Вікторія Білан: Я знаю, що таке збирати себе заново буквально по шматках

Війна не пожаліла багато зіркових пар. У такі складні часи увага до відомих людей стає ще більш прискіпливою, тому будь-які розлучення чи скандали в сім’ях знаменитостей одразу стають головними новинами.

• "Дозволяю і некорисне": Наталка Денисенко поділилася секретом стрункості

Відому українську актрису театру та кіно Вікторію Білан (яка донедавна була Білан-Ращук) також не оминула ця доля. МЕТА вирішила дізнатися з перших вуст, наскільки складно продовжувати грати з розбитим серцем і як вдається знаходити сили для майбутнього, щоб показати, що все тільки починається…

-Вікторіє, можна сказати, що за останні роки ви пережили дві війни. Одну в Україні, а іншу — у вашому серці та душі. Безумовно, Ви стали іншою людиною. Якою саме?

-Війна в Україні змінила, якщо не всіх українців, то принаймні більшість, не тільки мене. Особисто я почала більше цінувати кожну мить життя і людей, які мене оточують. Стала більш емпатичною до чужої біди, хоча не можу сказати, що раніше була байдужою. А ще ми стали фаталістами, бо безкінечно жити в страху неможливо, організм не витримає такої напруги.

Щодо особистої війни… Хтось скаже, що я стала сильнішою. Можливо, але я не прагнула цього, особливо такою ціною. За моїми відчуттями, я стала чеснішою із собою. Якщо конкретніше — не терпіти те, що мене руйнує і знецінює, не мовчати там, де роблять боляче і підло вчиняють, і не жертвувати собою заради чужого комфорту. Почала більше дослухатися до своєї інтуїції, бо жодного разу вона мене не підвела, інша справа — я не завжди їй слідувала. Це, як на мене, хороші зміни, правильні.

-А ці душевні хвилювання допомагають у роботі артиста чи, навпаки, заважають? Можливо, тепер з’явилися жіночні ролі, які ви раніше не хотіли грати?

-Для артиста будь-який прожитий досвід — це, безумовно, потужний інструмент. Звісно, актори не завжди у своєму житті переживають все те, що мають зіграти на сцені чи в кадрі. Саме тому ми дуже багато працюємо з уявою, з емоційною пам’яттю, зі спостереженням за людьми. Ми ніби створюємо всередині себе палітру почуттів, через яку можемо проживати історію персонажа.

Але коли в тебе є реальний, глибоко прожитий досвід — це однозначно зовсім інший рівень відчуття ролі. Наприклад, досвід зради, великого розчарування, болю втрати і внутрішнього руйнування… Це те, що дуже сильно змінює людину. І тепер, коли я граю жінок, які проходять через подібні випробування, мені вже не потрібно уявляти, що вони відчувають. Я знаю. Я знаю, як це, коли в одну мить руйнується світ, який ти будувала роками. Я знаю, що таке біль, який відчувається навіть на фізичному рівні. І я знаю, що таке збирати себе заново буквально по шматках.

Звісно, цей досвід завжди дуже непростий. Іноді він болить навіть через час. Але як акторці він дав мені значно більшу глибину, чесність і правду в професії.

Зараз я особливо тонко відчуваю жіночих персонажів — їхню вразливість, силу, внутрішню боротьбу і момент трансформації. І уявляти не треба. Але й проживати таке більше не хочу, навіть заради досвіду.

-Розумію… Тоді наскільки складно грати щасливу людину, коли на душі скребуть кішки?

-Це непросто, але акторська професія часто саме про це — ти маєш вміти відкласти власний біль. Коли померла моя мама, я якраз була на сцені, грала комедію. В антракті мені повідомили цю страшну звістку, а попереду ще друга дія вистави. І що робити? Напилася заспокійливих і вийшла на сцену. Це дуже важко… але це особливості професії, як виявляється, іноді жорстокої.

Зараз інша ситуація — всі, слава Богу, живі, та було нестерпно боляче. Але, мабуть, інколи саме біль дає ще більше розуміння справжньої радості. Ніби як підсвічує її. Як кажуть: коли ти проходиш через темряву, починаєш особливо цінувати світло. Мабуть, це зараз про мене.

-Дуже багато зіркових пар не витримали випробування війною і розійшлися. Як ви думаєте, з чим це пов’язано?

-Війна дуже сильно оголює людей, знімає маски. Стало очевидним те, що раніше можна було приховати за побутом, звичкою чи комфортом. У кризові моменти проявляється справжня сутність людини: її цінності, зрілість, відповідальність, здатність бути поруч у важкі моменти. Я вже не кажу про вірність і гідність. Не всі проходять цю перевірку.

-Згоден. До речі, коли в житті жінки відбуваються зміни — нерідко вона змінює свій імідж, наприклад, стрижеться коротко або якось інакше змінює свій образ. Ваші зміни повʼязані зі змінами у особистому житті? І як Ви відчуваєте себе у новому образі?

