Відмовили Реалу та Барселоні: зірки, які не захотіли переходити до іспанських грандів

Мадридський «Реал» та «Барселона» протягом десятиліть залишаються одними з найпривабливіших клубів світового футболу. Виступи на «Сантьяго Бернабеу» чи «Камп Ноу» для багатьох гравців є головною мрією кар'єри, а пропозиції від іспанських грандів нерідко змінюють трансферні плани навіть найбагатших команд.

Однак далеко не всі футболісти погоджувалися на такі переходи. Деякі відмовлялися від значно вищої зарплати та можливості вигравати Лігу чемпіонів заради рідного клубу. Інші обирали стабільність, прислухалися до порад родини або просто не бачили себе в Іспанії.

Серед найвідоміших прикладів — Франческо Тотті, Стівен Джеррард, Андреа Пірло та Джанлуїджі Буффон. Усі вони могли опинитися в «Реалі» чи «Барселоні», але їхні кар'єри склалися інакше.

Франческо Тотті — відмовив Реалу заради Роми

Однією з найвідоміших трансферних історій початку XXI століття стала спроба мадридського «Реала» підписати Франческо Тотті.

На початку 2000-х років президент мадридців Флорентіно Перес будував команду «галактікос», запрошуючи найвідоміших футболістів світу.

До «Реала» вже приєдналися Луїш Фігу, Зінедін Зідан, Роналдо та Девід Бекхем. Наступною великою зіркою міг стати капітан «Роми».

Найближче до переходу Тотті був у 2003–2004 роках.

Мадридський клуб пропонував італійцю вигідний контракт, а представники «Реала» навіть надіслали йому футболку з десятим номером та прізвищем Totti.

Пізніше Франческо зізнавався, що ймовірність трансферу була надзвичайно високою — за його власною оцінкою, близько 80%.

Однак остаточно погодитися на переїзд до Іспанії він так і не зміг.

Головною причиною стала любов до «Роми», міста та вболівальників.

Тотті народився в Римі, виховувався в академії клубу та ще в юності став символом команди.

Він розумів, що перехід до «Реала» значно збільшить його шанси виграти Лігу чемпіонів і «Золотий м'яч».

Проте вирішив залишитися.

Цікаво, що одним із небагатьох моментів, які стримували переговори, було питання статусу в команді.

За словами Тотті, мадридці були готові запропонувати йому практично все, окрім капітанської пов'язки, яка належала Раулю.

У підсумку італієць провів усю професійну кар'єру в «Ромі».

За основну команду він зіграв 786 матчів у Серії А та забив 250 голів.

У 2001 році Тотті став чемпіоном Італії, а також двічі вигравав Кубок країни.

Президент «Реала» Флорентіно Перес згодом неодноразово згадував, що нездійснений трансфер Тотті залишився одним із його найбільших розчарувань.

Стівен Джеррард — Ліверпуль виявився важливішим за Реал

Ще одним легендарним капітаном, який відмовився від переїзду до Мадрида, став Стівен Джеррард.

Англійський півзахисник протягом багатьох років входив до числа найкращих гравців світу на своїй позиції.

У 2005 році він привів «Ліверпуль» до перемоги в Лізі чемпіонів, а його виступи привертали увагу найбільших клубів Європи.

Серед зацікавлених команд був і мадридський «Реал».

Особливо активно можливість трансферу обговорювали влітку 2010 року, коли мадридців очолив Жозе Моурінью.

Португальський тренер давно захоплювався грою Джеррарда та раніше намагався запросити його до «Челсі».

Однак Стівен не захотів залишати рідний клуб.

У жовтні 2014 року перед матчем «Ліверпуля» проти «Реала» в Лізі чемпіонів англієць підтвердив, що протягом кар'єри мав декілька можливостей переїхати до Мадрида.

Він визнав, що перехід до іншої країни міг стати цікавим викликом, проте залишити «Ліверпуль» було б для нього значно більшим жалем.

Джеррард провів за мерсисайдців 504 матчі в англійській Прем'єр-лізі та забив 120 голів.

Він виграв Лігу чемпіонів, Кубок УЄФА, два Кубки Англії та три Кубки англійської ліги.

Проте головний внутрішній трофей — чемпіонство Англії — так і не здобув.

У 2015 році Джеррард залишив «Ліверпуль» та завершив кар'єру в американському «Лос-Анджелес Гелаксі».

Таким чином, він усе ж спробував себе за кордоном, але так і не зіграв за інший європейський клуб.

Андреа Пірло — міг перейти і в Реал, і в Барселону

Андреа Пірло — один із небагатьох футболістів, які мали реальні можливості опинитися в обох іспанських грандах.

Перший шанс з'явився влітку 2006 року.

Пірло щойно став чемпіоном світу у складі збірної Італії, але його клубне майбутнє залишалося невизначеним.

