День Києва: Кінозірки зізнаються в коханні до столиці

День Києва — не просто свято, це ще й свідчення того, що українці борються, що столиця, попри всі атаки ворога, стоїть. І стоятиме, адже нікому не під силу зламати наш народ.

• Анна Трінчер зізналася, хто зі співаків відмовив їй у дуеті

У цей непростий час українці вітають один одного з цим святом, Київ надав багатьом людям притулок і новий дім. Серед них також є й вітчизняні знаменитості.

МЕТА звернулася до зірок українського кіно, щоб дізнатися, що вони думають про День Києва і наскільки важлива в їхньому житті столиця.

Олена Олар – акторка театру та кіно

-Я не уявляю Київ без…

-Без його швидкості, шуму й постійного відчуття боротьби. Київ ніколи не дає розслабитися. Тут або вчишся бігти в його темпі, або він тебе просто не помічає. І, мабуть, саме через це я його так добре розумію.

-Коли Київ вперше «прийняв» Вас як свого — ви це одразу відчули чи столиця довго тримала дистанцію?

-Київ дуже довго не приймав мене. І, чесно, я думаю, він узагалі нікого одразу не приймає. Я приїхала сюди з Харкова вже з професією, з театром, із відчуттям, що щось можу. У своєму місті я мала підтримку, роботу, впевненість у собі. А Київ дуже швидко це обнулив.

Тут нікому не було цікаво, що ти вже десь був успішним. Тут треба було заново доводити – хто ти. Без поблажок. Без підтримки. Без гарантій. Було дуже багато моментів, коли я почувалася абсолютно самотньою. Коли треба було буквально вигризати собі місце — у професії, у місті, серед людей.

І, мабуть, саме Київ навчив мене бути сильнішою, жорсткішою, мовчки проходити через труднощі й не чекати, що хтось тебе врятує. Це була дуже болюча трансформація. Але зараз я розумію: якби не той період, я б не стала тією собою, якою є сьогодні.

- У кожного є свій Київ: гучний, самотній, амбітний, виснажений. А який Київ найбільше схожий на Вас?

-Мій Київ — дуже різний. Але найбільше він схожий на людину, яка зовні здається сильною, а всередині постійно бореться із самотністю. Довгий час для мене Київ був саме таким — холодним, байдужим, амбітним містом, у якому всі кудись біжать і мало кому є діло до тебе.

Але під час повномасштабного вторгнення я побачила його зовсім іншим. Уперше Київ став не просто містом боротьби, а домом. Містом, яке вміє об’єднувати, тримати й давати відчуття своїх людей поруч.

-Якщо прибрати з Києва весь пафос, рекламу й «вітрину» — за що ви все одно його любите?

-За людей, яких я тут зустріла. За всі свої зміни. За свою внутрішню силу, яку я тут знайшла.

Я люблю Київ не за красиву картинку. А за те, що він мене повністю перебудував. І хоча це місто було до мене дуже неласкавим, саме тут я навчилася не здаватися, навіть коли дуже важко.

-Якби Вам треба було показати свій Київ через одне місце — куди б ви повели людину і чому саме туди?

-На “Золоті ворота” та у будь-яку маленьку кав’ярню поруч. Бо для мене це про справжній Київ — не глянцевий, не показовий. Там завжди є відчуття старого міста, людей, які кудись поспішають, і водночас — внутрішнього спокою посеред усього цього шуму.

Мені здається, саме там добре відчувається Київ, який спочатку може бути дуже холодним до тебе, але якщо ти витримаєш — він стане твоїм домом.

Світлана Охрименко – акторка театру та кіно

-Я не уявляю Київ без…

-Я не уявляю Київ без Дніпра. Це річка — символ перемог і історичних подій, найважливіша водна артерія, краса берегів та відпочинкових зон.

-Коли Київ вперше «прийняв» Вас як свого — ви це одразу відчули чи столиця довго тримала дистанцію?

