Файли Епштейна і українські красуні – який зв'язок?
Модель Катерина Білик розповіла про зворотний бік модельного бізнесу
Катерина Білик. Фото: Особистий архів
Розсекречені файли Джеффрі Епштейна наробили багато шуму в усьому світі. У них фігурують політики топ-ешелону з багатьох країн, а також нерідко згадуються молоді дівчата, як з росії, так і з України. Одне модельне агентство зі Львова прямо було вказано в декількох документах.
Ми вирішили дізнатися у людини, яка не з чуток знайома з модельним бізнесом. Українська модель, інфлюенсерка та володарка титулу Miss Supranational Ukraine 2025 Катерина Білик спеціально для МЕТА розповіла про темну сторону такого яскравого і хвилюючого моделінгу.
-Ви добре знаєте модельний бізнес зсередини. Історії, які ми дізнаємося з файлів Епштейна (коли молодих красивих дівчат знайомлять з багатими людьми і вони проводять з ними за гроші час) - наскільки вони часті?
-Такі історії дійсно трапляються, і заперечувати це було б неправильно.
Але важливо розуміти контекст.
Я б не сказала, що це масове явище у класичному моделінгу. Але це точно не поодинокі випадки. Такі історії виникають не в професійній fashion-індустрії, а на стику модельного бізнесу, ескорт-ринку та світу дуже великих грошей.
Там, де немає чітких правил, контрактів і прозорих агентських моделей, завжди з’являється ризик експлуатації. Особливо, коли йдеться про молодих дівчат без досвіду та підтримки.
З одного боку, частина чоловіків досі сприймає моделей не як професіоналів, а як легко доступний “товар”, що саме по собі є великою проблемою індустрії.
З іншого боку, деякі дівчата щиро вірять, що моделінг - це одне, а багатий “спонсор” - нібито квиток у швидке і красиве життя. Ця ілюзія часто підживлюється гламурними історіями без зворотного боку медалі.
Саме на стику цих двох спотворених уявлень і виникають подібні ситуації.
Але це не норма і не частина професійного моделінгу - це окремий тіньовий сегмент, який часто маскується під індустрію моди.
І найголовніше: у реальності такі “короткі шляхи” дуже рідко приводять до щасливого життя - швидше навпаки.
-Найчастіше в подібних історіях фігурують українські або російські дівчата. Чому вибір падає саме на них? А не на дівчат з інших країн?
-Тут причина не в національності, а в рівні правової захищеності.
В Україні (і тим більше в росії) історично дуже складно довести факт насильства або сексуальної експлуатації. Правові механізми довгий час не працювали на захист жертв, і це створювало величезну прогалину в системі.
Саме тому дівчата з таких країн стають більш уразливими не тому, що вони слабші, а тому, що система не на їхньому боці. Коли людина знає, що їй буде майже неможливо домогтися справедливості, вона стає легкою мішенню.
Це добре розуміють ті, хто працює в тіньових сегментах індустрії. Тому вибір часто падає саме на країни, де захист прав жінок і жертв насильства довгий час був формальністю, а не реальним механізмом.
І це системна проблема, а не особистий вибір самих дівчат. Дівчата зі Східної Європи часто приходять у моделінг, як у шанс змінити життя, тому більш уразливі.
Наш типаж довго був “екзотикою” для Заходу і цим, на жаль, користувалися не завжди чесно. Це не про «наївність», це про нерівні стартові умови.
-Чи траплялися з вами або вашими колегами подібні ситуації?
-Якщо говорити прямо - зі мною особисто таких ситуацій у прямому сенсі не траплялося. Але я дуже добре знаю інше явище, з яким стикаюся регулярно.
Попри те, що мій основний і найбільш серйозний бізнес - аграрний, а не моделінг, факт того, що ти просто красива жінка або модель, часто змінює ставлення чоловіків.
Тебе починають сприймати менш серйозно і вважають нормальним: дозволяти собі недоречні жарти, переходити особисті межі або натякати на якісь “додаткові послуги”.
І для цього не потрібно ні повного макіяжу, ні провокативного одягу - іноді достатньо просто їхати в таксі, щоб почути щось відверто образливе.
