8 березня: Як зірки ставляться до цього свята
А також їхні найпам'ятніші моменти, пов'язані з Міжнародним жіночим днем
Олександра Миколюк. Фото: Особистий архів
8 березня - дата, коли всі українки стають ще красивішими, ще чарівнішими і милішими. Ніхто не сперечається, що дарувати подарунки дамам і робити їм компліменти потрібно щодня, а не тільки на початку весни. Але саме 8 березня вони найбільше цього чекають, і тому це обов'язок будь-якого чоловіка, який поважає себе.
МЕТА вирішила поговорити з українськими зірками, що для них означає це свято. Які подарунки дарують чоловіки і як самі жінки ставляться до цього свята, яке бере свої витоки ще в радянські часи.
Заслужений майстер спорту з бойового самбо, шестиразовий чемпіон світу та чотириразовий чемпіон Європи – Владислав Руднєв
-8 березня продовжує залишатися для вас святом чи це пережиток радянського минулого?
-На мою думку, 8 березня — це насамперед Міжнародний жіночий день. Той день, коли кожен чоловік повинен нагадати всій жіночій половині населення, що вони в нас найкращі. І сказати дякую бабусям, мамам, сестрам, дружинам за те, що вони поруч, надихають нас та підтримують у всьому.
-Які подарунки дарували?
-Було багато чого цікавого, але, мабуть, найнезабутніший подарунок, який я зробив своїй дівчині на 8 березня, — це був песик на ім’я Тедді, якого вона так сильно хотіла.
Який згодом став членом нашої сім’ї і без якого ми вже не уявляємо свого життя.
-І звичайно побажання українським жінкам.
-Хочу звернутися до всіх жінок нашої країни і сказати, що без вас не було б і нас. Ви ті, заради кого ми прокидаємося зранку, кого любимо найбільше на світі та заради кого йдемо на подвиги й нові звершення.
Олена Олар – акторка кіно та театру.
-Чи є для вас8 березня святом?
-Для мене 8 березня — це не «радянське» свято. Я сприймаю його передусім як нагадування про те, що жінки свого часу виходили на марші, щоб відстояти рівні права — зокрема гідну оплату праці та рівні можливості. Тому для мене це день про права жінок і про повагу.
Водночас у ньому є й тепла, особиста частина. У школі це був день, коли нас вітали, говорили приємні слова, і ти просто відчувала себе особливою. З віком з’являється глибше розуміння, але відчуття цінності й уваги залишаються.
-Пам’ятний подарунок або історія
-Для мене подарунки — це передусім емоції. Це може бути стан, коли ти в цей день особливо гарно вбрана, йдеш із подругами на каву, дозволяєш собі спокійний б’юті-день або просто приділяєш більше часу собі. Маленькі ритуали, які наповнюють.
Цього року 8 березня я буду на гастролях. І для мене це теж символічно — жіноча краса, сила й талант мають бути на сцені. Тому я вдячна, що існує день, який ще раз нагадує про це.
Олексій Суровцев – актор та зоозахисник
-8 березня продовжує залишатися для вас святом чи це пережиток радянського минулого?
-Для мене 8 березня не є радянським святом. Я сприймаю його як день поваги до жінок. Не про квіти “бо так треба”, а про вдячність. Особливо зараз, коли українські жінки тримають на собі неймовірно багато: хтось — на фронті, хтось рятує, хтось волонтерить, а хтось виховує дітей під сиренами. Тому для мене це день сили, гідності й вдячності жінкам.
-І побажання українським жінкам.
-Хочу побажати, щоб у їхньому житті було більше світла, ніж тривог. Більше спокійних ранків і обіймів, ніж сумних новин. Ви неймовірно сильні, красиві й мудрі. І дуже хочеться, щоб поруч із вами завжди були люди, які це цінують і бережуть. Дякую вам за тепло, силу та за те, що ви робите цей світ людянішим.
