Венклер, Фестер, фанати: 6 причин, чому всесвіт "Венздей" з нами надовго

Я втомився. Мою стрічку твітера заполонив Венклер – шип Венздей та Енід («Вен-» + «-клер» від прізвища Сінклер). За відчуттями кожен п’ятий твіт, який я бачу, саме про це. Звісно, я і сам винен: лайкаю майже всі. Бо люди знаходять якісь «докази» у серіях серіалу, малюють справді чудові арти – виконують титанічну роботу, щоб довести існування Венклер та/або популяризувати цю «пару». Вражає масовість цього явища. Давно не пам’ятаю чогось подібного. Ще цікавеньке: автори досі мовчать. Інколи, знаєте, так буває, що після появи подібних теорій хтось з виробничої команди проекту виходить до людей та каже: «Ні, ми не мали цього на увазі». А тут тиша. Тож або мали, або у захваті від хайпу та не хочуть його зупиняти. Що ж, мають право. Бо це наслідок їхньої ефективної роботи. Отже, лайкати Венклер у твітері доведеться ще декілька тижнів…

З моменту прем’єри останніх серій сезону минуло вже 2 тижні, а фанатів усе ще «не відпускає». Якщо хтось досі сумнівався, то тепер точно: проект є дуже популярним. І, припускаю, якщо не сама «Венздей», то щонайменше цей її всесвіт, створений Тімом Бертоном, з нами надовго. Далі пояснюю, чому саме так. Роблю це зі спойлерами, тож будьте обережні.

Якісний атракціон

Ви пам’ятаєте найщасливіші моменти свого життя? Якщо так, то ймовірно – у деталях. Можете згадати з початку та до кінця, якою була перша зустріч з вашою другою половинкою, наприклад. Але чи пам’ятаєте ви у деталях радісні події, типу походів до парку атракціонів? Чи можете згадати з початку та до кінця свій шлях на американських гірках? Звісно ж ні. Однак свою емоцію у ті моменти – здатні. Все пов’язано з роботою нашого мозку. Визначні події, щось вкрай важливе, він схильний зафіксовувати якнайкраще, а в інших випадках «ліниться» та концентрується лише на почуттях. Це впливає, нехай і не так сильно, на сприйняття кінопроектів також. Можна гарно пам’ятати події «Пуститися берега». А от пам’ятати перипетії «Венздей» за рік після прем’єри – важка задача.

Бо «Пуститися берега» – історія, яка підіймає важливі соціальні питання, підштовхує до саморефлексії, досліджує психіку людини та природу її дій. А вже після цього розважає свого глядача. У «Венздей» саме останнє є пріоритетом. Тут, варто проговорити, нема зневажливого ставлення до сімейки Адамсів з мого боку: ця історія просто створена для іншого. Ми не вмикаємо «Венздей», щоб ставити перед собою важкі запитання. Лише хочемо відволіктися від своїх справ та гарно провести час – як у парку атракціонів. І залишити все позаду за декілька годин. І даний серіал з цим допомагає. Робить ставку на атмосферу, а не на події (кумедні жарти та гарний візуал, але вкрай очевидні сюжетні повороти). Тому легко забувається, залишаючи у свідомості єдину згадку про себе: було цікаво та добре!

Зараз відносно мало настільки конкретних у визначенні своєї мети проектів. «Венздей» не намагається всидіти на двох+ стільцях. Вона прийшла розважати та робить це гарно. Якщо серіал ідеально виконує свою функцію, то він матиме багато сезонів.

