Не лише Блохін, Бєланов і Шевченко: скільки українців насправді претендували на Золотий м'яч

На церемонії вручення «Золотого м'яча» 2026 року особливу увагу приділили українським легендам. Організатори запросили всіх трьох володарів нагороди з України – Олега Блохіна, Ігоря Бєланова та Андрія Шевченка. Останній навіть вручив одну нагороду Ламіну Ямалю.

Проте історія українців у голосуванні за найпрестижнішу індивідуальну нагороду значно багатша. Починаючи з 1959 року, до числа 30 найкращих футболістів за версією France Football потрапляли 15 представників українського футболу.

Причому більшість цих досягнень припала ще на радянський період, коли футболісти київського «Динамо» представляли СРСР на міжнародній арені.

Згадуємо всіх українців, які отримували голоси журналістів і завершували голосування серед тридцяти найкращих.

Українці в радянський період

Юрій Войнов – 1959 рік (12-те місце)

Перший представник українського футболу в рейтингу «Золотого м'яча». Півзахисник київського «Динамо» та збірної СРСР отримав визнання завдяки виступам на міжнародному рівні. Згодом він став чемпіоном Європи 1960 року.

Анатолій Бишовець – 1967 рік (15-те місце)

Один із найкращих нападників «Динамо» 1960-х років. У 1967 році допоміг киянам виграти чемпіонат і Кубок СРСР, а його результативність та виступи за збірну привернули увагу європейських журналістів.

Володимир Мунтян – 1969 рік (23-тє місце)

Півзахисник київського «Динамо», відомий технікою та розумінням гри. У 1969 році його також визнали найкращим футболістом СРСР.

Євген Рудаков – 1971 рік (12-те місце), 1972 рік (18-те)

Легендарний воротар «Динамо» двічі входив до рейтингу. Особливо успішним став 1972 рік, коли Рудаков допоміг збірній СРСР дістатися фіналу чемпіонату Європи та увійшов до символічної збірної турніру.

Олег Блохін – 1974 рік (19-те місце), 1975 (1-ше), 1976 (19-те), 1981 (5-те)

Перший український володар «Золотого м'яча». Найкращим для Блохіна став 1975 рік, коли «Динамо» виграло Кубок володарів кубків та Суперкубок УЄФА.

У голосуванні українець набрав 122 очки, переконливо випередивши Франца Беккенбауера та Йогана Кройфа.

Цікаво, що навіть через шість років після тріумфу Блохін залишався серед п'яти найкращих футболістів Європи.

Леонід Буряк – 1975 рік (23-тє місце)

Того самого року, коли нагороду здобув Блохін, до рейтингу потрапив ще один футболіст «Динамо».

Буряк був одним із ключових півзахисників команди Валерія Лобановського, яка виграла два європейські трофеї.

Олег Протасов – 1985 рік (7-ме місце)

Єдиний представник дніпровського «Дніпра» у цій добірці.

У 1985 році Протасов забив 35 голів у чемпіонаті СРСР, встановивши рекорд результативності турніру. Його досягнення дозволило посісти сьоме місце у голосуванні за «Золотий м'яч».

Анатолій Дем'яненко – 1985 рік (29-те місце), 1988 рік (13-те)

Багаторічний капітан і захисник київського «Динамо» двічі отримував голоси у престижному опитуванні.

У 1985 році Дем'яненка також визнали найкращим футболістом СРСР, а в 1988-му він допоміг збірній дістатися фіналу Євро.

Ігор Бєланов – 1986 рік (1-ше місце)

Другий український володар «Золотого м'яча».

У 1986 році Бєланов виграв із «Динамо» Кубок володарів кубків та яскраво виступив на чемпіонаті світу в Мексиці, де відзначився чотирма голами, зокрема хет-триком у матчі з Бельгією.

У голосуванні він випередив Гарі Лінекера та Еміліо Бутрагеньйо.

Олександр Заваров – 1986 рік (6-те місце), 1987 (17-те), 1988 (8-ме), 1989 (23-тє)

Один із найстабільніших українців в історії нагороди.