-Так, зміни в особистому житті, безумовно, вплинули і на зовнішні зміни теж. Але я б не сказала, що все зводиться лише до зачіски. Стрижка стала, скоріше, одним із проявів внутрішніх змін, які в мені відбувалися. У якийсь момент я просто відчула сильне бажання щось змінити, ніби відпустити все старе, пережите й зайти в новий етап життя оновленою. І, зізнаюся чесно, після цього мені справді стало легше. Можливо, хтось у це вірить, хтось — ні, але мені здається, що волосся теж накопичує певну енергію, наші переживання, емоції, спогади. Зміни торкнулися не лише зовнішності. Я почала звільняти свій простір від усього зайвого — від речей, спогадів, усього, що тягнуло назад або було пов’язане з минулим. І ще я почала більше уваги приділяти собі (окрім дітей, звісно). Своєму внутрішньому стану, своїм відчуттям, своїм потребам. Почала більше дослухатися до себе, аналізувати пережите, відновлюватися. Тому зміни значно глибші, ніж просто новий образ. Це і про внутрішнє оновлення теж.

-Виглядаєте и чудово. А де ви зараз більше зайняті: у кіно чи в театрі?

-Зараз у моєму житті є і театр, і кіно. Не так багато, як хотілося б, бо, враховуючи, що в мене маленька дитина, пріоритети очевидні. Якщо порівнювати — театру більше (посміхається). Та з часом, вірю, я зможу повноцінно повернутися в професію. Окрім акторства, зараз для мене дуже важливий режисерський напрямок. Хочу більше ставити, мені це подобається. А кінорежисура — це взагалі новий етап мого професійного розвитку. І давнішня мрія.

-А де вас можуть найближчим часом побачити шанувальники?

-Наразі час відпусток, а от вже з осені я продовжу грати у виставах: «21» (Театр Драматургів), «Все буде добре. Але не одразу» (від Третього Армійського корпусу), звісно ж, у виставі «Дружини» (Мій театр), а також готується декілька премʼєрних вистав, про які я обов’язково напишу на своїх сторінках у соцмережах.

Щодо кіно: зараз знімаюсь у 6 сезоні серіалу «Розтин покаже», а ще у вересні на великі екрани вийде премʼєра «Голос серця», де я зіграла хоч і невелику роль, але вона особлива для мене, оскільки я була при надії під час зйомок.

Крім того, зараз я активно працюю над своїм режисерським дебютом «36 годин». Це ігровий повнометражний фільм, який є для мене дуже особистим і важливим. Поки що готуюсь до захисту проєкту перед кваліфікаційною комісією.

Ідей і планів багато, тож попереду багато цікавого. Але найважливіший мій «проєкт» — це синочок Яремчик, тому левову частину свого часу я приділяю, звісно ж, йому.

-Щиро бажаю вам успіху у ваших починаннях. Але не можу не запитати — ви дуже вродлива жінка, впевнений, чоловіки звертають на вас увагу. Як ви зараз ставитеся до чоловічої статі? Щось змінилося?

-Змінилося моє ставлення не до чоловіків загалом, а до того, що для мене є нормою у стосунках.

Сьогодні для мене найважливіше — чесність, зрілість, відповідальність і вчинки. Красиві слова давно перестали справляти на мене враження. Важливі дії, а не обіцянки і красива картинка.

-Як гадаєте, чи зможете Ви ще щиро закохатися?

-Я вірю, що любов існує. І вірю, що людина здатна щиро кохати не один раз у житті. Але зараз для мене найважливіше — внутрішня гармонія, діти, творчість і моє відновлення. Якщо в моє життя прийде справжнє почуття, я не закриватиму свого серця. Але це точно має бути щось справжнє.

-До речі, у своїх соціальних мережах ви часто ділитесь своїми віршами у дописах. Ви пишете, коли є натхнення, чи коли проживаєте певну життєву історію? Та чи бути вашій поетичній збірці?

-Мої вірші народжуються по-різному. Іноді це натхнення. Іноді — спосіб прожити біль, страх, любов чи трансформацію.

Для мене поезія — це дуже чесна розмова із собою. Через тексти я часто говорю те, що складно сказати вголос.

І так, поетичній збірці бути. Це одна з моїх великих внутрішніх мрій, до якої я поступово йду.

-Знаю, що нещодавно ваш син Ярема став зіркою на знімальному майданчику одного із серіалів. Це була ваша ідея чи знімальної команди?

-Це була ініціатива знімальної команди. Минулий сезон ми закінчили тим, що я повідомляю коханому про вагітність. В цьому сезоні дитя вже народилося. А оскільки я вже народила синочка, то малюка не шукали, а запропонували знімати мого Яремчика. Як мама я, звісно, хвилювалася більше за всіх. Але Ярема всіх підкорив.

Він був дуже спокійний, усміхнений і, здається, почувався на майданчику абсолютно органічно. Зйомки ще тривають, тому впевнена, мій любимий маленький актор ще підкорить не одне серденько.

-І останнє запитання. Впевнений, ви переглянули свої погляди на багато речей. На даний момент, що, на вашу думку, є справжнім щастям?

-Зараз для мене щастя — в досить простих, але, на мою думку, надважливих речах. Це коли здорові мої діти, коли вони в безпеці. Коли можу обійняти сина. Коли чую голос доньки. Коли поруч є люди, з якими можеш бути собою. Це певна свобода для мене. Щастя — це внутрішній спокій і гармонія. І вміння цінувати життя тут і зараз.

Ми також писали, що блогерка Даша Квіткова та футболіст Володимир Бражко офіційно стали подружжям — пара відсвяткувала весілля, яке вже встигло підкорити мережу щирими емоціями та атмосферними кадрами.