Ксенія Суровцева – акторка та психологиня
-8 березня продовжує залишатися для вас святом чи це пережиток радянського минулого?
-8 березня для мене — це приємні спогади… Як хлопці в школі дарували нам квіти. А ми з дівчатами щоразу вигадували щось для нашої класної керівниці в школі (я завжди була на чолі всіх шкільних свят).
Листівка для мами, намальована власноруч. Тому для мене це свято, і не думаю, що щось зміниться. Чоловік незмінно дарує квіти та заздалегідь питає, що я хочу отримати на подарунок. А я дуже люблю дарунки і свята в цілому — будь-які.
-Пам’ятний подарунок або історія.
-Коли мене запитують про найкрутіший подарунок, який я запам’ятала на 8 березня, то це 2008 рік. Мій майбутній чоловік подарував мені червону Nokia N76! Це була моя мрія. Він був неймовірно красивий і функціональний. Я стрибала аж до стелі. І неймовірно любила той телефон.
Були різні подарунки, і набагато дорожчі потім. Але той телефон у моїх спогадах — назавжди.
Олександра Миколюк – політичний аналітик, засновниця ГО «Мʼяка сила», блогер
-8 березня продовжує залишатися для вас святом чи це пережиток радянського минулого?
-Взагалі не вважаю, що 8-ме березня має якесь відношення до СРСР. Історично це свято було пов'язане з жіночою емансипацією та розширенням прав, тому підтримувати це свято чи ні — це більше питання про ваші політичні погляди. Для мене 8-ме березня завжди було та буде міжнародним святом жінок, яких я дуже люблю та якими я захоплююсь!
-Пам’ятний подарунок або історія.
-Те, що я так сильно люблю зі своїх спогадів: стіл, за яким ми збиралися усією родиною кожного 8-го березня. Моя бабуся накривала на стіл, за яким було неймовірно смачно та тепло. Сподіваюся, що одного дня я буду такою ж бабусею для своїх онуків, і вони згадуватимуть кожне 8-ме березня з такою любов'ю, як відчуваю зараз я.
Елеонора Кравченко – акторка кіно та театру
-8 березня продовжує залишатися для вас святом чи це пережиток радянського минулого?
-Для мене 8 березня довгий час було просто приводом подякувати мамі. У нашій сім’ї свята рідко прив’язувалися до конкретних дат, бо батьки багато працювали. Я взагалі бачила маму не так часто, тому іноді просто приїжджала до неї на роботу з квітами. Це був мій тихий спосіб сказати: «Дякую».
З віком зрозуміла одну річ: любов і повагу до близьких не варто залишати на певний день у календарі. У моїй родині жінки дуже сильні. Вони працюють, борються, досягають свого і водночас будують сім’ю. Я виросла серед таких жінок, і це дуже сформувало мене.
Тому, якщо говорити про 8 березня, мені дуже близька ідея відзначати День української жінки 25 лютого, у день народження Лесі Українки. Мені здається, це значно чесніше і ближче до нашої культури, бо історія українських жінок — це історія сили.
-Пам’ятний подарунок або історія.
-Мій найсильніший спогад про 8 березня припав на початок повномасштабного вторгнення. Тоді мені потрібно було вивезти маму за кордон, і після дуже довгої дороги, яка тривала понад три доби, опинилася в США у своєї сестри.
Я пам’ятаю той ранок. Після дороги я спала в ліжечку племінниці. І крізь сон чую, як вона забігає в будинок і кричить: “Де тьотя Еля?”. Швидкі кроки по сходах, двері відчиняються — і вона з розгону стрибає мені в обійми.
У той час, коли навколо було дуже багато страху і невизначеності, це раптом нагадало мені одну просту річ: наскільки важливо, щоб поруч були рідні люди. Бо, мабуть, це найцінніше, що в нас є.
Схожі новини, що можуть бути цікавими для вас:
Не пропустіть цікавинки!
Підписуйтесь на наші канали та читайте новини у зручному форматі!
