Просто бажання заробити. 10 думок про «Людина-бензопила. Резе Арка. Кіно»

Аніме на великому екрані – вже давно норма. А от продовження аніме-серіалів у кіно – досі щось нове. «Наруто» – один з найбільш успішних тайтлів в історії, але він заходив у прокат філлерами. Тобто стрічками, які не просувають сюжет, не поглиблюють зв’язки, події яких не були придумані автором відповідної манґи. «Наруто» заробляв багато, але не змушував свого глядача іти в кіно. Але настав 2025 – і «Людина-бензопила» змушує. «Резе Арка» – це не філлер, а пряме продовження історії першого сезону аніме. Тобто якщо збираєшся дивитися другий пізніше, то це – must watch. Ситуація а-ля стрічки про «Супермена» між двома сезонами серіалу «Миротворець». Але для аніме – не те щоб звична. Особливо для тих, котрі розповідають популярні історії.

Сходив на «Людину-бензопилу. Резе Арку. Кіно» (яка довга назва!) та готовий сварити та хвалити повнометражне аніме. Робитиму це без спойлерів до розділу «Думки», а вже так – з ними.

Чи варто дивитися?

Тільки якщо вам сподобався перший сезон аніме та ви хочете продовжити своє знайомство з історією, котра, вже зрозуміло, із нами надовго. Якщо не бачили стартові серії, то це кіно не для вас. Так, відносно високий поріг входу. Бо це зроблено для фанатів, а не пересічного глядача. І от якщо ви раптом такий фанат, то, мабуть, залишитеся задоволеним: отримаєте усе того ж «Людину-бензопилу», з якою знайомі. Не філлер, а продовження історії. Я не читав манґу, але легко можу припустити: ця арка дуже важлива для подальшого розвитку подій. Персонажі звідси не будуть забуті, вивчені тут уроки вплинуть на долі героїв. Ну і так: арка цікава. Трошки навіть розумію, чому було ухвалене рішення «нести» у кіно саме її.

Для тих, хто (поки) не є фанатом, ситуація дещо інша. «Людина-бензопила» – історія про боротьбу із демонами, де нема 100-відсоткового добра. Найкращі герої тут поводяться не по-геройські. Тож може виявитися важко «закохатися» бодай у когось. А ще це екшн, тому часто драма, яка ось-ось і дотисне глядача, буде різко поступатися місцем битві з демоном. Бажання головного героя Денджі – вкрай приземлені, він не хоче змінювати світ (порівняйте з будь-яким іншим героєм сьонена). Аніме-серіал ледь не прямо каже, що «розповім потім», а фільм займається тим самим – якщо дивишся «Людину-бензопилу», то змушений очікувати на вихід кожної нової серії. А ще тут інколи хтиво та багато крові. Причин не входити у цю річку достатньо, і деякі з них – вагомі.

Але якщо раптом усе-таки є бажання – воно того варте. «Людина-бензопила» гарно розважає та примудряється втримати баланс між екшном та драмою. З останньої інколи не витискають максимуму, але вона й так доволі сильна – а зекономлені хвилини йдуть на гарно намальований файтінг. Що важливо, він завжди різний та креативний – ти очікуєш на нові битви та отримуєш їх, а не переглядаєш перероблені старі раз за разом. Персонажі тут – цікаві та яскраві, не в останню чергу – саме через свою амбівалентність. Не добре добро та зле зло, а дещо більше. Всі з якоюсь мотивацією. Світ – загадковий, а відповіді на найцікавіші питання для тебе вправно дозують, аби ти отримував рівно стільки, скільки потрібно для комфортного перегляду, і продовжував чекати на нові…

«Людина-бензопила» за всього лише 1 короткий сезон заслужила на фільм. Це вкрай показово. Чим далі, тим більше це аніме дивитимуться. У нього вкладаються автори, фанати у захваті – це одне з великих аніме сучасності. Є висока ймовірність, що за багато років ми назвемо це класикою. Тому дивитися варто. Щодо конкретно «Резе Арки»: це просто зліплені разом 5-6 серій аніме. Могла б бути половина сезону, а відбувся фільм. Бо автори хотіли заробити більше. Не в останню чергу – на створення наступних сезонів проекту. Тому якщо підете на «Резе Арку» або пізніше дивитиметеся її вдома, то не сприймайте це як кіно. Ні, просто збірник нових серій. Якщо переглядати з цією думкою у голові, то і перегляд буде значно комфортнішим.

Думки

1. Побачення у кіно на ранніх етапах стосунків – майже завжди погана ідея. Макіма запрошує Денджі на марафон перегляду фільмів на великих екранах. І це ж перше побачення – те, де взагалі-то люди повинні побільше дізнатися одне про одного. Саме на цьому етапі зазвичай найважливішим є розмовляти та ще не є на 100% комфортним мовчати у компанії з новим знайомим. Звісно, є шанс обговорити кіно. Авжеж, реакція людини на фільми дозволить тобі зрозуміти її краще. Але звичайна розмова дасть не менше. Побачення вийде більш плідним та, ймовірно, більш приємним, якщо ви зможете розмовляти одне з одним та дивитися одне на одного, а не на екран у темній залі. З огляду на все це рішення Макіми на побаченні влаштувати саме кіномарафон видається її небажанням дізнаватися Денджі та відкриватися самій.

