Як неоригінальне кіно доводить своє право на існування у 2025-му?

Протягом останніх декількох місяців ми вже побачили спін-оф «Джона Віка», ремейк «Як приборкати дракона», нових «Супермена» та «Фантастичну 4», сиквел «Поганців», перезапуск «Голого пістолета»… І це я назвав лише ті проекти, які тримали рівень. Ще з неоригінального можна згадати, наприклад, черговий «Світ юрського періоду». До речі, ще один «Супермен» уже у роботі, нові «Месники» анонсовані, а ще до нового року ми побачимо «Аватара 3», «Мортал Комбат 2», «Ілюзію обману 3», «Wicked 2» та «Зверополіс 2». І це я навіть не стараюся, насправді неоригінального кіно буде набагато-набагато більше. Щомісяця матимемо по 2-3 продовження старих історій, дуже пощастить, якщо вони будуть якісними. Криза нових ідей – ненова проблема кінематографу, але у 2025-му вона відчувається особливо гостро. Бо хочеш не хочеш, а кожен другий-третій твій похід у кіно – на сиквел/спін-оф/перезапуск.

Деталі

І нові фільми за старими історіями у таких умовах змушені доводити, що гідні місця під сонцем. Бо їхня стартова позиція – відверто погана. Глядач пам’ятає успіх оригіналу (якщо цей успіх узагалі був), тож порівнює нове кіно зі старим. А на кожний негативний аспект проекту може сказати: «Краще б щось нове зняли, якщо не мали ідей, як зробити краще». І бути при цьому правим. У цьому тексті розберемо вдалі приклади паразитування на сильному оригіналі, щоб зрозуміти: а яка узагалі формула гарного продовження історії у 2025-му?

«Балерина»: як Джон Вік, але інша

Фільм не окупився у прокаті, і навіть камео Джона Віка не допомогло. Тому є великі питання щодо того, чи буде сиквел. Однак чи заслуговує на нього «Балерина»? Безумовно. Бо вона відстала від найгіршого фільму оригінальної серії за оцінкою на IMDb лише на пару десятих бали. І це при тому, що точно були ті, хто ставив 1, 2, 3… через «а от Джон був кращим». Тобто стрічка впоралася з головними завданнями, які перед собою ставила: заявила нову героїню, розважила та довела, що має на меті не лише заробити гроші на улюбленій глядачем франшизі. Останнє зробила за допомогою порівняння життєвих філософій Єви та Джона. Вони достатньо схожі, щоб герої могли зрозуміти одне одного, однак достатньо різні для того, щоб персонажі могли мати конфлікт та щоб Єва не виглядала «Віком у спідниці». Так і треба. Маємо старий сетинг, але нового героя. Цікавого, до речі.

«Балерина» довела своє право на існування, бо зберегла атмосферу оригінальної франшизи – і додала чогось нового, щоб її було цікаво дивитися не лише через почуття ностальгії. Можливо, несміливо – але спрацювало.

«Як приборкати дракона»: відшліфування до ідеалу

У другій половині прокатного сезону середній бал глядачів для стрічки все-таки збили хейтери лайв-екшн ремейків, але навіть так вона не дуже-то й сильно відстала від оригіналу – 7.9 проти 8.1 (у перші дні після прем’єри взагалі було 8.1 проти 8.0!). Тож перенести мультфільм у формат кіно з живими акторами вдалося. Завдяки чому? Через обережність. Що нового дає фільм «Як приборкати дракона» у порівнянні з оригіналом? Ну, строго кажучи, нічого. Є додаткова особиста арка довжиною у найкращому випадку у хвилини півтори, є розширення декількох сцен парою-трійкою нових реплік – і це все. Але чому глядач усе ж прийняв копію добре? Через дбайливість авторів. Той же режисер обрав справді підходящих акторів та не став нічого міняти. І зробив краще у деталях. Наприклад, дракони у кіно виглядають важчими, ти справді віриш, що це багатотонна тварина! І ось такі дрібниці шліфують оригінальну історію. І так сильну – до ідеальної.