У 1986 році Заваров був лідером півзахисту «Динамо» та посів шосте місце, розділивши його з Іаном Рашем.

Пізніше футболіст перейшов до туринського «Ювентуса» та продовжив отримувати голоси європейських журналістів. Загалом він чотири рази входив до топ-30.

Павло Яковенко – 1986 рік (21-ше місце)

Ще один представник легендарного «Динамо» Валерія Лобановського. Потрапив до рейтингу після перемоги в Кубку володарів кубків.

Цікаво, що 1986 року відразу три футболісти київського клубу опинилися серед найкращих – Бєланов, Заваров і Яковенко.

Олексій Михайличенко – 1988 рік (4-те місце), 1989 (12-те), 1991 (21-ше)

Найближче до четвертого українського «Золотого м'яча» підійшов саме Михайличенко.

У 1988 році він виграв золото Олімпійських ігор у Сеулі та став фіналістом чемпіонату Європи. У підсумку український півзахисник посів четверте місце, поступившись лише трьом зіркам «Мілана» – Марко ван Бастену, Рууду Гулліту та Франку Райкарду.

Згодом Михайличенко також виступав за «Сампдорію» та «Рейнджерс».

Олег Кузнєцов – 1988 рік (11-те місце), 1989 (17-те)

Один із найсильніших захисників «Динамо» кінця 1980-х років.

У складі збірної СРСР Кузнєцов став віцечемпіоном Європи 1988 року, після чого посів 11-те місце у голосуванні за «Золотий м'яч». Наступного року знову потрапив до рейтингу.

Українці за часів незалежності

Андрій Шевченко – 1999 рік (3-тє місце), 2000 (3-тє), 2001 (8-ме), 2003 (4-те), 2004 (1-ше), 2005 (5-те)

Найуспішніший представник незалежної України в історії нагороди.

Шевченко двічі поспіль посідав третє місце ще до своєї перемоги – у 1999 та 2000 роках.

У 2003-му він став четвертим після перемоги «Мілана» в Лізі чемпіонів, а вже наступного року нарешті здобув «Золотий м'яч».

Ключовими аргументами стали чемпіонство Італії та звання найкращого бомбардира Серії А сезону 2003/04 із 24 голами.

Загалом Шевченко шість разів завершував голосування в топ-10, з яких п'ять – у першій п'ятірці.

Артем Довбик – 2024 рік (спільне 29-те місце)

Останнім українцем, який потрапив до рейтингу, став нападник «Жирони».

У сезоні 2023/24 Довбик забив 24 голи в Ла Лізі, виграв трофей Пічічі як найкращий бомбардир чемпіонату та допоміг каталонській команді сенсаційно посісти третє місце й уперше в історії пробитися до Ліги чемпіонів.

У 2024 році нападник розділив 29-те місце з Матсом Гуммельсом та став першим українським футболістом із 2006 року, номінованим на нагороду.

А що з Олександром Шовковським?

Окремої згадки заслуговує легендарний воротар київського «Динамо», який потрапив до списку 50 претендентів на «Золотий м'яч» у 1999 році.

Тоді кияни дісталися півфіналу Ліги чемпіонів, а Шовковський був одним із ключових гравців команди.

Проте український голкіпер не отримав жодного голосу, тому до підсумкового топ-30 не потрапив.

Аналогічно Андрій Шевченко був номінований у 1998 та 2006 роках, але не набрав очок. Отже, якщо враховувати всі офіційні номінації, а не лише підсумковий рейтинг із 30 найкращих, до переліку потрібно додати й Шовковського.

Таким чином, за 70-річну історію нагороди Україна має трьох володарів «Золотого м'яча», а ще 12 футболістів завершували голосування серед 30 найкращих.

Найбільше українських представників було у 1988 році – відразу четверо. А після завершення кар'єри Андрія Шевченка єдиним українцем, який зумів повернутися до числа номінантів, став Артем Довбик.