Це вже дуже довгий, але все-таки повідець. Макіма ніколи не приховувала, що очікує він Денджі, аби той був її «песиком», але збоку на це дещо боляче дивитися. Не тому що це погано (згода сторін усе-таки), а через те, що сам Денджі у таких взаєминах нещасливий. На початку стрічки нема альтернатив, тому він погоджується навіть на таке. Коли з’являються, тягнеться саме до іншого варіанту.

2. Проблеми Денджі у спілкуванні – важливі. Часто персонажі з такими стають виключно комічними: настільки не звикли до комунікації у суспільстві, що постійно роблять щось дивне та кумедне. Але у випадку «Людини-бензопили» це впливає і на історію. Денджі не може розпізнати, де йому кажуть правду або брешуть. Його обманюють ледь не всі. Причому цього разу Резе – вкрай незграбно. Її емоції – занадто гіпертрофовані. Вона перебільшує. Люди так себе не поводять зазвичай. Але Денджі не знає. Він може лише припускати, що такі дії Резе свідчать про її до нього прихильність. Бо ознаки є. А розпізнати обман він не може. Низький емоційний інтелект Денджі – важливий для історії, бо саме через нього він припускається більшості своїх помилок. Риса персонажа реалізована на всі 100%.

3. Стрічка смішить майже виключно персонажами. Тобто гумор побудований не на ситуаціях, а на тому, яким є той чи інший герой. Денджі їсть квітку, бо він ось такий дивненький. Павер на перших хвилинах стрічки смішить тим, що просто є собою. Те саме з демоном, котрий перетворюється на акулу. Це доволі незвичний підхід – будувати гумор лише на рисах своїх окремих персонажів. Саме тому Акі та Макіма ніколи не матимуть веселої бесіди: в обох нема ось цього закладеного у характер та образ «хі-хі» із самого початку. Це дещо обмежує, бо серія з мінімумом Денджі та Павер не буде кумедною, наприклад. З іншого боку, така прив’язка гумору до героїв дозволяє задавати атмосферу виведенням таких з/введенням таких до сюжету. Наприклад, арка Резе – серйозна. Тому взагалі без Павер. Коротше, молоді автори: ось вам приклад того, як ЩЕ можна розповідати свої історії.

4. Чудова метафора з польовими та домашніми мишами. Метафори заради метафор – це погано. Інколи їх додають до історії, а вони не працюють, тому формується враження, ніби герої сказали дещо небуденне без потреби. Тоді це шкодить розповіді, бо дещо втрачається ефект занурення. А тут довкола метафори побудована вся історія. Резе пропонує Денджі бути польовою мишею: менш вгодованим, але вільним. Макіма може дати лише протилежне – вгодованість без свободи. Головний герой обирає не між дівчатами, а між варіантами свого майбутнього. Сам цього, звісно, не розуміє. Але це так. І саме тому ледь знайома Резе для нього – така важлива та кохана. Саме тому він обирає її на останніх хвилинах стрічки: він усе-таки не домашня миша. Хоча поки що цього не усвідомив.

Ось тому ця стрічка важлива: саме у ній запускається ось цей процес перетворення Денджі з домашнього гризуна на польового. Він підходив до фільму як виключно домашня миша. Але завершує іншою. Ще не польовою, але ніби вектор руху тепер зрозумілий. У якийсь момент Денджі відмовиться від клітки. Він захоче стати вільним. Імовірно, це буде означати і відмову від спільного майбутнього із Макімою. І коли Денджі стане польовою мишею, ми зафіксуємо його велике перетворення. Таке, якого б не відбулося без арки Резе. Вона важлива у першу чергу для нашої бензопили. Якщо дивитися на це під таким кутом, то питання про те, чому автори вирішили показати у кіно саме цю арку, відпадає саме по собі.

5. Дівчатка в аніме – дещо схожі одна на одну. Всі важливі – сильні та водять Денджі за ніс. Бачив факт, що автор манги пише таких дівчат, які подобаються особисто йому. Що ж, він, звісно, має право. І поки що це не шкодить історії. Але ж, імовірно, Резе не останній персонаж жіночої статі, який є важливим важливості, до кінця аніме. Отже, дівчата ще будуть. І якщо 3 далеко не однакових, але деякими рисами схожих одне на одну ми ще зможемо пережити, то ось на 4-5 почнуть з’являтися питання: а чи не самоповторення це? «Людина-бензопила» робить величезну ставку саме на своїх персонажів, це більше збірник їхніх життєвих історій, аніж якась спільна пригода. Без цікавих та не схожих одне на одного стане відчутно гірше. Привід для невеличкого хвилювання, як на мене, є.