Ремейк «Як приборкати дракона» мав потужний оригінал. Не зіпсував нічого старого, був обережний у змінах, покращився у деталях. По суті, просто дав альтернативу глядачу: тепер той може насолоджуватися або дивом мультиплікації, або якісним кіно з акторами. Як тому більше подобається.

«Супермен»: новий підхід

Ще нещодавно багато хто казав та писав, що «глядач втомився від кіно про супергероїв». А потім на екрани вийшов «Супермен», зібрав багато мільйонів у прокаті – і стало зрозуміло, що не втомився. Може, втома дійсно є, але не від надлюдей – від шаблонних сюжетів. Навіть гарні однакові історії мають властивість набридати. Тому «Супермен» підвозить щось нове: гарний баланс сил між протагоністом та антагоністом, багато яскравих другорядних персонажів, хімію між героями тощо. Все ще залишається доволі багатим на екшн-сцени, але виділяє чимало часу й на все інше. Але, мабуть, головна відмінність стрічки від інших – відсутність відверто слабких сцен. Завжди на екрані є хоч щось, що сподобається: момент, персонаж, діалог, візуал тощо. Важко сказати, що «така-то сцена» була нецікавою. Пам’ятних також мінімум, але поганих – приблизно 0. Фільм не бере пауз.

Згадайте останні кіно про супергероїв, які ви дивилися. Бажано вже після «Месники: Фінал». Чи були вони рівні всі 2 години хронометражу? Ні. Завжди доводилося чекати розв’язки для топ-битви. Камео для початку дії. А «Супермен» пропонує не чекати – а насолоджуватися переглядом.

«Фантастична 4»: відмова від екшну

Якщо «Супермен» виділив більше часу на історію за рахунок зменшення хвилин на екшн, то «Фантастична 4: Перші кроки» пішла далі: й узагалі прибрала останній. Ну, звісно, настільки, наскільки це можливо у кіно про супергероїв. Екшн-сцен тільки декілька, більшість хвилин на екрані – історія. Про сім’ю надлюдей, про їх проблеми та побут. Останній – велика рідкість для кіно в принципі. Бо зазвичай фільми про супергероїв не готові показувати, як ті проводять свої будні. А «Фантастична 4» не просто готова – вона хоче це робити. Щоб ми полюбили цю родину, бо всі герої тут зовсім як ми з вами! Мають ті самі проблеми. Авжеж, зверху до них – ще й світового масштабу, але основні – саме доволі буденні та зрозумілі кожному. Тому кожен розкривається у першу чергу саме як людина та особистість, а не як герой, який повинен урятувати всесвіт.

«Ф4» ризикнула та не дала глядачу екшну, за яким той зазвичай і ходить на кіно про супергероїв. І глядачу сподобалося. Бо той втомився від «голого» екшну. А от за історіями скучив.

«Поганці 2»: професійне копіювання

Пам’ятаю, у дитинстві багато дивився телевізор. І тоді досить часто на різних каналах ставили по 2-3 частини якоїсь франшизи поспіль. Так, щоб «забити» ефір на весь день. Так от, якби я увімкнув телевізор та побачив там «Поганців» та «Поганців 2», то подумав би, що то одне кіно – просто велике, 3-годинне. Бо все те саме: крута музика, цікаві персонажі з різними характерами, чудовий візуал, гумор, атмосфера тощо. Сиквел є у хорошому сенсі клоном оригіналу. Причому першоджерело навіть до оцінки 7 на IMDb не дотягнуло, тож автори мали повне право на зміни… Але не зробили них. І зберегли дух серії. У перші вихідні продовження зібрало на 1 мільйон менше, аніж оригінал у 2022-му році – по суті, ті самі гроші. І це у «важкий» тиждень, коли всі йдуть на «Фантастичну 4», а з кіно все ще не пішли «Супермен» та «Ф1». Стрічка дещо надолужить пізніше. Тож навіть тут, виходить, повторить за оригіналом.

«Поганці 2» – правильний клон першої частини. Інший сюжет, але ті самі переваги, які переїхали з оригіналу у сиквел. Недоліки переїхали з ними ж, але всім, кому сподобався мультфільм 2022-го року, цей сподобається не менше.