Навіть ті дівчата, чиї імена фігурували у файлах Епштейна, в підсумку відмовилися від коментарів. Тому я вважаю, що не маю морального права розповідати чужі історії замість них.
-Як молодим дівчатам уникати подібних ситуацій у моделінгу?
-Чесно кажучи, стовідсоткового захисту не існує.
Якщо ти молода і вразлива дівчина, рано чи пізно ти все одно можеш зіткнутися з неприйнятною поведінкою не лише в моделінгу, а загалом у житті. На жаль, майже кожна жінка хоча б раз проходить через подібний досвід, незалежно від професії.
Звичайно, є фактори, які знижують ризики. Дуже важливо мати підтримку родини, людей, на яких можна спертися, і відчуття, що ти не одна.
Також часто радять обирати надійні модельні агентства. Але тут теж треба бути чесними: у матеріалах, пов’язаних зі справою Епштейна, фігурують не випадкові агентства, а цілком відомі й авторитетні. Тому сама по собі ця порада, на жаль, не завжди працює.
Саме тому я вважаю, що головний захист - це не індустрія і не бренд агентства, а особисті кордони, критичне мислення, фінансова незалежність і чітке розуміння, що моделінг - це професія, а не квиток у “краще життя”.
Якщо щось викликає внутрішній дискомфорт - найчастіше це сигнал, який не варто ігнорувати. Жодна кар’єрна можливість не варта безпеки та гідності.
-Як відомо, шлях у шоу-бізнес, так і в моделінг лежить через ліжко - це все ще так? Або часи змінюються?
-У будь-якому разі в моделінгу потрібні модельні параметри - і це реальність, яку немає сенсу заперечувати. Йдеться не просто про худорлявість чи класичні 90–60–90, а часто про екстремальну худобу, яка вже давно викликає питання з точки зору здоров’я.
Але на цьому відбір не закінчується. На практиці також має значення: фінансові можливості родини, готовність інвестувати у просування, зв’язки та доступ до ресурсів.
Про це давно говорять у самій індустрії. Історії успіху, які подаються як “чистий талант”, дуже часто мають другу, менш публічну сторону - фінансову підтримку, платне просування або інші форми зацікавленості агентств.
Саме тому ідея, що моделінг - це виключно про красу і талант, є ілюзією. Це бізнес із дуже жорсткими правилами, де далеко не всі стартують з однакових позицій.
Тому моя особиста позиція проста: якщо дівчина шукає безпечний і справедливий шлях самореалізації, моделінг - не найнадійніша сфера, особливо у молодому віці.
-Згоден. Багато дружин нинішніх президентів, прем'єрів або відомих людей - в минулому моделі (наприклад Меланія Трамп). Моделінг - це квиток в прекрасне майбутнє?
-Я вважаю, що щодо Меланії Трамп важливо зберігати повагу. Вона - жінка, публічна особа, і незалежно від того, яким був її шлях, вона заслуговує на коректне ставлення. Навішування ярликів або спроби переписати чуже життя - це не про справедливість і не про силу.
Якщо ж говорити ширше, то я не вірю, що моделінг сам по собі є “золотим квитком” у щасливе чи успішне майбутнє. Сьогодні таким “квитком” може бути що завгодно: власна справа, розвиток соціальних мереж, особистий бренд, освіта, підприємництво.
Моделінг сьогодні для мене - швидше хобі, приємна частина життя, але не його основа. І в цьому немає нічого поганого.
-Хто може побудувати модельну кар’єру і якими рисами для цього потрібно володіти?
-Я не вірю, що існує хтось, хто “точно ніколи” не зможе бути моделлю. Сьогодні моделінг - це не стільки про параметри, вік чи ідеальну зовнішність, скільки про ресурси і розуміння правил гри.
У реальності індустрія працює так: якщо в людини є гроші, контакти, PR і готовність інвестувати - система завжди знайде спосіб пояснити, чому саме ця людина “унікальна”, “нетипова” або “нова ікона”.
Класичні обмеження - зріст, вік, параметри - давно перестали бути вирішальними.
Найскладніше в моделінгу тим, хто не має фінансової подушки і підтримки. Не тому, що ці люди менш талановиті, а тому, що це бізнес, де стартові умови дуже нерівні.