6. Кінцівка – чудова. Злодія вбито, а тобі все одно сумно та ти не відчуваєш цей момент тріумфальним. Якщо твої емоції настільки плутані, то фільм упорався. Шкода, що Резе не дійшла до кафе, аби зустрітися із Денджі. Сумно, що він навіть ніколи, можливо, і не дізнається, що вона намагалася прийти. Символічно, що не дійшла через Макіму – ту, яка пропонує Денджі протилежні філософію та майбутнє. І пішла з життя красиво: визнавши, що помилилася та прив’язалася до хлопця, та дивлячись на нього як на щось хороше у скрутний момент. Жорстока, але дбайлива та гідна смерть для настільки важливого персонажа.

Ну і сцена після титрів – показова. Доки Макіма та Резе грають із Денджі, Павер просто живе життя (вже наобманювала). Я не знаю, що там буде далі та яких дівчат нам підвезуть пізніше, але просто зараз найкраща пара для головного героя очевидна. І Павер – до речі, також польова миша.

7. Це не фільм. Я тягнув як міг, але більше не можу. Готовий кричати. Вже вище написав, що це скоріше збірник із 5-6 нових серій. Одна з перших сцен стрічки – про сон Денджі, у якому йому кажуть не відчиняти двері. І про ці двері не буде більше нічого аж до кінця фільму. Для фільму закинути щось таке та не дати відповідей – провал та неохайність. Але якби це була чергова серія аніме, то норм. Денджі не проходить шлях від точки А до точки Б. Він змінюється, але він з цього пункту А лише вийшов. Це важливо та вагомо, але ми не можемо зафіксувати щось більше, аніж початок руху та його вектор. Для арки аніме – норм, але для фільму – замало. Павер «на канікулах» увесь час, поза кадром – нормально для арки, але не для кіно, яке починається опенінгом, де її багато.

Як кіно «Людина-бензопила. Резе Арка. Кіно» – це стрічка із проблемами. І майже всі вони зникають, якщо уявити, що це просто серії, які ти дивишся одна за одною. Це могла б бути одна з найкращих арок у серійному аніме, а натомість це «лише» хороший фільм. Чи було воно того варте? Кожен може відповісти на це питання собі сам. Але якщо зароблені гроші зроблять наступні сезони кращими – моя відповідь «так».

8. Є ще бензопили? Демон-акула каже, що Денджі повинен використовувати ланцюги. Чудово! А він-то звідки знає? Можливо, від Макіми. А та? Цю сюжетну дірку (тримай додаткову здібність!) може частково виправдати лише існування інших бензопил, більш досвідчених. Але ми таких не бачили. Здається, навіть не чули про них. Імовірно, почуємо та побачимо. Однак просто зараз питання є. Зазвичай повні метри на такі відповідають, але… ну, ви зрозуміли.

9. Янгол та Акі чудово прогресують на фоні. Перший розкривається майже з нуля. Він і близько не головний у стрічці, у нього не так багато часу – але він встигає. Ми дізналися, що той не боїться померти. Що не хоче працювати. Що польова миша, яку змушують бути міською. Що хоче, аби люди страждали, коли помирають. Що може проявляти співчуття. Що створює зброю. Навіть певна мініарка з «мені байдуже на все» до «мені не байдуже на Акі» тут у нього є. Зразкова робота з другорядним персонажем, чудова його підготовка до більш вагомої ролі у подальшому сюжеті. Ну й Акі, який більше нікого не хоче втрачати, з холодної глиби остаточно перетворюється на дуже чуттєвого героя, який готовий принести у жертву своє життя заради того, кого навіть не може як слід зрозуміти. «Резе Арка» зробила багато для розвитку не тільки Денджі.

10. Щирість творить дива. Можливо, для когось сама ця думка/ідея – навіть головна у «Людині-бензопилі». Денджі знаходить спільну мову з усіма саме через те, що каже правду, не приховує свої думки. Раніше завдяки цьому поладнав з Павер та Акі. Макіма одразу розповіла хлопцю «правила гри» – тепер він робить те, що вона скаже. Ось тепер Денджі в одній з останніх сцен каже Резе, що вона все одно йому подобається. Це остаточно розтоплює серце дівчини – і вони стають товаришами. Вона починає вважати його своїм другом: інакше б не пішла на зустріч із ним. Усе це через те, що Денджі був чесним із нею та самим собою. Найбільше у стрічці брехала Резе: і чим завершилася її історія? Автор «Людини-бензопили» явно не за все хороше та проти всього поганого, але щирість цінує як ніщо інше. Та нагороджує саме щирих персонажів.

І саме такі твори формують у людях чесність. Бо якийсь фільм з «ти брехав, ось наслідки» у лоба – це, звісно, непогано, але викарбовується лише у пам’яті, а не у «прошивці». У «Людині-бензопилі» те саме, але без висновку у лоба, а «на фоні». І повторення за повторенням… Тобі не доведеться запам’ятовувати, воно саме відкладеться. І ось одного разу ти скажеш комусь правду замість брехні, бо так вчила «Людина-бензопила». І навіть цього не помітиш. Те, що ми дивимося, впливає на кожного з нас, а якщо так – то й на суспільство в цілому. «Людина-бензопила» робить нас та, відповідно, світ трошки кращим. «Резе Арка» вправно продовжує гнути цю лінію.