Сам себе випустив на поле та забив чемпіонський гол. Найвідоміші граючі тренери в історії футболу

У сучасному футболі майже неможливо уявити головного тренера, який під час матчу раптом знімає спортивний костюм, одягає ігрову форму та сам виходить допомагати своїм підопічним.

Проте в історії європейського футболу така практика була досить поширеною. Причому граючими тренерами ставали не лише представники скромних клубів, а й справжні легенди, які вигравали чемпіонства та європейські трофеї.

Деякі навіть забивали вирішальні голи у найважливіших матчах. Згадуємо найцікавіші випадки, зокрема й в українському футболі.

Кенні Далгліш – забив гол, який приніс Ліверпулю чемпіонство

Мабуть, найвідоміший приклад успішного граючого тренера пов'язаний із легендою «Ліверпуля» Кенні Далглішем.

У 1985 році 34-річний шотландець очолив мерсисайдців, але не завершив кар'єру футболіста.

3 травня 1986 року «Ліверпуль» зустрічався з «Челсі» в останньому турі чемпіонату Англії. Перемога гарантувала команді титул.

На 23-й хвилині саме Далгліш забив єдиний гол зустрічі, принісши своїм підопічним перемогу 1:0 та чемпіонство.

Того сезону «Ліверпуль» також виграв Кубок Англії, оформивши золотий дубль. А Далгліш увійшов в історію як один із найуспішніших граючих тренерів.

Гленн Годдл – власним голом вивів Свіндон до АПЛ

Ще одна незвичайна історія сталася 31 травня 1993 року.

Граючий тренер «Свіндона» Гленн Годдл вивів команду на фінал плейоф за право виступати в англійській Прем'єр-лізі проти «Лестера».

На 42-й хвилині 35-річний фахівець особисто відкрив рахунок. «Свіндон» повів 3:0, однак суперник зумів відігратися.

Зрештою команда Годдла перемогла 4:3 завдяки пізньому пенальті та вперше в історії пробилася до найвищого дивізіону Англії.

Після цього успіху Годдл перейшов до «Челсі», де також певний час поєднував тренерську та ігрову кар'єри.

Рууд Гулліт – виграв Кубок Англії, не завершуючи кар'єру

У 1996 році керівництво «Челсі» довірило команду одному з найвідоміших футболістів свого покоління – Рууду Гулліту.

Володар «Золотого м'яча» 1987 року став граючим тренером лондонців і продовжив виходити на поле.

У сезоні 1996/97 Гулліт привів «Челсі» до перемоги в Кубку Англії – першого великого трофея клубу за 26 років. У самому фіналі проти «Мідлсбро» (2:0) нідерландець уже не грав, керуючи командою з лави запасних.

Востаннє Гулліт зіграв за «Челсі» 28 січня 1998 року в матчі проти «Арсенала» (1:2). Через два тижні його звільнили з посади тренера.

Джанлука Віаллі – почав тренерську кар'єру просто на полі

У лютому 1998 року «Челсі» замінив одного граючого тренера іншим. Після звільнення Гулліта команду очолив нападник Джанлука Віаллі.

Його тренерський дебют відбувся 18 лютого у півфіналі Кубка англійської ліги проти «Арсенала».

Віаллі включив себе до стартового складу, відіграв 80 хвилин, а «Челсі» переміг 3:1 та вийшов у фінал.

Згодом італієць виграв із командою Кубок ліги, Кубок володарів кубків та Суперкубок УЄФА.

Ба більше, у жовтні 1998 року Віаллі, уже будучи головним тренером, оформив хет-трик у матчі Кубка ліги проти «Астон Вілли» (4:1).

Раян Гіггз – сам випустив себе на заміну

Один із найкурйозніших випадків стався 6 травня 2014 року.

Після звільнення Девіда Моєса тимчасовим головним тренером «Манчестер Юнайтед» призначили 40-річного Раяна Гіггза, який усе ще залишався футболістом команди.

У домашньому матчі проти «Галла» валлієць спочатку керував грою з технічної зони, але на 70-й хвилині вирішив випустити на поле самого себе, замінивши Тома Лоуренса.

«Манчестер Юнайтед» переміг 3:1, а цей вихід став останнім офіційним матчем Гіггза за клуб після 963 поєдинків у всіх турнірах.

Венсан Компані – невдалий експеримент в Андерлехті

У 2019 році легендарний капітан «Манчестер Сіті» Венсан Компані повернувся до рідного «Андерлехта», де отримав роль граючого тренера.

У дебютному матчі проти «Остенде» 28 липня бельгієць сам вийшов у стартовому складі та провів на полі всі 90 хвилин.

Однак «Андерлехт» несподівано програв 1:2.

Після чотирьох турів команда мала лише два очки, тому Компані вирішив передати керівництво матчами тренеру Саймону Девісу та зосередитися на грі.

У серпні 2020 року бельгієць остаточно завершив кар'єру футболіста, ставши повноцінним головним тренером.

Вейн Руні – останні матчі вже в тренерському штабі

У листопаді 2020 року Вейн Руні увійшов до тимчасового тренерського штабу «Дербі Каунті» після звільнення Філліпа Коку.

Попри нові обов'язки, легенда «Манчестер Юнайтед» продовжувала виходити на поле.

25 листопада Руні зіграв у матчі Чемпіоншипу проти «Мідлсбро», який завершився поразкою «Дербі» з рахунком 0:3.

Уже через кілька днів він вирішив зосередитися на тренерській роботі. У січні 2021 року Руні офіційно очолив команду та оголосив про завершення ігрової кар'єри.

Микола Махиня – граючий тренер київського Динамо ще у 1940-х

Подібна практика існувала й в українському футболі задовго до появи Прем'єр-ліги.

У 1944 році Микола Махиня фактично очолив відновлення київського «Динамо» після Другої світової війни.

Він одночасно виконував обов'язки керівника, тренера та футболіста команди.

2 травня 1944 року кияни провели один із перших матчів після відновлення роботи клубу, зігравши внічию 1:1 із московським «Спартаком».

Того ж року «Динамо» виграло Кубок УРСР, а Махиня залишався граючим наставником до початку 1945-го.

Олег Лужний – після Арсенала став граючим тренером у Латвії

Колишній капітан київського «Динамо» Олег Лужний також встиг спробувати себе у незвичайній ролі.

У січні 2005 року, після завершення виступів за лондонський «Арсенал» і «Вулвергемптон», українець очолив латвійську «Венту» як граючий головний тренер.

На момент призначення Лужному було 36 років. Він не лише керував командою, а й провів дев'ять матчів у чемпіонаті Латвії.

Попри амбіційні плани клуб завершив сезон лише на восьмому місці. Згодом Лужний повернувся до Києва та продовжив тренерську кар'єру в «Динамо».

Чому граючі тренери майже зникли?

Колись поєднання двох ролей дозволяло досвідченим футболістам поступово переходити до тренерської кар'єри, залишаючись корисними на полі.

Проте сучасний футбол вимагає значно більшої уваги до тактики, аналізу суперників, фізичної підготовки та керування матчами.

Керувати командою, одночасно виконуючи власні ігрові завдання, стало надзвичайно складно.

Саме тому сьогодні граючих тренерів значно частіше можна зустріти в нижчих дивізіонах та аматорських чемпіонатах.