Елеонора Кравченко: Український глядач за останні роки дуже змінився

Український кінематограф завжди вирізнявся своєю різноманітністю. Вітчизняні актори та актриси завжди відзначалися не лише талантом, а й зовнішністю.

• Lida Lee розкрила секрет щасливих стосунків — і це зовсім не те, що ви думаєте

Тому не дивно, що багато українців з самого дитинства мріють потрапити на екран і стати улюбленцями народу. Елеонора Кравченко якраз з таких актрис. Ще з юних років вона хотіла пов'язати своє життя з цією професією.

Спеціально для МЕТА вона розповіла про тернистий шлях артиста, про те, наскільки зараз велика конкуренція в кінематографі, і, звичайно, розповіла про ту роль, яку мріє зіграти.

-У кожного артиста є свій шлях до екранів. Яким він був у вас?

-Мені здається, що шлях у кожного дуже різний. У мене він почався ще з дитинства — я завжди була впевнена, що хочу бути акторкою, хоча батьки, звісно, хотіли більш «стабільної» професії.

Я вступила на рекламу та PR, паралельно — на акторський, але досить швидко зрозуміла, що не хочу розриватися. У якийсь момент я чесно сказала собі, що хочу бути тільки в акторстві, і почала рухатися в цьому напрямку свідомо.

Ще під час навчання постійно шукала, як розвиватися більше. Мені було мало того, що дає програма, тому займалась танцями, вокалом, брала індивідуальні заняття з акторської майстерності та сценічного мовлення. У мене є відчуття, що в цій професії потрібно робити на кілька кроків більше — це не про конкуренцію, це про рівень віддачі й чесність із собою.

Переїзд з Харкова до Києва став важливим кроком. Я відчувала, що мені потрібно більше можливостей і ширше середовище. І вже з другого курсу почала активно ходити на кастинги, писати кастинг-директорам, пробуватися всюди, де відчувала, що можу бути доречною.

На початку було дуже багато відмов, іноді по кілька за день. І, чесно кажучи, це нікуди не зникло й зараз. З часом просто змінюється ставлення — ти розумієш, що це не про тебе як про особистість.

Мабуть, мене завжди тримало відчуття, що я на своєму місці. Дисципліна, постійна робота над собою і любов до професії привели мене туди, де я є зараз.

І водночас я досі в процесі. В акторстві немає фінальної точки — ти постійно ростеш і відкриваєш у собі щось нове. Я дуже вірю, що попереду ще багато важливих ролей і проєктів.

-Так і буде. Елеонора, ви дуже різнобічна особистість. Як це допомагає вам у кіно?

-Моя особистість складається з дуже різних речей. Це і спорт, і акторство, і навчання, і робота режисеркою, і постійний розвиток. Саме це дає мені можливість краще розуміти себе. Я дивлюсь на себе та на світ з різних сторін. І коли ти так працюєш із собою, ти стаєш більш гнучкою як акторка — ти можеш по-різному мислити, по-різному відчувати, по-різному реагувати.

Плюс у мене є сильна фізична база — кінний спорт, легка атлетика, вейкбординг. Я не боюся навантажень, люблю трюки та екстрим. І водночас мені цікаві інші стани — більш тихі, глибокі. Тому я не хочу закриватися в одному амплуа — мені важливо пробувати різне.

-Уміння ладити з кіньми також допомагає у кіно? Ймовірно, якщо зніматимуть фільм про середньовіччя, вас запросять у першу чергу?

-Я була б дуже рада. У мене з кіньми справді особливий зв’язок ще з дитинства. І якщо чесно, давно відчуваю, що мені дуже близькі такі історії. Мій дідусь завжди казав, що я маю грати амазонок — і я досі про це пам’ятаю.

Мені дуже відгукується образ Жанни д’Арк — ця сила, віра, внутрішній стрижень. Тому якщо буде щось історичне або пов’язане з такими героїнями — я тільки «за».

-А яку роль ви б хотіли зіграти найбільше?

