Ризикнути життями заради лайків – а вам слабо? Як в Україні караються творці треш-контенту

Прокатитися на даху потяга, залізти на кран, викрасти світлофор чи катнути на самокаті перилами вуличних сходів – усе це треш-контент, який майже гарантує мільйонні перегляди в соцмережах і навіть прибуток. А вам не страшно опинитися на шляху його авторів?

Сьогодні в Україні такі правопорушення з кожним днем популярніші та кваліфікуються законом як проста адмінка. Тож, здебільшого їх творці відбуваються штрафом у 50 грн. Чи справедливо це, та як дієво боротися з цим явищем – МЕТА аналізує з phd юридичних наук та головою Адвокатського бюро Куяна – Михайлом Куяном.

Слава Богу, що всі живі після велопоїздки на метро?

Кожен з таких хайпових експериментів може закінчитись смертю або втратою здоров’я виконавця (ок – це його життя і його вибір) та часто невинних перехожих (а від цього вже, як на мене, нас законами має захищати держава).

На початку вересня мережею гучно прокотилась новина про те, як студент спустився на велосипеді по ескалаторам однією з найглибших станцій метро світу (київською "Арсенальною"). Далі він гордо публікує відео цього правопорушення в Інста – і насолоджується увагою: завзято відповідає на кожен коментар до новини про це в соцмережах ЗМІ.

Особисто мене, наприклад, обізвав занудою із сірим життям, у відповідь на висловлену надію, що такий порушник не відбудеться маленьким штрафом. А я ж то вилазила на 5-метрові пам’ятники не заради хайпу, а наприклад, для того, щоб видворити московський патріархат з України.

Наступним відео у своєму блозі "спортсмен" розповідає:

Поліцейські дзвонили, слізно просили підписати адмінку

Посилання на його пости не публікую, щоб не популяризувати подібний контент.

Словом, через соцмережі правоохоронці й знайшли цього автора. За повідомленням Поліції Києва, його притягнуто лише до адміністративної відповідальності за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення – дрібне хуліганство. Тобто імовірніше за все, покаранням буде штраф. Чому так?

Михайло Куян: якщо б він на тому ж ескалаторі лаявся матом, а не їхав на велосипеді – був би притягнутий за цією ж статтею

Чи справедливо за таке правопорушення відповідати штрафом?

Дії, які порушують громадський порядок – це дрібне хуліганство. І в цьому випадку санкцією статті 173 КУПАПу, якраз-таки передбачено на всі випадки та види дрібного хуліганства відповідну відповідальність – тобто штрафи, громадські роботи та адміністративний арешт.

У зв'язку з цим суд буде, зважаючи на характер вчиненого адміністративного правопорушення та особу, яка притягується до адміністративної відповідальності – визначати покарання. Тому говорити про те, що тут буде штраф 50 гривень, занадто рано. Адже на вид покарання та його розмір, який буде обрано судом, впливає багато чинників.

Наприклад, якщо б, по суті, цей молодик просто лаявся матом на тому ж ескалаторі, а не їхав на велосипеді – він би так само був притягнутий за цією ж статтею. Але відповідно суд, зважаючи на ступінь суспільної небезпеки, буде визначати покарання

Разом із цим конкретно в цьому випадку я думаю, що суд не прийде до мінімального розміру покарання. Вірогідно, він призначить таке покарання, яке буде достатнє, враховуючи всі обставини, які ми не знаємо, і які будуть відомі суду, для того, щоб людина більше не вчиняла такі адміністративні правопорушення.

У повідомленні від поліції про затримання правопорушника зазначено:

у погоні за “ексклюзивними” відео знехтував особистою безпекою та безпекою інших пасажирів

Чому в такому випадку його притягнуто до адмінвідповідальності, а не, наприклад, до 296 ККУ “Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом“?

Кваліфікація правопорушення, адміністративного чи кримінального, включає в себе склад правопорушення. Що це таке? Правопорушення складається з об'єкта та суб'єкта, об'єктивної та суб'єктивною сторони.