«Голий пістолет»: (майже) канонічна сміливість

З усіх названих стрічок особисто ця мені сподобалася найменше, однак я не можу не відзначити її сміливість. Оригінал у 80-х був багатим на нетолерантні жарти. Чи є вони прийнятними зараз? Відкрите питання. Але якщо знімаєш фільм з назвою «Голий пістолет», то вони повинні бути. Бо це канон. І перезапуск дає нам ці жарти. У меншій кількості, але справді дає. За планом деякі з них, очевидно, повинні були стати ледь не найсмішнішими у стрічці. Тому глядач, який останнім часом або не дивився комедій узагалі, або бачив виключно «стерильні», залишився вкрай задоволеним. Бо йому у дещо меншому об’ємі, але все-таки повернули те кіно 80-х, яке було сміливим і не боялося когось образити. Яке жартувало «на межі». Яке отримувало задоволення від самого себе. І якому не було соромно за його дії. Настільки, що воно отримало навіть 2 сиквели.

«Голий пістолет» дав можливість глядачу пережити це приємне відчуття ностальгії. А більшого від стрічки той і не очікував.

Треба розуміти, чого хоче глядач

766 мільйонів доларів – збори нового «Світу юрського періоду». Оригінал (який також «Світ», 2015-го року) був набагато успішнішим (майже 1.7 мільярди), попередня частина – ледь не у півтора рази (мільярд рівно). Кіно все ще окупилося, продовження все ще може зібрати гарні гроші – але динаміка зрозуміла і красномовна. Глядач все ще йде на фільми про динозаврів, бо цих динозаврів більше ніде побачити не може (а хочеться!), але навіть ця глибинна любов має властивість добігати кінця, якщо автори раз за разом погано виконують свою роботу. Помилки старих частин перетікають у нові у повному об’ємі. Ніби немає у світі сценариста, який би міг написати гарну історію про динозаврів, а ще – вченого, який зробив би дії цих тварин природніми. Автори франшизи, очевидно, не відчувають, чого хоче глядач. Одного разу це коштуватиме касового краху. Одного разу…

А от автори названих раніше фільмів відчувають. Якщо глядач хоче, щоб режисер та сценарист дбайливо поставилися до подій оригіналу, то вони готові дослухатися – і зробити саме так. Інколи навіть просто скопіювати те, що було більше десятиліття тому. Якщо глядач втомився від чогось – продовження та перезапуски готові від цього відмовитися. Нехай тільки глядач відчуває, що його почули, що його думка – важлива. Зрештою, кіно у 2025-му році потребує зворотного зв’язку. Якщо студія, режисер та сценарист не готові принаймні послухати, що хоче глядач, то вони приречені. Рано чи пізно. Бо, звісно, людина перед екраном у кінотеатрі або вдома не бере участі у виробництві – але саме вона оцінює кінцеву роботу. Саме глядач вирішує, матиме/ні продовження історія. Бо якщо той взагалі не піде у кіно, то грошей на новий фільм не буде. І сенсу його знімати також.

Тож секрет простий – дослухатися до свого глядача. Можна робити по-своєму, але не ігнорувати побажань. А ще працювати зі сценарієм. Бо жодна з названих в основній частині тексту стрічок не має відверто поганого. У кожному випадку сюжетні ходи відповідають духу та змісту фільму. Кіно – це важко. Але у 2025-му – легше, аніж будь-коли. Глядач готовий дивитися навіть неоригінальні історії – тільки зроби їх цікавими саме цьому глядачу. Люди, які цікавляться кіно, зараз втомлені. Втомлені від поганих сценаріїв. Втомлені від поганої комп’ютерної графіки. Втомлені від самоповторень студіями самих себе ж. Втомлені від героїв, які схожі одне на одного, хоча це взагалі різні всесвіти! Просто втомлені. Це видно за їхніми коментарями в інтернеті. Достатньо відкрити стрічку у будь-якій соцмережі. Почитати. Взяти до уваги. Зняти щось таке, що дозволить глядачу відпочити від усього того, що його втомлює. Забрати чесно зароблені гроші.

Настільки легко, що аж навіть незручно. Як деякі студії-гіганти ще досі цього не усвідомили?