Енід та Венздей

У першій половині другого сезону їхнього тандему було менше, аніж 3 роки тому. Потім вийшла друга половина, Енід та Венздей отримали більше часу на екрані разом – і все, мережа вже вся у Венклер. Бо аж настільки чудова хімія між персонажами та актрисами. Вони, до речі, непогано ладнають і у повсякденному житті, якщо відштовхуватися від спільних фото, відео та уривків з презентацій серіалу. І це відчутно. Навряд «Венздей» планувалася як серіал про дует (навмисно уникаю слова «пара», зауважте) дочки сім’ї Адамсів та Енід, але ми майже у цій точці. Якщо я попрошу людину, яка подивилася серіал, прорекламувати її трьома реченнями, то хоча б в одному та назве цей тандем. Бо це база, основа, ґрунт. «Венздей», звісно, не буде собою без містики, але без цієї двійки продовжувати взагалі не було б сенсу.

«Надприродне» також починалося як історія у моторошному сетингу – а завершувалося як серіал про братів. Причому доволі рано, вже після п’ятого сезону, проект почав здавати у якості. Чи це зупинило виробництво? Ні. Бо Дін та Сем вивозили все на собі. Коли сценарні ходи почали повторюватися, деякі персонажі набули сюжетної броні, а сам серіал втратив загадкову атмосферу, всі продовжували дивитися. Лише через братів Вінчестерів. Бо хімія. Бо дует. Бо глядач міг обирати улюбленого брата. Бо розвиток їхніх взаємин продовжувався. У підсумку серіал прожив на екранах 15 (!) сезонів та років. З цієї корови видоїли геть усе, а вона при цьому все одно має високі бали на сайтах з оцінками глядачів. Ультимативний приклад, коли шоу тримається лише на парі персонажів. Але ж яких крутих!

Навряд «Венздей» житиме 15 років (будь ласка, ні!), але здатна триматися на рівні навіть з певною втратою у якості інших компонентів пару-трійку сезонів, якщо дует Енід та головної героїні буде збережено. Серіал з таким тандемом важко «вбити».

Веселе > жахливе

Шоста серія розставила всі крапки над «і». До цього здавалося, що «Венздей» – серіал, який хоче радувати свого глядача жахами, моторошними подіями та відповідною атмосферою. Тобто робити все для фанатів, але на своїх умовах, за власними правилами. А потім вийшов шостий епізод другого сезону – і виявилося, що ні. Він кумедний, веселий, просто смішний. А ще має найкращий бал у цілому сезоні. Як на мене, він взагалі найкращий за весь серіал. Бо чудово розважає. Але не так, як інші серії. Замість жахів ми звертаємося до кліше з обміном тілами. Дешевий трюк. Простий трюк. Розповсюджений трюк. Однак тут він працює, бо реалізований зразково. На це незвично та, може, навіть трохи дискомфортно дивитися – але хочеться та цікаво. Бо ти такого не очікуєш.

Якщо так, то вибір зроблено: автори готові йти на певні поступки глядачу. Щоб зробити серіал цікавішим, а його перегляд – більш емоційним, не бояться частково зрадити собі та історії. Для загального тону розповіді це так собі, але точно характеризує авторів як гнучких. Вони побачили можливість порадувати глядача по-новому – і зробили це. Не стали гнути власну лінію. Не стали наполягати на своєму баченні. Не стали обмежувати самих себе ж. І це спрацювало, фанат оцінив. Отже, можна продовжувати рух у цьому напрямку. «Світ дикого заходу» починався як квест у парку атракціонів, а завершувався як історія про загрозу людству. «Сотня» в останніх сезонах дає мало часу головній героїні. Прикладів багато. Гнучкість породжує нові серії.

«Венздей», яка хоче радувати лише своєю моторошною атмосферою, жила б з нами лише декілька сезонів. А «Венздей», яка готова робити це і за рахунок атмосфери, і за рахунок великої кількості жартів, і взагалі будь-яким можливим чином, має більше опцій. Отже, житиме довше.

