Від боротьби за виживання до єврокубків. Як інвестиції президентів змінили українські футбольні клуби

У сучасному футболі успіх клубу дедалі більше залежить не лише від гравців і тренерів, а й від фінансових можливостей його власників. Українська Прем'єр-ліга має чимало прикладів того, як прихід заможного інвестора докорінно змінював перспективи команди.

Донецький «Шахтар» за президентства Ріната Ахметова перетворився на одного з найуспішніших представників Східної Європи. Житомирське «Полісся» лише за кілька років пройшло шлях від Першої ліги до боротьби за чемпіонство, а чернівецька «Буковина» після десятиліть виступів у нижчих дивізіонах повернулася до еліти.

Згадуємо найпоказовіші приклади того, наскільки змінилися українські футбольні клуби після приходу нових інвесторів.

Шахтар – Рінат Ахметов: від десятого місця до Кубка УЄФА

Сьогодні «Шахтар» важко уявити поза боротьбою за чемпіонство, проте в середині 1990-х років ситуація була зовсім іншою.

Хоча донеччани вже здобували медалі чемпіонату та виграли Кубок України 1995 року, стабільно конкурувати з київським «Динамо» вони не могли. У сезоні 1995/96 «гірники» взагалі завершили чемпіонат на десятому місці.

11 жовтня 1996 року президентом клубу став Рінат Ахметов, розпочавши найуспішнішу епоху в історії команди.

Великі інвестиції дозволили «Шахтарю» поступово сформувати конкурентоспроможний склад, розвивати академію та запрошувати відомих іноземних тренерів і футболістів.

У 1999 році відкрили сучасну тренувальну базу «Кірша», а через десять років – «Донбас Арену», будівництво якої стало одним із наймасштабніших інфраструктурних проєктів українського футболу.

Перший чемпіонський титул «Шахтар» здобув у 2002 році під керівництвом Невіо Скали. А справжньою вершиною став 2009 рік, коли команда Мірчі Луческу виграла Кубок УЄФА.

За 30 років президентства Ахметова донеччани завоювали 40 трофеїв, зокрема 16 чемпіонств України.

Полісся – Геннадій Буткевич: від Першої ліги до лідерства в УПЛ

Мабуть, найяскравіший сучасний приклад впливу приватних інвестицій – житомирське «Полісся».

Історія клубу тривалий час складалася непросто. У сезоні 2004/05 команда через фінансові проблеми припинила виступи, а повернутися до професійного футболу Житомиру вдалося лише у 2017 році.

Навіть після відродження «Полісся» залишалося скромним представником нижчих дивізіонів. У сезоні 2020/21 житомиряни посіли лише 11-те місце в Першій лізі.

Ситуація почала кардинально змінюватися після приходу Геннадія Буткевича, співвласника мережі АТБ. Спочатку бізнесмен фінансово підтримував команду, а влітку 2021 року став її власником.

Сам Буткевич згодом розповідав, що вклав у розвиток клубу кілька десятків мільйонів євро, а заради футбольного проєкту навіть продав власну яхту.

Інвестиції пішли не лише на трансфери. У Житомирі побудували сучасну тренувальну базу, вартість якої, за оцінкою керівництва клубу, перевищила 20 мільйонів доларів.

Результати з'явилися досить швидко. У 2023 році «Полісся» виграло Першу лігу та вперше в історії вийшло до УПЛ. Уже в дебютному сезоні житомиряни посіли п'яте місце й отримали путівку до єврокубків.

Наступні два чемпіонати команда завершила на четвертій та третій позиціях відповідно. А після десяти турів сезону 2026/27 «Полісся» Руслана Ротаня взагалі очолює турнірну таблицю УПЛ.

Таким чином, за п'ять років клуб із середини таблиці Першої ліги перетворився на одного з претендентів на чемпіонський титул.

Буковина – Володимир Дубинський: від нестачі грошей до рекордів Першої ліги

Не менш показові зміни відбулися у Чернівцях.

«Буковина», яка на початку 1990-х виступала у Вищій лізі України, протягом наступних десятиліть переживала серйозні фінансові труднощі та неодноразово опускалася до Другої ліги.

У сезоні 2023/24 чернівчани навіть не потрапили до чемпіонської групи Першої ліги, знову опинившись серед команд, які боролися за збереження місця в дивізіоні.

У січні 2024 року до фінансування клубу долучився бізнесмен Володимир Дубинський, відомий підтримкою спортивного клубу «Прометей».

За його словами, на момент приходу нових спонсорів «Буковині» бракувало кількох мільйонів гривень навіть для завершення сезону.