-Вперше Київ прийняв мене в дитинстві й одразу відкрив свої обійми, адже місто — це люди, а вони були й залишаються щирими та світлими. Київ — величний, але свій і рідний, тому в нас кохання з першого погляду — без дистанцій та супротивів. Я вільно почуваюся в Києві зі своїм вінницьким суржиком, створюю нову акторську професію у своєму житті й отримую від Києва підтримку та розуміння.

- У кожного є свій Київ: гучний, самотній, амбітний, виснажений. А який Київ найбільше схожий на Вас?

-Мене найбільше захоплює історичний Київ: “Золоті ворота”, Поділ — із відчуттям, ніби час зупинився. Я люблю все сучасне, та саме в Києві цінний час, проведений у таких місцях, де історія говорить з тобою іншими постатями — більш щирими, відвертими, віруючими.

-Якщо прибрати з Києва весь пафос, рекламу й «вітрину» — за що ви все одно його любите?

-Люблю Київ за красу, яка поєднує сучасність та історію, красиву архітектуру минулих віків і сучасні райони, за рідну мову, стійкість киян, за розвинену молодь і незламність Києва в боротьбі з ворогом.

Гіо Пачкорія – актор та режисер

-Я не уявляю Київ без…

-Без усміхнених людей, які після важких ночей продовжують насолоджуватися ранковою кавою, ходити на пробіжку та йти на роботу, щоби робити наше місто ще кращим.

-Коли Київ вперше «прийняв» Вас як свого — ви це одразу відчули чи столиця довго тримала дистанцію?

-Шлях назустріч був доволі довгий. Я не любив великі міста, і Київ здавався мені саме таким. Щоби відчути «своє» в новому місті, я багато гуляв Андріївським узвозом, Пейзажною алеєю та просто роздивлявся людей.

- У кожного є свій Київ: гучний, самотній, амбітний, виснажений. А який Київ найбільше схожий на Вас?

-Мій Київ — це маленька атмосферна кафешка, де я можу з вікна спостерігати за людьми, пити смачну каву та писати вірші.

-Якщо прибрати з Києва весь пафос, рекламу й «вітрину» — за що ви все одно його любите?

-Навіть із цими речами Київ для мене не пафосний. Мабуть, це його особливість, на відміну від багатьох столиць. Проте я точно не ховав би за рекламою та банерами його історичність. Нам треба це бачити, щоби вивчати.

-Якби Вам треба було показати свій Київ через одне місце — куди б ви повели людину і чому саме туди?

-Андріївський узвіз через Алею художників, і бажано — у будній день.

Лі Берлінська – акторка

-Я не уявляю Київ без…

-Я не уявляю Київ без каштанів, Дніпра, пагорбів, людей, без Хрещатика та набережної

-Коли Київ вперше «прийняв» Вас як свого — ви це одразу відчули чи столиця довго тримала дистанцію?

-Київ – це кохання з першого погляду, в мене було відчуття, що я вже тут була. Не памʼятаю прям точну дату, але досить швидко, десь півроку-рік.

- У кожного є свій Київ: гучний, самотній, амбітний, виснажений. А який Київ найбільше схожий на Вас?

-Я чомусь Київ відчуваю більш жіночим по енергії.
Сміливий, чесний, добрий, відкритий, мудрий, життєрадісний, хоч бачив так багато болю. Безмежно люблю та вдячна. Схожість мабуть бачу в любові до життя попри все.

-Якщо прибрати з Києва весь пафос, рекламу й «вітрину» — за що ви все одно його любите?

-Я, чесно кажучи, й не відчуваю, що Київ – це пафос, реклама та вітрини. Для мене він сучасний, але не попса. Він повний життя. Я так люблю, як поєднуються природа та місто разом. Подобається, що тут так багато дерев, парків, знову ж таки – Дніпро.

-Якби Вам треба було показати свій Київ через одне місце — куди б ви повели людину і чому саме туди?

-Мабуть, зранку або ввечері пішла б гуляти на Володимирську гірку. Якщо раціонально пояснити – там гарний краєвид, а якщо про відчуття, то, мабуть, тому, що саме там я відчуваю стан творчості, легкості та свободи всередині.

