Вчені розповіли, як неандертальці полювали на гігантських слонів 125 тисяч років тому

Ми усі чули історії про вражаючі розміри великих волохатих слонів – мамонтів. Багато хто вважає, що вони були найбільшими тваринами свого часу (плейстоцену), але насправді це не так. Цей статус належить його родичу, слону з прямим бивнем (Palaeoloxodon antiquus), який важив до 13 тонн й був удвічі більшим за сучасного африканського слона й мешкав в Азії та Європі приблизно до 100 000 років тому. Тепер вчені знайшли докази того, що неандертальці полювали на цих гігантських тварин, хоч це й було надзвичайно важко та ризиковано для наших предків.

• Люди швидше оберуть веганську страву, якщо вона не буде позначена як веганська

Деталі

Вважається, що протягом приблизно 700 000 років Palaeoloxodon пережив льодовикові періоди в Південній Європі та на Близькому Сході, розширивши свій ареал проживання до Центральної Європи під час міжльодовикових періодів. Їхні величезні розміри означають, що, принаймні дорослим особинам, більше загрожувала смерть від нестачі їжі, ніж від нападу хижаків. Принаймні доти, доки не з'явилися людиноподібні зі своїми інструментами.

Попри те, що навички неандертальців у виготовленні інструментів дали їм можливість протистояти палеолоксодону, це не доводить, що вони це зробили. Боротьба з шаленим звіром такого розміру була б жахливою справою, навіть зі списами, і, можливо, не варта того, оскільки більшу частину впольованого м’яса потрібно було б залишити.

Однак у недавньому дослідженні команда під керівництвом професора Сабіни Гаудзінскі-Віндхойзер з Центру археологічних досліджень MONREPOS вказала на численні порізи на кістках гігантських слонів, що свідчить про те, що вони були частиною раціону неандертальців.

Докази отримані з місця Neumark-Nord 1 поблизу Галле, Німеччина, де було знайдено 3122 кістки, бивні та зуби, які, як вважають, походять від понад 70 слонів з прямими бивнями, датуються приблизно 125 тисячами років тому. Ґаудзінскі-Віндхойзер і співавтори дослідження виявили сліди порізів на багатьох із цих кісток, які могли походити лише від кам’яних знарядь, що використовували для нарізання м’яса.

При тому, що використання залишків слонів, які померли не від рук неандертальців, могло б лишити такі ж сліди, концентрація такої кількості кісток в одному місці робить це малоймовірним. Крім того, кістки переважно походили від цілком дорослих особин — малоймовірних цілей навіть для найсміливіших хижаків того часу. Схоже, що неандертальці воліли битися з гігантами, які важили вдвічі більше за найбільших африканських слонів й обирали поодиноких представників, а не самок з дитинчатами.

Автори підрахували, що команді неандертальців, які працювали разом, знадобилося б кілька днів, щоб розрізати такого звіра, не кажучи вже про те, щоб його обробити. Оскільки ані люди, ані наші предки не можуть вижити лише на м’ясі, великій родині з 25 осіб знадобилося б три місяці, щоб з’їсти одного представника виду Palaeoloxodon.

Автори дослідження вважають, що це вказує на те, що принаймні деякі неандертальці жили більшими групами, ніж вважалося раніше. У документі припускається, що вони або були нерухомі протягом значного періоду часу, маючи навички сушити або заморожувати м’ясо, або кілька племен збиралися разом на певний період, щоб вирити пастки та бенкетувати тижнями. Такі заходи значно сприяли б культурному обміну.

Населення, яке залишалося в одному місці та збирало овочі, щоб доповнювати смаженого слона, могло змінити місцеве середовище більше, ніж вважалося раніше.

Раніше дослідники назвали тварину, яка могла б відібрати у синього кита звання найбільшої в історії, але поки вчені можуть робити лише припущення щодо її розмірів і ваги