Кольорові камінці, які ми в дитинстві збирали на морі, зникають з пляжів: причина доволі сумна

Усі ми в дитинстві, чи й у дорослому віці, збирали на пляжі кольорові прозорі камінці. Морське скло насправді є просто недбало викинутим сміттям, яке завдяки певним природнім процесам ставало справжнім скарбом для дітей на морських пляжах по всьому світу. Ці "коштовності" скоро можуть зникнути й причина цього доволі сумна.

• Нове дослідження показало, що пустеля Сахара періодично стає зеленою

Деталі

Лорі Віден, професорка екології в Університеті Массачусетс Лоуелл, вважає ці дари моря особливо цікавими. Вона проаналізувала пісок з усього світу та додала зразки, включно з морським склом, у колекцію наук про навколишнє середовище, землю та атмосферу свого університету. Те, як цей перетворений на сміття скарб викидається на пляжі, відображає перетин людської діяльності та природних процесів на Землі.

До поширення одноразового пластику, починаючи з початку 1970-х років, скло було головним контейнером. Жителі Стародавнього Єгипту, Греції та Риму використовували скло для вікон, пляшок, тарілок, мисок тощо.

У середині 20-го століття молоко, воду та багато інших рідин (харчових і побутових) продавали у скляних пляшках. В більшості випадків, після того, як ці скляні контейнери виконували своє призначення, користувачі викидали їх на смітник.

До екологічних рухів у 1960-х роках сміттєві звалища в Сполучених Штатах часто залишали відкритими та піддавали впливу дощу та вітру. Оскільки багато з цих куп сміття розташовані поблизу водних шляхів або бухт, стоки змиватимуть сміття, включаючи викинуті скляні пляшки, в океан. Це стосується й інших країн з виходом до морів та океанів.

На шляху до океану скляні пляшки натикалися на каміння та інші предмети, які розбивали скло на дрібніші частини. Коли ці розколоті частини добиралися досить близько до узбережжя, високі припливи та хвилі змивали їх у море.

Потім хвилі змушували ці фрагменти ковзати та котитися по піщаному морському дну. Саме цей рух заокруглює гострі краї скла й надає йому згладженого матового вигляду.

Усе скло, включно з морським, починається як пісок, зокрема кварцовий. Кварцовий пісок прозорий або білий. Віден пояснює, що для виготовлення скла з піску, нафтопереробники спочатку очищають кварцовий пісок за допомогою фізичних і хімічних процесів, щоб видалити всі мінерали, крім кварцу.

Потім вони розплавляють решту кварцового піску, додають трохи кальцинованої соди та вапняку, щоб підвищити пластичність і міцність скла, і перетворюють його на пляшки, миски, вікна тощо.

Оскільки кварц є основою всього скла, багато характеристик мінералу відображаються в морському склі. Найбільш очевидним є його прозорість (кварц майже напівпрозорий), а також те, як кварц ламається або кришиться.

Кварцові переломи, як правило, являють собою особливий тип зламу, який називається конхоїдальним переломом. Цей тип розлому починається з однієї точки й розламується назовні у формі півкола, так що зламана поверхня виглядає як внутрішня частина черепашки.

Кварц також дуже стійкий до хімічного впливу. Оскільки морське скло виготовлено з кварцу, воно має тенденцію розпадатися на дрібніші осколки, але не вивітрюється швидко.

Більшість морського скла принаймні кілька десятиліть треться по морському дну, щоб перетворитися у привабливі кольорові камінці (по суті пісок перетворюють у скло, а скло потім стає частиною піску). Вік деяких шматочків морського скла оцінюється в сотні років – саме стійкість кварцу дозволяє морському склу зберігатися в навколишньому середовищі протягом такого тривалого часу. Й у деяких країнах навколо морського скла виникли цілі індустрії, які займаються перетворенням його на коштовності.

І ці індустрії у небезпеці, адже знайти морське скло стає все важче. З вибухом одноразового пластику як альтернативи скляним пляшкам, незабаром морське скло може стати справжньою рідкістю, оскільки в ланцюжку постачання буде менше скла та більше пластику. Те, що морське скло виникає зі сміття, доволі сумно, але пластик значно гірший, і не лише через те, що з нього не виходить різнобарвних камінців. Пластик є одним з найбільших забруднювачів у світі, а мікропластик негативно впливає на усі екосистеми.

Громадськість згодом може втратити інтерес до одноразових речей і повернутися до скла. На відміну від пластику, скло можна багаторазово переробляти без втрати цілісності, і скло не має такого впливу на навколишнє середовище, як мікропластик. Але оскільки ринків для переробленого скла небагато, його важко транспортувати – не завжди фінансово вигідно переробляти скло, тому якщо його популярність зросте, а рівень перероблювання не збільшиться, то у майбутніх поколінь все ж будуть високі шанси знайти морське скло на пляжі.

Раніше дослідники виявили, де у нашому тілі й наскільки сильно ми відчуваємо різні види любові, охоплюючи все: від романтичної любові до любові до природи.