Після зміни фінансових можливостей клуб розпочав масштабне оновлення складу, запросив досвідчених футболістів і поступово збільшив свої амбіції.

У сезоні 2024/25 «Буковина» вперше в історії пробилася до півфіналу Кубка України. А вже наступного року повторила цей результат та впевнено виграла Першу лігу.

Причому чемпіонський сезон 2025/26 став рекордним. Команда Сергія Шищенка набрала 81 очко у 30 матчах, здобувши 26 перемог. Середні 2,7 очка за гру стали найкращим показником в історії Першої ліги.

Завдяки цьому «Буковина» повернулася до найвищого дивізіону вперше за 32 роки.

Водночас клуб продовжує працювати над інфраструктурою. Модернізація стадіону в Чернівцях, створення повноцінної тренувальної бази та розвиток академії залишаються важливими завданнями нового керівництва.

Харків – Володимир Носов і Богдан Бойко: від загрози закриття до боротьби за лідерство

Історія нинішнього ФК «Харків», який до літа 2026 року виступав під назвою «Металіст 1925», дещо відрізняється від попередніх прикладів.

Клуб ще до приходу нових власників встиг пройти шлях від аматорського футболу до УПЛ. Проте у 2023 році його існування опинилося під загрозою.

Через наслідки російських обстрілів і втрату активів компанія AES Group оголосила про припинення фінансування команди.

Врятувати клуб допоміг підприємець Володимир Носов, засновник криптовалютної біржі WhiteBIT, який став новим інвестором, а згодом і президентом.

Разом із Богданом Бойком нове керівництво розпочало масштабне оновлення футбольного проєкту.

Втім, фінансові вливання не дали миттєвого результату. У 2024 році «Металіст 1925» вилетів із Прем'єр-ліги, але вже наступного сезону повернувся до еліти.

У липні 2025 року президентом став Богдан Бойко, а Носов перейшов на посаду голови наглядової ради.

Сезон 2025/26 під керівництвом Младена Бартуловича команда завершила на рекордному п'ятому місці, набравши 51 очко.

Влітку 2026 року клуб провів масштабний ребрендинг, змінивши назву на «Харків». А в новому чемпіонаті після дев'яти матчів команда вже перебуває серед лідерів УПЛ.

Таким чином, лише за три роки харківський клуб пройшов шлях від загрози втрати фінансування та вильоту до Першої ліги до реальної боротьби за найвищі позиції.

ЛНЗ – Дмитро Кравченко: від чемпіонату області до срібла УПЛ

Ще один незвичайний приклад – черкаський ЛНЗ, розвиток якого пов'язаний з аграрною групою LNZ Group та підприємцем Дмитром Кравченком.

Клуб заснували у 2006 році, і понад десять років він виступав на обласному рівні. Спочатку частину витрат команди навіть покривав місцевий бюджет.

За підтримки аграрного бізнесу ЛНЗ поступово зміцнював свої позиції. У 2021 році клуб став чемпіоном України серед аматорів та отримав професійний статус.

Подальший прогрес виявився стрімким: у сезоні 2021/22 черкащани грали у Другій лізі, у 2022/23 – у Першій, а вже у 2023 році дебютували в УПЛ.

У сезоні 2025/26 ЛНЗ досяг найбільшого успіху у своїй історії, ставши віцечемпіоном України з 60 очками.

Отже, за два десятиліття команда пройшла шлях від обласного футболу до другого місця в найсильнішому дивізіоні країни.

Чи гарантують великі гроші успіх?

Історії цих клубів демонструють, наскільки важливим для українського футболу залишається приватне фінансування.

Проте самих інвестицій недостатньо. «Шахтарю» знадобилося майже шість років після приходу Ахметова для першого чемпіонства, «Буковина» здобула підвищення лише з другої спроби, а «Металіст 1925» навіть пережив виліт уже після зміни власників.

Найуспішніші проєкти поєднують фінансову підтримку з довгостроковою стратегією, розвитком інфраструктури, грамотними трансферами та ефективною роботою тренерського штабу.

Особливо показовим є приклад «Полісся», яке не просто посилило склад, а побудувало власну базу й за кілька років стало конкурентом традиційних грандів.

Водночас такі історії порушують важливе питання стійкості українських клубів. Адже там, де головним джерелом фінансування залишається один інвестор, майбутнє команди значною мірою залежить від його можливостей та готовності продовжувати підтримку.

Тому справжнім показником успіху власників буде не лише кількість здобутих трофеїв, а й те, наскільки міцні футбольні структури вони зможуть залишити після себе.