«Мілан» опинився в центрі корупційного скандалу «Кальчополі», а команда ризикувала втратити місце в Лізі чемпіонів.

У цей момент Пірло отримав пропозицію від мадридського «Реала».

Новим головним тренером іспанського клубу став Фабіо Капелло, який хотів бачити співвітчизника у своїй команді.

За словами Пірло, переговори зайшли дуже далеко.

Однак керівництво «Мілана» переконало півзахисника залишитися та запропонувало йому новий контракт.

Уже наступного року італійський клуб виграв Лігу чемпіонів, перемігши у фіналі «Ліверпуль» із рахунком 2:1.

Друга можливість переїхати до Іспанії з'явилася у 2011 році.

Цього разу Пірло зацікавив головного тренера «Барселони» Пепа Гвардіолу.

Іспанський фахівець особисто спілкувався з італійцем та розповідав, як бачить його роль у каталонській команді.

Проте трансфер знову не відбувся.

У підсумку Пірло залишив «Мілан», але перейшов не до «Барселони», а до «Ювентуса».

Це рішення виявилося надзвичайно успішним.

Разом із туринським клубом півзахисник чотири рази поспіль виграв чемпіонат Італії та дійшов до фіналу Ліги чемпіонів 2015 року.

Таким чином, Пірло міг зіграти за «Реал» у період Капелло або стати частиною легендарної «Барселони» Гвардіоли, але обидва трансфери так і не відбулися.

Джанлуїджі Буффон — батько переконав обрати Ювентус замість Барселони

У 2001 році Джанлуїджі Буффон був одним із найперспективніших воротарів світу.

Вихованець «Парми» вже мав значний досвід виступів у Серії А та привертав увагу провідних європейських клубів.

Серед претендентів на італійця була «Барселона».

Каталонці розглядали можливість підписання молодого голкіпера, який міг би стати основним воротарем команди на багато років.

Проте Буффон обрав «Ювентус».

Важливу роль у цьому рішенні відіграв його батько.

Пізніше Джанлуїджі розповідав, що саме батько порадив йому перейти до туринського клубу.

За воротаря «Ювентус» заплатив приблизно 52 мільйони євро — на той момент рекордну суму для голкіпера.

Рішення виявилося доленосним.

Буффон став легендою туринського клубу, провівши в його складі понад 500 матчів у Серії А та здобувши десять чемпіонських титулів Італії.

Він залишився з «Ювентусом» навіть після примусового переведення команди до Серії B у 2006 році.

Цікаво, що у 2021 році Буффон знову отримав пропозицію від «Барселони».

Проте цього разу 43-річний воротар не захотів ставати резервістом і вирішив повернутися до «Парми».

Таким чином, італієць двічі відмовився від можливості виступати за каталонський клуб — із різницею у двадцять років.

Давід Сільва — Реал намагався підписати його ще в дитинстві

Історія Давіда Сільви відрізняється від попередніх прикладів.

Майбутня легенда «Манчестер Сіті» могла опинитися в мадридському «Реалі» ще до початку професійної кар'єри.

У дитинстві Сільва виступав за команду «Сан-Фернандо» на Канарських островах.

Його технічні здібності привернули увагу скаутів мадридського клубу.

«Реал» запросив юного футболіста на перегляд, але родина вирішила, що переїжджати до столиці Іспанії ще зарано.

За словами Сільви, його батько наполіг, щоб син залишився вдома та продовжив розвиток у звичному середовищі.

Мадридці ще кілька разів поверталися до питання можливого переходу, але домовитися так і не вдалося.

Згодом Сільва приєднався до академії «Валенсії», де розпочав професійну кар'єру.

У 2010 році півзахисник перейшов до «Манчестер Сіті».

Саме в Англії він став одним із найкращих плеймейкерів свого покоління.

За десять сезонів у складі манчестерського клубу Сільва чотири рази виграв Прем'єр-лігу та двічі Кубок Англії.

Він також став чемпіоном світу 2010 року та дворазовим чемпіоном Європи зі збірною Іспанії.

У підсумку рішення залишитися на Канарських островах у дитинстві визначило весь подальший футбольний шлях гравця.

Водночас варто розрізняти його ранні відмови «Реалу» та перехід до «Манчестер Сіті»: сам Сільва зазначав, що у 2010 році саме англійський клуб зробив найконкретнішу пропозицію.

Кіліан Мбаппе — відмовив Реалу, але через два роки все-таки перейшов

Одна з найгучніших трансферних історій останніх років пов'язана з Кіліаном Мбаппе.

Французький нападник ще з дитинства мріяв виступати за мадридський «Реал».

У 2017 році він залишив «Монако», але замість переїзду до Іспанії обрав «Парі Сен-Жермен».

Мадридський клуб продовжував стежити за футболістом і неодноразово намагався домовитися про трансфер.

Найближче до підписання Мбаппе «Реал» був у 2022 році.

