Відома письменниця відверто розказала про побажання щодо власного похорону і вбрання

Відома письменниця Джиллі Купер, якої не стало в неділю, ще за свого життя розписала, як би вона хотіла виглядати на власному похороні. Вона вказала все: від вбрання до чарівних речей, які вона бажала мати при собі в труні.

Деталі

Купер зазначала, що багато думає про смерть, і це її не лякало. Письменниця вказувала, що вважає, що просто прибуде на Небеса. Там вона уявила своїх собак, які пробіжать по залитій сонцем галявині, щоб зустріти її. І члени сім'ї будуть там. Купер також зазначала, що там не має бути людей, які їй не подобаються.

Вона також розповідала, що не хотіла б померти від болю. Їй також не подобався інсульт і хвороба Альцгеймера, адже це робило б її залежною від інших. Вона згадала, як після похорону її матері великий чорний птах застряг у вітальні. Він бився об вікно, і Джиллі попросила свого чоловіка Лео звільнити його. Коли той пішов це робити, жінка подумала, що саме такою має бути смерть: жахлива мить, удар об вікно, потім великі руки накривають тебе, і раптом ти вилітаєш з вікна в нове життя. Це хороший шлях.

Джиллі також зазначила, що хотіла б бути донором органів після своєї смерті. Проте розуміла, що в її віці всі органи можуть бути не потрібні суспільству. Вона вказала, що могла б пожертвувати свої ноги як приклад товстих йоркширських стегон.

Джиллі бажала відмовитися від поховання через жахливе опитування, в якому йшлося про те, що близько 500 людей на рік у Франції вилазять зі своїх трун. Кремація може бути простішою. Проте вона хотіла також виглядати охайно на своєму похороні, бути в бюстгальтері і брючному костюмі. Також вона хотіла фото чоловіка та дітей біля труни. А ще шампанське, шоколадні цукерки та копію платівки Папи Римського Івана Павла ІІ. А щоб на задньому плані лунала поп-музика.

Джиллі також хотіла, щоб службу проводили два священики: містер Ферроу з села, який є улюбленцем, і великий друг на ім'я отець Даміан з абатства Прінкнеш. Вона бажала Симфонію тисячі Малера у виконанні Борнмутського симфонічного оркестру, оркестру Королівського оперного театру та Королівського національного оркестру Шотландії, а також щоб звучав вірш Крістіни Россетті, в якому є рядки: “Коли я помру, моя рідна, Не співай мені сумних пісень”. Після цього в їхньому саду в Глостерширі відбудеться вечірка, з якої відкриватиметься вид на долину.

Раніше ми писали про те, що учениця перетворила тротуар школи на інтерактивну настільну гру. Дівчинка вирішила поділитися розвагою, якої її навчила бабуся. Вона придумала гарну ідею, яку школа підтримала грантом.