-Мене приваблюють ролі на межі — фізичної витривалості і внутрішнього зламу. Це той стан, коли тіло працює на максимум, а всередині відбувається складний, часто болісний процес.

Мені дуже відгукуються історичні героїні на кшталт Жанни д’Арк — жінки, які мають віру, силу і здатність йти до кінця, навіть коли це страшно. І водночас мені цікаві сучасні персонажі, як Лара Крофт, де є дія, витривалість, ризик.
Через те, що я в хорошій фізичній формі, мені хочеться реалізувати себе в таких ролях максимально — поки є цей ресурс, поки тіло витримує та дає ці можливості.

І окремо для мене дуже важливі військові історії. Хочеться працювати з матеріалом, який говорить правду про наш час. Я не боюся виглядати в кадрі неідеальною — навпаки, для мене в цьому більше життя, ніж у будь-якому глянці.

-Цікаво. А що для вас найскладніше у професії? Що найлегше?

-Найскладніше — це нестабільність і постійні відмови. Це потрібно вміти витримувати, не сприймати занадто особисто і при цьому не втрачати віру в себе. Це професія, де ти можеш дуже багато працювати, вкладатися, готуватися — і в результаті не отримати роль. І так може бути багато разів. Тому тут дуже важлива внутрішня опора і дисципліна — продовжувати рух навіть тоді, коли немає швидкого результату.

Найлегше — це момент, коли ти вже в роботі. Коли ти на майданчику або в процесі репетицій, коли ти в ролі — тоді все стає на свої місця. І ти просто робиш те, заради чого взагалі прийшов у цю професію.

-Молодим актрисам нелегко пробивати шлях до слави. В українському кінематографі велика конкуренція?

-Насправді це не про молодих чи немолодих — це складно для всіх.
Так, конкуренція велика. І зараз вона ще зросла, бо в професію заходять дуже різні люди — і це нормальний процес. Просто якщо ти обираєш цей шлях, ти маєш бути готовий до відмов і до того, що результат не приходить швидко. І при цьому — не зупинятися. Бо якщо ти зупинився, ти просто випадаєш із процесу.

-Чи з'явилися у вас друзі серед акторів? Може, з'явилися вороги?

-Так, у мене є коло людей із професії, з якими ми добре спілкуємось, можемо зустрічатися, ходити разом на прем’єри або просто на каву. І для мене взагалі дуже важливо вибудовувати з людьми теплі, здорові, людські стосунки. Підтримувати один одного.

Чомусь довгий час існувала думка, що шоу-бізнес — це щось холодне, де люди думають одне, а говорять інше. Мені це не близько. Я намагаюся оточувати себе людьми, яким довіряю, які чесні. І це для мене цінність.

Щодо ворогів — про це не думаю. Мене з дитинства вчили не зациклюватися на таких речах. Я просто рухаюся своїм шляхом і бажаю всім, щоб у них все складалося добре.

-І це правильно. Де вас можна буде побачити найближчим часом?

-З останніх робіт — це головна роль у серіалі «Живий» і роль поліцейської в серіалі «Тиха нава», який вийшов на Netflix.

Також мене можна побачити в «Молодому театрі» у виставі «Зрада». І паралельно я розвиваю свою театральну майстерню як режисерка — тому іноді мене можна побачити і просто в залі, як глядача.

-Тоді наостанок, кілька слів українському глядачеві.

-Мені здається, що український глядач за останні роки дуже змінився — став більш уважним, глибоким і чесним у своїй реакції. І це реально впливає на те, що ми створюємо.

Зараз, у складний час, дуже важливо мати історії, які дають емоцію, підтримують, іноді навіть допомагають прожити щось важке. Хочеться, щоб таких історій ставало більше — чесних, сильних, тих, що залишаються з людиною.

Дуже хочеться, щоб ми всі разом — і глядач, і митці — рухались у сторону правди й сили. Я щиро вдячна за довіру, бо без глядача це все не має сенсу.

Ще цікаві статті: