Хрещення болем: навіщо давні християни наносили татуювання на обличчя немовлят
Археологи мають дві теорії, чому давні нубійці робили татуювання маленьким дітям
Наймолодші клієнти тату-майстрів в історії: у Судані знайшли мумії немовлят з мітками/Фото: Gemini
-
Археологи в Нубії (Судан) виявили, що в ранньохристиянський період (650–1000 рр. н.е.) татуювання робили дітям віком від 18 місяців.
-
Найпоширеніші тату, виявлені за допомогою інфрачервоної мікроскопії, у вигляді чотирьох крапок могли бути незмивною печаткою християнської віри.
-
Інша версія передбачає, що татуювання на лобі та скронях слугували медичним захистом або оберегом від хвороб, зокрема малярії.
Міжнародна група археологів під час дослідження стародавніх поховань у долині Нілу (сучасний Судан) натрапила на нетипову знахідку, яка змінює уявлення про традиції виховання та вірувань у ранньохристиянський період. Вчені виявили, що в регіоні, відомому як Нубія, практика нанесення татуювань була поширена не лише серед дорослих, а й серед зовсім маленьких дітей – починаючи з 18-місячного віку.
Деталі
Команда під керівництвом Енн Остін проаналізувала вражаючу кількість останків – 1048 муміфікованих тіл із трьох різних археологічних ділянок. Оскільки стародавні татуювання часто вицвітають і стають невидимими для ока, дослідники застосували інфрачервону мікроскопію. Це дозволило "проглянути" крізь шари шкіри та виявити чіткі малюнки у 27 осіб.
Татуювання як явище відоме людству тисячоліттями: від знаменитої “льодової людини” Етці (5300 років тому) до єгипетських та перуанських мумій. Проте майже всі відомі досі знахідки стосувалися дорослих. У пам'ятці Кулубнарти (північний Судан), що датується 650–1000 роками н.е., картина була інакшою: більшість людей із татуюваннями були дітьми віком до 11 років. Найменшій дитині з чіткими знаками на тілі було лише півтора роки, а у 3-річної дівчинки виявили сліди повторного нанесення малюнка поверх старого.
Дослідники виділяють дві основні версії такої незвичної практики:
- Релігійна ідентифікація: Період нанесення тату збігається з розквітом християнства в Нубії. Найпоширенішим візерунком були чотири крапки на лобі, що утворювали ромб – ймовірний символ християнського хреста. Вчені припускають, що це міг бути елемент обряду хрещення, своєрідна "незмивна печатка" віри, яка назавжди позначала дитину як частину спільноти.
- Медичний захист та магія: Інша теорія пов’язана з виживанням. Татуювання у вигляді крапок та тире часто розміщувалися на лобі, скронях та щоках. Археологи припускають, що це могли бути спроби лікування або захисту від малярії, яка століттями виснажувала жителів Нілу. Крапки на лобі могли бути "оберегами" від високої температури та нестерпного головного болю.
Цікаво, що аналіз форми пошкоджень шкіри вказує на використання гострих ножів, а не традиційних голок. Процес був швидким, але залишав глибокий слід.
Енн Остін закликає не судити давні народи за сучасними мірками. На її думку, для тогочасних батьків це було виявом турботи – релігійної чи медичної. Вона порівнює цю практику з сучасним проколюванням вух немовлятам або обрізанням, наголошуючи, що для нубійців це був лише спосіб забезпечити дитині кращу долю чи здоров’я.
Під час розкопок у стародавньому театрі Аполлонії-ад-Ріндакум (сучасне Гелязи) археологи виявили рідкісний артефакт II століття н. е. На одному з кам’яних сидінь було викарбувано ім’я "Лонідос". Ця знахідка підтверджує високий соціальний статус жінки в ієрархії Римської імперії, що давав їй привілейоване право на персональне місце в культурному центрі міста.
Ще новини за темою, які можуть зацікавити:
Не пропустіть цікавинки!
Підписуйтесь на наші канали та читайте новини у зручному форматі!