Що ж до рис характеру, без них у цій індустрії просто не вижити. По-перше, потрібно бути хитрою і спостережливою. Вміти читати людей і розуміти, що стоїть за красивими словами.
По-друге, мати критичне мислення. Я навіть жартома раджу прочитати: «48 законів влади» Роберта Ґріна, «Мистецтво зваблення» — не для маніпуляцій, а щоб розпізнавати маніпуляції.
По-третє, важливо вміти не прив’язуватися ні до людей, ні до “великих шансів”. Тут добре працюють книги на кшталт «Транссерфінгу реальності», щоб не втрачати себе в ілюзіях.
І так, іноді корисно навіть почитати трохи конспірології, не щоб у все вірити, а щоб звикнути ставити запитання. Як показує час, частина речей, які колись здавалися вигадками, виявляються цілком реальними.
Ну і головне, здоровий цинізм і почуття гумору. Без цього в індустрії глянцю і великих грошей довго не протримаєшся.
-Український модельний бізнес наскільки він загруз у розпусті? Або все-таки нам є чим пишатися?
-Так, нам точно є чим пишатися. Українські моделі й сьогодні роблять успішні міжнародні кар’єри, відкривають покази Prada, Loewe та інших великих світових брендів, працюють у глобальних кампаніях і представляють Україну на найвищому рівні. І це важливо і це означає, що професійність і талант нікуди не зникли.
Що стосується теми “спонсорів” і неформальних домовленостей, тут, на мою думку, потрібно чітко розділяти речі. Я не вірю, що в більшості випадків когось можна змусити силоміць. Такі рішення це, як правило, особистий вибір конкретних людей, і їх не можна автоматично пов’язувати з професійним моделінгом. Це різні площини, які часто помилково змішують.
Велику роль тут відіграє і пострадянський контекст. У 90-х і на початку 2000-х у моделінгу справді існував міф про “величезні гроші”. Я особисто знаю історії, коли дівчата отримували 2–3 мільйони доларів за один контракт. Сьогодні такого просто не існує.
Навіть якщо ти обличчя дуже великого бренду, гонорари зараз можуть становити 5–10 тисяч доларів, тоді як обсяг роботи, відповідальність і навантаження стали в рази більшими. Індустрія змінилася кардинально.
Окремо хочу сказати про видимість українських моделей.
Я дуже рада, що міжнародні глянцеві медіа, зокрема Vogue Ukraine , нарешті почули українську спільноту і почали частіше обирати українських дівчат для обкладинок. Особливо це важливо під час війни, коли країна вже кілька років живе в надзвичайних умовах.
Це правильний і давно очікуваний крок і він дає надію, що український моделінг рухається в бік більшої справедливості, видимості та поваги.
-Наостанок, яку пораду ви дали б молодим українським моделям?
-Я скажу, можливо, найпростішу і водночас найскладнішу річ: ніколи не зраджуйте себе.
Світ може запропонувати швидкі можливості, гучні обіцянки, красиві перспективи. Але жоден контракт не вартий того, щоб ви втратили власну гідність або почали жити всупереч собі.
При цьому я не закликаю боятися чи зупинятися. Навпаки - мрійте сміливо. Просто навчіться перетворювати мрію на систему. Розділіть її на конкретні цілі, на кроки, на щоденну дисципліну. Мрія без дій - це фантазія. Мрія з планом - це стратегія.
Мені одного разу сказали дуже важливу річ: перемагає не завжди найталановитіший.
Перемагає той, хто витримує довше.
Найбільший талант може програти, якщо поряд стоїть людина, яка просто не здається. Яка пробує ще раз. І ще раз. І ще раз. Кожна спроба збільшує ваші шанси. Успіх - це не випадковість, це кількість повторень.
Будуйте власну силу через освіту, фінансову незалежність, внутрішній стрижень.
Бо в кінці залишається не контракт і не титул. Залишається те, ким ви стали на цьому шляху. І якщо ви збережете себе, ви вже виграли.
Не пропустіть цікавинки!
Підписуйтесь на наші канали та читайте новини у зручному форматі!
