Нове дослідження показало, що пустеля Сахара періодично стає зеленою

Усім відомо, що впродовж мільярдів років існування наша планета постійно й кардинально змінювалася, від розташування континентів до складу атмосфери. Нове дослідження детально розглядає історію пустелі Сахара, яка не завжди була такою непривітною й колись може знову стати зеленою.

• Небезпечне відкриття для клімату: течія Гольфстрім слабка, як ніколи

Деталі

Дослідники з Фінляндії та Великобританії реконструювали періодичні трансформації Сахари протягом 800 000 років за допомогою нової моделі клімату. Завдяки покращенню точності моделі, зокрема щодо атмосферної конвекції та поширення рослинності, команда змогла заповнити деякі прогалини в тому, що ми знаємо про історію півночі Африки. Кліматолог Едвард Армстронг з Університету Гельсінкі у Фінляндії зазначає:

Циклічне перетворення пустелі Сахара в екосистеми саван і лісів є однією з найвидатніших екологічних змін на планеті. Наше дослідження є одним із перших досліджень моделювання клімату, які моделюють африканські вологі періоди з величиною, порівнянною з тими, що показують спостереження за палеокліматом, показуючи, чому та коли відбулися ці події.

Дослідники зосередилися, зокрема, на так званих африканських вологих періодах, проміжках часу, коли африканський континент був набагато вологішим і зеленішим, ніж сьогодні. Кліматична модель була використана для дослідження часу та рушійних сил цих періодів.

Моделювання підтвердило давню гіпотезу про те, що африканські вологі періоди викликані орбітальною прецесією Землі: те, як вона коливається навколо своєї осі протягом 21 000-річного циклу, що, своєю чергою, впливає на коливання між чотирма порами року та силою африканської мусонної метеорологічної системи. Як підтверджено іншими даними та дослідженнями, прецесії означали б тепліше літо в Північній півкулі, більш інтенсивні мусони в Західній Африці, а отже, більше опадів у Сахарі.

Ще один помітний висновок дослідження полягає в тому, що під час льодовикових періодів – коли гігантські льодовики покривали вищі широти – вплив коливань на орбіті Землі було дещо нівельовано, утримуючи північні регіони холоднішими та обмежуючи африканські мусони.

Знання того, коли Сахара була вологою, зеленою та населеною такими тваринами, як бегемоти, також може навчити нас більше про поширення людства по земній кулі. Ці періоди озеленення цілком могли надати можливість людям (і навіть іншим видам) пересуватися по ділянках Сахари, які зазвичай було дуже важко подолати. Геолог з Гельсінського університету Міікка Таллаваара зазначає:

Наша здатність моделювати вологі періоди в Північній Африці є великим досягненням і це означає, що тепер ми також можемо краще моделювати розподіл людей і розуміти еволюцію нашого роду в Африці.

Раніше дослідники виявили, де у нашому тілі й наскільки сильно ми відчуваємо різні види любові, охоплюючи все: від романтичної любові до любові до природи.