Маша Кривопішина: Мистецтво під час війни стає притулком

Meta.ua продовжує цикл інтерв'ю з українськими митцями. Продовжуємо дізнаватися, як війна позначається на їхньому мистецтві. Минулого разу ми поговорили з одеською художницею Євою Ятт, чиї картини можна назвати скандальними.

• Друзі чи коханці: Наталка Денисенко прокоментувала стосунки з режисером Комаровським

Сьогодні ж у нас теж художниця, але вже з Києва, Маша Кривопішина. У неї зовсім інші картини, інший погляд на речі, але є й те, в чому вони схожі - це пристрасть до мистецтва і пристрасть до пізнання себе.

- Перше питання традиційне - як провела ці роки після повномасштабного вторгнення? Що було найскладніше?

- Оскільки я прийняла рішення і нікуди не виїжджала з мого рідного Києва, то, безумовно, бачила різне за ці роки. Намагалася максимально зберігати здоровий глузд, продовжувати писати картини. Найважче було спостерігати за тим, як змінюється суспільство навколо, як погіршується життя людей.

- А як війна позначилася на тобі та твоєму мистецтві?

- Як і багато художників, я також перебуваю в нескінченному пошуку свого «Я» в творчості, і під час війни мій стиль досить сильно змінився в більш медитативне і духовне мистецтво. Картини є відображенням душі митця, і безумовно це саме те, що більше стало проявлятися в мені під час війни, – це пошук заспокоєння.

- Зараз багато хто війну бере для своєї творчості, ти не плануєш цим зайнятися?

- Звичайно, кожен має відношення і до політики, і до життя в нашій країні, але я не збираюсь брати війну за тематику свого мистецтва. Ті, хто пережив військові дії, брав участь у війні, не з чуток, більше потребують відпочинку своєї душі та психіки, тому що це велике горе і травма, які треба лікувати, а не постійно розкривати рану, щоб вона не гоїлася. Суспільство втомилось і йому потрібен відпочинок, спокій. Мистецтво ж дароване людству, щоб нести світло у темряві. Саме це моя мета у моїй творчості.

- Ти часто буваєш за кордоном, як змінилося ставлення до України після початку війни?

- Дуже дуальне відношення. Питання насправді гостре. На початку війни багато країн відкрили свої двері для багатьох біженців, допомагаючи від щирого серця. Але з плином цих років є ті, хто намагався знайти роботу, пристосуватися до нових умов життя та жити у менталітеті країни, до котрої приїхали.

Але так само є ті, чия поведінка почало викликати відторгнення сторони, що прийняла. І, безумовно, це все накладає відбиток на сприйняття країни в цілому. Ми не розкриватимемо зараз тему політичної арени та ситуації на ній, але там так само все дуже ексцентрично. Тому, я б сказала, що на даний час, ставлення до України, на жаль, має більш негативний тон, ніж позитивний.

- Розкажи про те, над чим зараз працюєш і які плани на майбутнє?

- Наразі я працюю над пізнанням вищого «Я», як популярно зараз у нас у масах казати. Але я виходжу скоріше з поняття «Самості», як у видатного психолога та психіатра Карла Юнга. І все це проявляється у моїй творчості. З планів на майбутнє – бути щасливою, здоровою та мати спокій на душі. Це найголовніше.

- У час війни складніше займатися мистецтвом і просувати його?

– Безумовно, зараз дуже складно займатися мистецтвом. Війна, криза, деморалізація, все це весь час відображалось на мистецтві, чи то живопис, кіно, театр чи поезія, дуже сильно. Через тяжке економічне становище людей, ці речі вже займають останню позицію у переліку потреб, особливо коли більшість думає як вижити.

- Загалом українські художники котируються у світі? Можеш назвати якихось найпопулярніших?

- Українські художники, звичайно, цінуються у світі, такі як Казимир Малевич, Микола Пимоненко, Марія Примаченко та інші. У нас було багато та й зараз є талановитих людей.

- Де можна побачити твої картини?

- На даний час я не проводжу виставкової діяльності, її було вже багато за всі роки. Мої роботи можна побачити або на сайті/ Інстаграмі або в майстерні, за попередньою домовленістю. За 12 років як митець я зрозуміла, що мистецтво - це не для всіх. А якщо це для всіх, то це не мистецтво.

- І, звичайно, кілька слів усім українцям у цей нелегкий час.

- Я хотіла б побажати всім українцям, незважаючи на важкий час і ситуацію в країні, завжди залишатися людиною насамперед. Не ділити суспільство. Не занепадати духом, оточувати себе більше позитивними людьми, позитивними новинами та берегти своє ментальне здоров'я. Війна пройде, а психіка з нами ще на довгі роки залишиться.

Від окопів до студії, неймовірний альбом українських військових "Стоїть піхота" підкорює YouTube.