Контракт француза з ПСЖ добігав кінця, а мадридці сподівалися отримати одного з найкращих нападників світу без трансферної компенсації.

Однак у травні Мбаппе несподівано оголосив про продовження контракту з паризьким клубом.

Рішення стало справжньою сенсацією.

За інформацією європейських ЗМІ, ПСЖ запропонував футболісту надзвичайно вигідні фінансові умови.

Сам Мбаппе пояснював рішення бажанням продовжити проєкт у Парижі та допомогти французькому клубу досягти нових успіхів.

Проте ця відмова не стала остаточною.

У 2024 році нападник усе ж залишив ПСЖ та перейшов до мадридського «Реала» на правах вільного агента.

Таким чином, француз став прикладом футболіста, який спочатку відмовив іспанському гранду, але пізніше реалізував свою дитячу мрію.

Неймар — відмовив обом грандам, а потім обрав Барселону

У 2011 році Неймар був одним із найталановитіших молодих футболістів світу.

19-річний бразилець виступав за «Сантос» та вже привертав увагу найбільших клубів Європи.

За його підписання боролися мадридський «Реал» і «Барселона».

Однак Неймар несподівано вирішив залишитися в Бразилії.

У листопаді 2011 року він продовжив контракт із «Сантосом», пояснивши рішення бажанням продовжувати розвиток на батьківщині.

Важливу роль відіграла й позиція родини футболіста.

На той момент Неймар вважав, що йому ще зарано переїжджати до Європи.

Проте вже у 2013 році ситуація змінилася.

Бразилець погодився на перехід до «Барселони», де сформував атакувальне тріо з Ліонелем Мессі та Луїсом Суаресом.

У сезоні-2014/15 каталонці виграли Лігу чемпіонів, чемпіонат Іспанії та Кубок країни.

Неймар став одним із головних героїв того сезону.

Таким чином, його початкова відмова від «Реала» та «Барселони» була лише тимчасовим рішенням.

Зрештою він обрав каталонський клуб і провів там чотири сезони.

Марко Верратті — Барселона хотіла його підписати, але ПСЖ не відпустив

У 2017 році «Барселона» шукала підсилення центральної лінії та звернула увагу на Марко Верратті.

Італійський півзахисник уже кілька років був одним із ключових футболістів ПСЖ.

Каталонці розглядали його як потенційного наступника Хаві та гравця, здатного посилити контроль м'яча в центрі поля.

За інформацією іспанських ЗМІ, «Барселона» була готова витратити значну суму на трансфер.

Однак керівництво ПСЖ категорично відмовлялося продавати футболіста.

Президент «Барселони» Жозеп Марія Бартомеу публічно заявляв, що Верратті хоче перейти до каталонського клубу, але французи не погоджуються на переговори.

Пізніше сам італієць вирішив залишитися в Парижі.

Він пояснював це вірою в спортивний проєкт ПСЖ та бажанням продовжувати боротьбу за великі трофеї.

Ця історія дещо відрізняється від випадків Тотті чи Джеррарда.

Верратті не відмовляв «Барселоні» від самого початку — навпаки, він серйозно розглядав можливість переходу.

Однак після розмов із керівництвом ПСЖ погодився залишитися.

Того ж літа паризький клуб підписав Неймара та Кіліана Мбаппе, продемонструвавши масштабність своїх амбіцій.

Чи шкодували футболісти про свої рішення

Відмова від «Реала» або «Барселони» далеко не завжди означала втрату можливості побудувати велику кар'єру.

Франческо Тотті став символом «Роми» та одним із найкращих футболістів в історії італійського чемпіонату.

Стівен Джеррард залишився легендою «Ліверпуля», вигравши Лігу чемпіонів та численні національні кубки.

Джанлуїджі Буффон провів понад два десятиліття на найвищому рівні та став одним із найтитулованіших воротарів свого покоління.

Андреа Пірло після невдалих переговорів з іспанськими грандами виграв Лігу чемпіонів із «Міланом», а згодом побудував новий успішний етап кар'єри в «Ювентусі».

Водночас деякі футболісти визнавали, що час від часу замислювалися над альтернативним розвитком подій.

Джеррард не приховував, що можливість пограти в іншій країні могла стати цікавим досвідом.

Тотті розумів, що в «Реалі» мав би більше шансів на міжнародні трофеї та індивідуальні нагороди.

Однак обидва вважали, що залишити рідні клуби було б для них значно складнішим рішенням.

Історії цих футболістів доводять, що навіть найбільші клуби світу не завжди можуть переконати зірок змінити команду.

Для одних вирішальними ставали гроші та спортивні перспективи, для інших — сім'я, комфорт або вірність клубним кольорам.

І хоча «Реал» та «Барселона» протягом десятиліть підписували найкращих гравців планети, деякі з найвідоміших футболістів свого покоління так і залишилися для них нездійсненими трансферними мріями.