Христина Ігнат – акторка

-Я не уявляю Київ без…

-Я не уявляю Київ без черг за київською перепічкою, акцій в підтримку військовополонених та жартів, що лівий берег – передмістя.

-Коли Київ вперше «прийняв» Вас як свого — ви це одразу відчули чи столиця довго тримала дистанцію?

-Для мене переїзд до Києва не був легким, не все сталось одразу.

Найяскравіший спогад: 2й тиждень повномасштабного вторгнення, мій перший вільний день від волонтерської роботи в штабі батальйону “Свобода”. Я їду в бусі свого колеги режисера, на той момент вже військовослужбовця, по пустому Хрещатику і бачу протитанкові їжаки, якими перекрита дорога. Я наче вперше побачила Київ, такий похмурий і беззахисний. В цей момент усвідомила – тепер це моє місто, це мій дім, який захищатиму. В той день вперше відбувся наш діалог на рівних і з тих пір дистанція зникла.

- У кожного є свій Київ: гучний, самотній, амбітний, виснажений. А який Київ найбільше схожий на Вас?

-Швидкий. Приїжджаючи в інші міста, одразу помічаю різницю в темпі життя. Київ несеться в скаженому темпі, за це його і люблю, бо сама така.

-Якщо прибрати з Києва весь пафос, рекламу й «вітрину» — за що ви все одно його любите?

-Люблю Київ за масштаб, природу і свободу.

-Якби Вам треба було показати свій Київ через одне місце — куди б ви повели людину і чому саме туди?

-Я б провела людину від алеї героїв до труханова через Маріїнський парк та пішохідний міст. Чому? Бо це було моє перше знайомство з Києвом. Тоді я вперше побачила ці краєвиди і закохалась в них.

Вікторія Білан-Ращук – акторка кіно та театру, режисерка та голос українського дубляжу.

-Я не уявляю Київ без…

-каштанів, столичного ритму життя (інколи навіть дух перехоплює, бо це дуже про мене), без прекрасного Дніпра, без талановитих людей і без щемливого відчуття, що тут кожен колись шукав себе та скоріш за все знаходив, бо інакше тут не можливо!

-Коли Київ вперше «прийняв» Вас як свого — ви це одразу відчули чи столиця довго тримала дистанцію?

-Київ мене прийняв не одразу, бо якщо я його любила всім серцем і шалено бажала жити й творити саме тут, він все рівно був мені чужим та незнайомим. Київ взагалі не з тих міст, які відкриваються з першого погляду (посміхається).

Спочатку тримає дистанцію, перевіряє на міцність, впертість, темп і справжність. А потім в якийсь момент ти просто ловиш себе на думці, що вже не уявляєш свого життя без цього прекрасного хаосу та конкуренції. І розумієш: все, він тебе впустив та благословив. Тепер тобі головне не зламатися.

У кожного є свій Київ: гучний, самотній, амбітний, виснажений. А який Київ найбільше схожий на Вас?

-Мій Київ — живий. Трохи втомлений, трохи іронічний, дуже сильний і стійкий, а ще завжди красивий. Місто, яке може щиро і плакати, і сміятися попри все!

-Якщо прибрати з Києва весь пафос, рекламу й «вітрину» — за що ви все одно його любите?

-За ранки після важких ночей і за це вперте відчуття життя, яке тут неможливо зламати.

-Якби Вам треба було показати свій Київ через одне місце — куди б ви повели людину і чому саме туди?

-Я б повела на Андріївський узвіз. Бо там дивним чином все змішується: старе й нове, хаос і романтика, туристи, митці, музика, тиша двориків і красива бруківка. Там дуже добре відчувається його характер і колорит.

Ми також писали, що Олена Тополя поділилася своїми літніми планами, розповівши, як цього року організує відпочинок для себе та дітей. Вона зазначила, що канікули її діти проведуть у запланованих сімейних поїздках, тоді як сама артистка поки не розглядає закордонні подорожі. За її словами, цього літа вона поєднуватиме робочі проєкти з короткими періодами відновлення та намагається знайти спокійний відпочинок неподалік Києва, щоб мати змогу швидко повертатися до роботи.