Сергій Доротюк: Мене, мабуть, підкинули цигани

В український шоу-бізнес потрапляють по-різному: хтось за допомогою таланту, хтось завдяки зв'язкам, хтось по-старому “через ліжко”, а хтось з дитячого садка. Саме звідти наш сьогоднішній герой - вчитель музики двох київських дитячих садків Сергій Доротюк.

• Скандальна правда від Цибульської: хто з українських співаків її розчарував

Повільно, але впевнено, він підкорює вітчизняну естраду і, крім сольної кар'єри, також співпрацює з відомим артистом у ролі бек-вокаліста. Спеціально для МЕТА він розповів про свій незвичайний шлях до мрії.

-Що для вас означає шоу-бізнес і розвиток у цій сфері?

-У першу чергу шоу-бізнес для мене — це не про славу чи прибуток, а про реалізацію, мрію та ціль. Я живу музикою — вона мій спосіб дихати, відчувати, говорити зі світом.
Моя мета — не просто бути артистом, а стати конкурентним, справжнім, таким, чия творчість знаходить відгук у серцях людей. Я прагну масштабувати свою музику, аби мої думки, переживання й сенси могли почути якомога більше людей.

Я чітко розумію, що поза музикою себе не бачу. Саме тому готовий розвиватися, виходити за межі звичного та щодня вдосконалювати себе — заради мистецтва, у яке вірю всім серцем.

-Круто. Розкажіть про себе. Звідки ви? Чи є серед ваших рідних співаки?

-Я родом із мальовничого міста Кременець, що на Тернопільщині. Саме там почався мій творчий шлях — із перших акордів, виступів і мрій про сцену.

Я навчався на вчителя музики, але завжди відчував, що музика — це не просто професія, а покликання.

У моїй сім’ї кожен талановитий у своїй справі, хоча музикантів серед нас ніколи не було. Старша сестра жартує, що мене, мабуть, підкинули цигани — бо звідки у нашій родині така любов до музики?

- Як рідні поставилися до вашого бажання вийти на професійну сцену?

-Вони підтримують мене з дитинства. Завжди вірять, переживають і підбадьорюють.
Пам’ятаю свій перший сольний концерт у рідному місті — коли побачив очі своїх близьких у залі, зрозумів: я на правильному шляху.

А тато, до речі, мій справжній PR-менеджер — розповідає всім про мене, де б не був.

- А з чого все почалося?

-Це сталося несподівано: на гуртку рукоділля я познайомився зі своєю першою вчителькою вокалу. Вона запросила мене просто поспівати — і з того моменту все змінилося. Її віра у мене стала поштовхом, який визначив мій шлях.

- Коли ви написали свою першу пісню?

-Мені було 14. Я вперше закохався — і, звісно, не взаємно. Але саме тоді написав свою першу пісню. Зараз посміхаюся, згадуючи — трошки крінж, але кожен із цього починає.

- Цікаво, як ви стали викладачем у дитсадку?

-Коли я вступив до Києва і переїхав, треба було швидко знайти роботу, щоб покривати базові потреби й мати можливість творити музику. Випадково побачив у Facebook оголошення про вакансію музичного керівника. Вирішив спробувати — і з перших днів зрозумів, що це справжнє покликання.

Працювати з дітьми від півтора року — це інший рівень відповідальності. Але коли чуєш їхні пісеньки й сміх — розумієш, що на своєму місці.

- Вам подобається працювати з дітьми?

-Сказати, що подобається — нічого не сказати. Це постійна енергія, щирість і натхнення. У дитячих емоціях немає фальші — і саме це заряджає.

- Як батьки вихованців ставляться до вашої творчості?

-Вони неймовірно підтримують! Часто запитують: «Коли буде нова пісня?» — і навіть приходять на мої виступи. Це дуже зворушує в надихає.

- У вас є досвід співпраці в команді досвідченого артиста Влада Дарвіна. Як ви познайомились?

-Минулої зими Влад написав мені у соцмережі й запропонував спробувати себе у бек-вокалі. Я погодився без вагань, хоча трохи хвилювався — досвіду ще не вистачало.

- Що Влад говорить про вашу творчість?

-Я показував йому свої пісні «Нестабільна» та «Інше місто». Він залишив позитивні відгуки й дав кілька порад. Для мене це дуже цінно, адже я поважаю його як мудрого й талановитого артиста.

- Як він реагує на те, що ви працюєте у садочку?

-Влад знає, що це моя основна робота, і завжди підтримує. Через ситуацію в країні ми поки що не можемо працювати системно, але він завжди цікавиться, як мені вдається поєднувати сцени й садок.

- Розкажіть про свою нову пісню «Поруч».

-Ця пісня — про мої теперішні емоції. Я написав її буквально за пів години, прогулюючись торговим центром. Потім ми з саундпродюсером сіли — і все склалося природно. Коли музика народжується так легко, це завжди знак, що ти на правильному шляху.

- Яка ваша мрія у шоу-бізнесі?

-Моя мрія — не про матеріальне. Я хочу, щоб моя творчість надихала, лікувала й давала людям сили.

А ще — щоб на моєму першому великому сольному концерті в Києві були всі рідні, близькі, друзі й педагоги. І щоб я міг сказати їм просте «дякую».

-То які плани на найближчий час?

-Нещодавно я мав натхненну розмову з одним із найкращих продюсерів України — Михайлом Ясинським. Отримав багато цінних порад і впевнився, що рухаюся в правильному напрямку. Тож далі — ще більше музики, ще більше саморозвитку й нових творчих експериментів.

Раніше ми писали, що Наталку Денисенко помітили в теплих обіймах манекенника Юрія Савранського під час зйомок у Болгарії; на опублікованих у його Instagram фото акторка та Юрій ніжно позують на винограднику, обмінюючись особливими поглядами, а підпис і коментарі до світлин підігріли чутки про можливий роман між зірками, хоча офіційного підтвердження поки немає.