Відповідно, коли визначається кваліфікація тих чи інших дій, враховуються ці 4 фактори

У цьому випадку, якщо говорити про наявність небезпеки для життя чи здоров'я інших людей – то, насправді, можна було б кваліфікувати як замах на умисне вбивство.

Але що таке суб'єктивна сторона? Суб'єктивна сторона – це відношення суб'єкта правопорушення до того, що він вчиняє: його умисел і мотив.

Так от у нього умисел, коли він вчиняв те правопорушення, був якраз таки прямо направлений на порушення громадського порядку, нехтування громадськими правилами, а не на спричинення тілесних ушкоджень. Те, що він усвідомлював чи не усвідомлював, що воно могло бути – так, це має значення.

Але саме прямий умисел заключається в тому, що він хотів зробити. Він хотів показати, що крутий і краще, ніж інші, що йому плювати на норми моралі. І тому в цьому випадку дрібне хуліганство абсолютно правильно кваліфіковано. І тільки у випадку, якщо б настали наслідки негативні – тоді б уже була інша кваліфікація: ненавмисне вбивство або завданням тілесних пошкоджень

Отож, у цьому випадку для визначення правильності кваліфікації беруться до уваги не тільки власне “сухі“ дії, а й з якою метою вони робилися. А мету тут доволі прямо і просто можна визначити. Тому тут щодо кваліфікації питань немає.

"Зробити такий контент забороненим – і все: і хайпу нема, і немає сенсу його робити"

Чи не призведе таке легке покарання (що передбачено ст. 173 КУПАП) за створення реально небезпечної ситуації для життя та здоров’я людей до збільшення кількості таких небезпечних діянь?

Норми Кодексу про адміністративні правопорушення існують давно. І дрібне хуліганство, так само давно існує. І штраф за нього досить довго не змінювався.

Тому якщо брати історичний аспект і ставлення людей до цього – то я майже впевнений в тому, що це не може повпливати на вчинення іншими суб'єктами чи тим самим суб'єктом аналогічних правопорушень.

Так, м’які штрафи в цілому знімають страх у людей перед вчиненням правопорушення. Але, як правило, люди, які вчиняють такі правопорушення, не задумуються в момент: "я це зроблю і мені буде такий-то штраф". Тобто вони взагалі цей аспект не продумують

Бо ті люди, які думають про наслідки, як правило, або готуються до більш тяжких злочинів, або намагаються вчинити їх так, щоб довести їх вину було неможливо.

Тому не думаю, що таке м'яке покарання може вплинути на кількість вчинених адміністративних чи кримінальних правопорушень.

Як на вашу думку, наше законодавство має карати за подібні правопорушення, щоб превентивно попереджати їх? Адже Україною шириться мода в соцмережах на небезпечний треш-контент.

Я думаю, що втручання держави в приватне життя людей є недопустимим ні відповідно до Конвенції про права людини, ні відповідно до Конституції України.

Тобто бажання людини отримати хайп, знімати якесь відео, ставати відомим і так далі – це її приватне життя. І якщо людина вчиняє дії, направлені на це, а держава його примушує, умовно кажучи, бути посереднім – це є втручання в правоособистий простір людини. Інше питання, якщо людина порушує закон цим бажанням.

Але знову ж таки в цій конкретній історії мотив у правопорушника – не порушувати закон, а знімати відео, з допомогою якого можна виділятися. Тут дуже тонка межа між невтручанням з боку держави в особисте життя і втручанням. Тому що одні й ті ж дії можуть порушувати громадський порядок або не порушувати залежно від того, з якою метою, де і в який час вони вчиняються та чи є від того наслідки.

Тому, напевно, я б в цьому випадку краще направляв би зусилля та увагу держави на соцмережі та їх власників, які цей контент допомагають розповсюджувати – і ставати людям популярними через такий контент

Наприклад, це дуже легко зробити шляхом винесення закону, який би забороняв публікувати такий контент – і модераторами соцмереж він одразу би блокувався та видалявся. Так само, як, наприклад, якісь порнографічні відео- чи фотоматеріали. Тобто зробити такий контент забороненим – і все: і хайпу нема, і немає сенсу його робити.

Фото: особистий архів Михайла, Національна Поліція України, Рexels.