Ці 7 порід собак відомі своїм запахом — і це не їхня провина

Не всі собаки пахнуть однаково. Будь-який улюбленець може принести з прогулянки «аромати» трави, калюж чи сміття, але існують породи, запах яких — не випадковість, а частина їхньої природи. Іноді причина в густій шерсті, іноді — у складках шкіри чи особливостях обміну речовин. І хоча ці чотирилапі не завжди пахнуть свіжістю, вони залишаються відданими, ласкавими й напрочуд чарівними.

• Цукерки чи трюки? Блогер та його пес показали наймиліші парні костюми на Хелловін

Деталі

За словами ветеринарів, інтенсивність запаху залежить не лише від породи, але й від способу життя, раціону й догляду. Однак деякі собаки дійсно схильні пахнути сильніше за інших. Нижче — сім порід, які найчастіше потрапляють у рейтинги най«ароматніших».

1. Сенбернар

Масивні та доброзичливі сенбернари відомі не лише своїм героїзмом і м'яким характером, а й виразним запахом. Причина — у їхній густій шерсті, яка затримує вологу, бруд і слину, створюючи ідеальне середовище для бактерій. Крім того, сенбернари — справжні чемпіони зі слиновиділення, що теж не додає свіжості.

Щоб зменшити запах, експерти радять регулярно доглядати за шерстю й часто вичісувати тварину. За належної уваги сенбернар залишається тим, ким його знають у всьому світі — великодушним, розумним і надзвичайно лагідним другом родини.

2. Кокер-спанієль

На перший погляд — елегантна й витончена порода. Але за довгими хвилястими вухами кокер-спанієля часто ховається джерело неприємного запаху. Волога й тепло у вухах сприяють розмноженню бактерій, якщо нехтувати регулярним чищенням.

Окрім того, шерсть кокер-спанієля потребує постійного догляду. Без купань та розчісування запах стає особливо відчутним. Однак за цю працю власник отримує веселого, лагідного й безмежно відданого компаньйона, який однаково любить як ігри, так і спокійні вечори на дивані.

3. Мопс

Милий, складчастий і кумедний — мопс підкорив серця мільйонів, але також потрапив до переліку най«пахучіших» порід. Причина проста: у численних складках легко накопичуються залишки їжі, піт і волога. Якщо не очищати ці ділянки, розвивається запалення шкіри та характерний запах.

Також мопси нерідко страждають на проблеми із зубами й анальними залозами, що посилює «аромати». Незважаючи на це, за життєрадісність, відданість і почуття гумору мопси залишаються улюбленцями родин по всьому світу.

4. Бульдог

Масивні щоки, складки та коротка морда — усе це робить бульдога чарівним, але не найсвіжішим улюбленцем. У складках шкіри накопичуються піт, пил і шкірний жир, через що у собаки може з’явитися неприємний запах.

Вирішення проблеми — регулярне протирання й ретельна гігієна. Натомість бульдог дарує спокій, відданість і безмежну харизму. Це ідеальний улюбленець для тих, хто цінує затишок і не проти частих «обіймашок» на дивані.

5. Китайський шарпей

Якщо у вас шарпей — вітаємо, ви живете з одним із найзморшкуватіших створінь на планеті. Ці складки — візитівка породи, але й її вразливе місце. Волога й бруд, які потрапляють між складками, стають причиною характерного запаху та запалень шкіри.

Щоб цього уникнути, власникам важливо ретельно мити й висушувати шерсть після кожного догляду. Незважаючи на незалежний характер, шарпеї дуже віддані власникам і проявляють любов по-своєму — тихо, але щиро.

6. Бігль

Біглі — невтомні дослідники. Їхня пристрасть до пошуку запахів призводить до того, що вони часто повертаються з прогулянки, напахчені «пригодами». Довгі вуха й схильність копатися в бруді лише підсилюють цей ефект.

Вуха бігля потребують регулярного догляду, інакше в них розвиваються запалення. Проте за таку турботу господар отримує життєрадісного, дружнього й розумного собаку, який обожнює дітей і завжди готовий до гри.

7. Бладгаунд

Бладгаунд — легендарний слідопит із неймовірним нюхом. Але саме його чутливий ніс і висячі вуха роблять цю породу однією з най«ароматніших». Волога й бруд накопичуються у вухах, а любов до вивалювання в пахучих місцях лише погіршує ситуацію.

Водночас бладгаунди спокійні, урівноважені й чудово ладнають із дітьми. До того ж, їх легко дресирувати — запахи їм підкоряються, як жодній іншій породі.

Чому собаки пахнуть і як із цим боротися

Запах — не завжди привід для занепокоєння. Але якщо він стає сильнішим, ніж зазвичай, це може свідчити про проблеми: від запалень вух до розладів травлення чи захворювань зубів. Важливо регулярно оглядати улюбленця — перевіряти вуха, шкіру, пащу й лапи.

Якщо після купання запах залишається, варто звернутися до ветеринара. Лікар допоможе визначити джерело проблеми та підібрати лікування — від чистки зубів до терапії інфекцій.

А поки — не забувайте про просте правило: регулярний догляд творить дива. Навіть най«пахучіший» пес може пахнути цілком пристойно, якщо про нього турбуються з любов’ю.