Кінза здатна викликати абсолютно протилежні реакції. Одні додають її майже до кожної страви й обожнюють свіжий аромат, а для інших навіть маленький шматочок зелені перетворює їжу на щось схоже на мило, метал або мийний засіб. І справа, схоже, не у вибагливості.

• Йога для серця та судин: як м'яка активність зміцнює організм та знижує тиск

Деталі

Неприємне сприйняття кінзи значною мірою пов'язане з особливостями нюху та генетикою. Рослина містить леткі ароматичні сполуки – альдегіди. Саме вони можуть надавати кінзі яскравого цитрусового аромату, але водночас у деяких людей викликати виразний "мильний" присмак.

Відраза до кінзи може бути записана в генах

Наш язик розрізняє основні смаки – солодкий, солоний, кислий, гіркий та умамі. А ось значну частину того, що ми називаємо смаком, насправді формує нюх.

Дослідники звернули увагу на ген OR6A2, розташований на 11-й хромосомі. Він пов'язаний із рецептором, який допомагає розпізнавати певні альдегіди. У людей із відповідним генетичним варіантом чутливість до цих речовин може бути вищою. Саме тому аромат кінзи для них іноді нагадує мило, метал або хімічні засоби.

Водночас гени не визначають усе. У великому дослідженні генетичні особливості пояснювали лише близько 8,7% варіації у сприйнятті кінзи. На ставлення до зелені також впливають культура, харчові звички та попередній досвід.

Чому приготована кінза може смакувати інакше

Є хороша новина для тих, хто не переносить свіжу кінзу: термічна обробка змінює її аромат. Під час приготування частина летких альдегідних сполук розпадається, тому кінза в гарячих стравах може сприйматися значно м'якше. Деяким людям, які не люблять свіжу зелень, цілком підходить кінза в супах, соусах або гарячих стравах.

На смак впливає і частина рослини. Стебла можуть містити більше летких сполук, ніж ніжне листя, тому для свіжих салатів та сальси можна використовувати переважно листочки.

Чи можна навчитися любити кінзу?

Чарівної таблетки, яка вимкнула б "мильний" присмак, поки не існує. Однак поступове знайомство з кінзою може змінити ставлення до неї.

Фахівці пояснюють: запах дуже тісно пов'язаний із пам'яттю та емоціями. Якщо людина регулярно відчуває певний аромат у приємному контексті, її реакція на нього може поступово стати позитивнішою. Це не обов'язково змінить сам смак кінзи, але допоможе сприймати його спокійніше.

Тому починати можна з невеликої кількості зелені у стравах, які вже подобаються. Наприклад, додавати трохи кінзи до супу, рису чи соусу.

А якщо кінза все одно не смакує?

Не варто змушувати себе її їсти. Для людей, яким кінза здається нестерпно мильною, кулінарні альтернативи цілком реальні. Як заміну можна спробувати петрушку з плоским листям і свіжу м'яту, подрібнені разом із невеликою кількістю лимонного соку та цедри. Смак буде іншим, але зелень збереже свіжість і яскравість. А якщо ви готуєте для людини, яка не переносить кінзу, найпростіше рішення – подати її окремо.

Тож якщо для вас кінза смакує як мило, це не означає, що ви вибагливий їдець. Просто ваш організм може інакше сприймати певні ароматичні сполуки. І тепер у вас є цілком наукове пояснення, чому тарілка з кінзою для когось – задоволення, а для когось – справжнє випробування.

Генетика може впливати не лише на те, як ми відчуваємо смак кінзи, а й на здатність організму перетравлювати молоко. Для багатьох українців проблеми з молочними продуктами в дорослому віці можуть бути природною генетичною особливістю, а не тимчасовим порушенням. Водночас чутливість до глютену має інше походження. То, чому молоко раптом перестає добре засвоюватися з віком?