі.

Цей випадок демонструє, як правильно прописана опція зворотного викупу може перетворитися на вигідний фінансовий інструмент.

Жерар Деулофеу — «Барселона» двічі заробила на власному вихованці

Ще один цікавий приклад пов'язаний із «Барселоною».

У 2015 році каталонський клуб продав Жерара Деулофеу до «Евертона» за €6 млн.

Однак у контракті була передбачена можливість повернення футболіста.

Після виступів за англійський клуб та оренди в «Мілані» Деулофеу привернув увагу керівництва «Барселони».

Влітку 2017 року каталонці активували опцію викупу за €12 млн.

Таким чином, клуб заплатив за повернення власного вихованця вдвічі більше, ніж отримав за його продаж.

Проте закріпитися в основному складі Деулофеу знову не вдалося.

У січні 2018 року він перейшов до «Вотфорда» на правах оренди.

Влітку англійський клуб викупив футболіста за €13 млн із можливими бонусами ще на €4 млн.

Отже, «Барселона» витратила на повернення Деулофеу €12 млн, а через рік отримала за нього гарантовані €13 млн.

Загальний баланс двох продажів і одного повернення становив плюс €7 млн без урахування бонусів.

Дані Карвахаль — невелика переплата, яка принесла десятки трофеїв

Не всі повернення футболістів потрібно оцінювати виключно за фінансовими показниками.

У 2012 році мадридський «Реал» продав молодого захисника Дані Карвахаля до «Баєра» за €5 млн.

Проте клуб залишив за собою право зворотного викупу.

Іспанець провів у Німеччині лише один сезон, але справив настільки сильне враження, що мадридці вирішили негайно повернути його.

У 2013 році «Реал» заплатив €6,5 млн.

Таким чином, повернення коштувало лише на €1,5 млн більше за початковий продаж.

Карвахаль швидко став основним правим захисником мадридської команди.

Згодом він виграв шість титулів Ліги чемпіонів та став одним із найтитулованіших футболістів в історії клубу.

Його історія є прикладом того, як навіть незначна переплата може повністю виправдати себе завдяки спортивним результатам.

Давід Луїс — приклад, коли повернення обійшлося дешевше

Існують і протилежні ситуації, коли клуби повертали футболістів за менші гроші, ніж отримували за їхній продаж.

Одним із таких прикладів став Давід Луїс.

У 2014 році «Челсі» продав бразильського захисника до ПСЖ приблизно за £40 млн.

Через два роки лондонці вирішили повернути футболіста.

У серпні 2016 року «Челсі» заплатив за нього близько £34 млн.

Таким чином, клуб отримав за перший продаж на £6 млн більше, ніж витратив на повернення.

У сезоні-2016/17 Давід Луїс став одним із ключових футболістів команди Антоніо Конте, яка виграла чемпіонат Англії.

У 2019 році захисник перейшов до «Арсенала» приблизно за £8 млн.

Загальний трансферний баланс «Челсі» за двома продажами та одним поверненням становив близько плюс £14 млн.

Хто найбільше втратив, а хто заробив

Якщо враховувати не лише вартість повернення, а й подальші продажі, фінансові результати клубів суттєво відрізняються.

*Для Матича враховано лише повторне придбання та наступний продаж, оскільки перший перехід був частиною обмінної угоди.

Чому клуби змушені переплачувати за колишніх гравців

Причини таких трансферів можуть суттєво відрізнятися.

Найчастіше клуби продають молодих футболістів через нестачу ігрової практики або сумніви в їхньому потенціалі.

Після переходу до іншої команди гравці отримують більше можливостей, розвиваються та підвищують свою ринкову вартість.

Саме так сталося з Погба, Матичем і Гуммельсом.

Водночас повернення не завжди означає, що клуб визнав попередній продаж помилкою.

Іноді керівництво свідомо використовує опцію зворотного викупу, щоб контролювати розвиток молодого футболіста.

«Реал» продемонстрував ефективність такого підходу на прикладах Морати та Карвахаля.

Окремою причиною можуть бути зміни тренерів та ігрової філософії.

Футболіст, який не підходив одному наставнику, через кілька років може стати ключовою ціллю іншого.

Проте найбільший ризик виникає тоді, коли клуб повертає колишню зірку за рекордну суму, очікуючи від неї негайного результату.

Історії Погба та Лукаку показують, що навіть найдорожчі повернення не гарантують спортивного успіху.

Натомість приклади Карвахаля, Матича та Морати доводять: за правильного планування повторне придбання футболіста може принести як трофеї, так і фінансову вигоду.