Соціальні питання

Так-то це досі серіал про підлітків. У другому сезоні у нас з’явилася дівчинка-невидимка Агнес, яка невидима не тільки через свою здібність – а й тому, що її ніхто не помічає. Вона тягнеться до Венздей, бо нікому не потрібна та не подобається, як вона сама зізнається. Вона ускладнює життя головної героїні у першій половині та ризикує життям у другій не стільки через те, що така дивачка, а тому що хоче мати подругу. І готова заради цього на все. Типова поведінка підлітки, яка у відчаї. Ми всі через це проходили, кожен з нас припускався через це помилок, відмовлявся бути собою та, можливо, навіть втрачав себе на певний час. І все заради того, щоб нас побачили, нас визнали, щоб нас любили. Другий сезон «Венздей» та арка Агнес розкривають цю тему.

Але ж ви всі повинні пам’ятати себе дітьми. Хіба описана вище проблема – єдина, з якою ви стикалися? Авжеж ні. «Венздей» доторкається ще й до першої закоханості у першому сезоні, у другому – до взаємин у родині, наприклад. А скільки ще всього можна показати! Булінг, усвідомлення своєї сексуальної орієнтації (фанати Венклер, ви ще тут?), ментальне здоров’я, залежності тощо. Не кажу, що все це заслуговує на окремі арки персонажів, але якісь з цих питань – точно так. Як бачите, «Венздей» не поспішає, готова приділити проблемі Агнес цілий сезон. Отже, піднімати все нові та нові питання може досить довго. І робитиме це не задля того, щоб «навантажити», а задля привернення уваги до якоїсь соціальної групи. Хіба погано?

Можливо, приклад рудоволосої дівчини комусь справді допоможе. Хтось впізнає у ній себе та також захоче буде собою, а не підлаштовуватися під інших. «Венздей» встигає трошки повчити хорошому. А уроків у середній школі, як ви знаєте, не 2 на день – а хоча б 6-7.

Повільний розвиток персонажів

Одразу проговорю: мені це не подобається. Я не відчуваю, що Венздей та Енід, наприклад, суттєво прогресують. Їхні взаємини (стосунки?) – цілком, але не кожна окремо. Дочка Адамсів з перших серій першого сезону та останніх другого – одна й та сама людина. З більшим досвідом ближче до кінця, з подругою – але з тими ж рисами характеру. І відповідає всім усі 16 серій плюс-мінус однаково, у власній манері. Чудово, що герої залишаються собою, але занадто повільний їхній розвиток дещо знецінює їхній шлях. Та ж Венздей, наприклад, вже пройшла через 2 пригоди, але все ще така ж, якою була. Отже, це були маленькі пригоди? Аж настільки прості та з настільки малою вагою, що та не змінилася? У погоні за збереженням найкращих рис героїв автори забувають їх розвивати.

Типова проблема ситкомів. Ті глядач сідає дивитися в першу чергу саме заради персонажів. Тому шаг вліво або вправо – і все, персонаж став іншим, його більше не люблять, інтерес втрачено, серіал закрито. Але ж «Венздей» не ситком. Не ситком же, так? Не хочеться опинитися у ситуації, коли ти, подивившись перший сезон «Венздей», можеш одразу ввімкнути четвертий, коли той вийде, і зрозуміти: нічого не пропустив. Було б сумно усвідомити, що перегляд другого та третього не був важливим та обов’язковим, що він нічого не дав персонажам, а отже – і тобі. Втім, швидкий розвиток героїв змушує тебе завершувати швидше й історію: тобі вже показали зміни у персонажах, ті вже пройшли свій шлях та стали «новими» людьми. «Венздей» це не загрожує. З темпом прогресу Венздей та Енід можна ще знімати та знімати…

І тільки вік актрис міг би зупинити цю виробничу машину. Тому машина пришвидшує виробництво: між першим та другим сезонами серіалу минуло 3 роки, а між другим та третім мине лише 2. Вони хочуть кувати, доки гаряче. Сезон за сезоном…

Дядько Фестер

У заголовку кажу про всесвіт «Венздей», а вище згадував майбутнє лише цього серіалу – виправляюся у цих абзацах. Створена історія дає простір для спін-офів. Для багатьох, але поки що є один підтверджений. Зате який! Будемо дивитися про дядька Фестера Адамса. Один з найкращих персонажів двох сезонів, серії з ним – такі, що виділяються поміж інших. Можливо, він не має сильної хімії з основними персонажами, однак ніхто не випромінює стільки енергії та харизми. Навіть топ-актриси. Коли Фестер у кадрі, то це серіал не про Венздей – а про нього. Він головний, до нього прикуті всі погляди. Бо він загадковий, веселий, трохи божевільний – але через цю дивакуватість і закохує у себе. А ще він приходить тоді, коли серіалу важко втримати увагу, та допомагає. Герой.

Тому спін-оф про нього – логічний. Він відчувається потрібним, бо персонажа хочеться бачити ще та ще – але серіал не може аж настільки забити на головних героїв. Тому ось тобі, дядько Фестер, власна платформа. Тут роби що хочеш. Однак я ой як не думаю, що на цьому спін-офі ми зупинимося. Ще один очевидний – про події часів навчання у «Неверморі» Мортіші та Гомеса. Бо у кожному сезоні спливають якісь відомості про ті роки, а самі по собі персонажі доволі цікаві – заслуговують розповідати свою історію у сольнику, а не тільки уривками у сезонах «Венздей». Приквел може відбутися. А це ж лише 2 сезони минуло: раптом у третьому нам «підвезуть» ще якогось гідного спін-офа героя? Всесвіт може зростати не тільки у довжину, але і вшир.

У другому сезоні з’явилася Леді Гага. Отже, зірки готові долучатися до проекту. У такому разі лише питання часу, коли одна з них дуже полюбиться аудиторією та отримає пропозицію власного спін-офа. І не відмовиться, бо гроші, слава та просто потенційно хороший проект для фільмографії.

Фанатів почуто

Можу підсумувати: «Венздей» буде жити тому, що автори чують фанатів. Якісь серіалі байдужі до бажань своїх глядачів та/або роблять продукт, орієнтуючись більше на себе, аніж на фаната. Творці «Венздей» не такі. Почули, що глядачу сподобався Фестер? Організували спін-оф. Побачили можливість розважити обміном тілами? Зробили. Дізналися, що фанати люблять тандем Енід та Венздей? Дали їм взаємодіяти багато у другій половині другого сезону. Побачили у відгуках про перший сезон, що «Венздей» – це про атмосферу? У другому не дивували подіями, зате навмисно виводили на емоції навіть частіше, аніж раніше. Виробнича група дає глядачу те, що той хоче бачити. Той у підсумку відчуває себе важливим та вимагає ще. Поки така співпраця ефективна.

Мова не тільки про «глядач сказав, що треба так, і вони зробили». Ні. Хоча, звісно, і про це також, але деякі рішення – очевидні. Наприклад, сценарист під час зйомок першого сезону розуміє, що сім’я Адамсів та їхні взаємини – цікаві. Вже має ідеї, як це обіграти у другому. Аудиторія дивиться перший, визнає винятковість Адамсів та хвалить у мережі – і потім сценарист не відмовляється від свого початкового плану. І знає, на що зробити акцент. Робить – фанати знову у захваті. Виробнича група точно зважає на фідбек. Останній не керує її діями, але допомагає тій ухвалити важке рішення та поміж двох чудових варіантів обрати той, який більше припаде до душі глядачу. І ось маємо результат. Я впевнений, що після Венклер у мережі автори у третьому сезоні дадуть ой як багато простору для шиперства фанатам. Навіть якщо не мають на меті зводити Енід та Венздей.

Мабуть, такими і повинні зараз бути великі проекти – готовими слухати глядача та усвідомлювати, що створюють контент саме для нього, а не для себе. Автори «Венздей» усвідомлюють. Тому подобається вам цей всесвіт або ні, він буде у нашому інфопросторі ще досить довго. «Венздей» та її спін-офи з нами на роки. Велика франшиза народилася.