Офсайд Венгера можуть відхилити попри успішні цифри. Чому революційне правило не переконало IFAB?

Революційна зміна правила офсайду, яку вже шість років просуває колишній тренер «Арсенала» Арсен Венгер, може так і не з'явитися у світовому футболі.

Як повідомляє BBC Sport, 27 жовтня ініціатива не отримала достатньої підтримки на засіданні консультативних комісій Міжнародної ради футбольних асоціацій (IFAB), яка відповідає за правила гри.

Попри те, що експеримент у чемпіонаті Канади суттєво скоротив кількість офсайдів, його результати виявилися неоднозначними. Чому ідея, яка мала зробити футбол видовищнішим, зіткнулася з опором?

Що таке «офсайд Венгера» і коли його запропонували?

Вперше французький спеціаліст представив свою концепцію у лютому 2020 року, невдовзі після призначення директором ФІФА з глобального розвитку футболу.

За чинними правилами, нападник перебуває в офсайді, якщо будь-яка частина його голови, тулуба чи ніг розташована ближче до воріт суперника, ніж м'яч та передостанній гравець команди, що захищається.

Венгер запропонував протилежний підхід: нападник не перебуватиме в офсайді, доки хоча б частина його тіла, якою дозволено забивати гол, залишається на одній лінії із захисником або позаду нього.

Тобто навіть якщо майже все тіло форварда випереджає суперника, але його п'ята залишається на рівні захисника, арбітр не повинен фіксувати порушення.

Ідея отримала назву «офсайд денного світла» (daylight offside), оскільки між гравцями повинен виникнути повний просвіт.

Головною метою Венгера було зменшення кількості спірних рішень VAR, коли голи скасовують через кілька сантиметрів, а також створення додаткових переваг для нападників.

Від підтримки Інфантіно до експериментів у Канаді

Спочатку пропозиція отримала схвальні відгуки від президента ФІФА Джанні Інфантіно.

У 2020 році він заявляв, що розвиток атакувального футболу має залишатися одним із пріоритетів, а нову інтерпретацію офсайду варто детально дослідити.

Проте IFAB не поспішала змінювати правила. У наступні роки експерименти проводили лише на молодіжному рівні, зокрема в Італії та Нідерландах.

Справжній прорив стався у 2026 році, коли Канадська Прем'єр-ліга погодилася першою серед професійних чемпіонатів випробувати нове правило протягом повного сезону.

Венгер називав експеримент важливим кроком, який дозволить оцінити вплив змін на динаміку матчів, зрозумілість суддівських рішень і результативність.

Менше офсайдів і більше голів. Що показали 112 матчів?

За інформацією BBC, за підсумками регулярного чемпіонату Канади IFAB отримала такі результати:

• Кількість зафіксованих офсайдів скоротилася на 54%.
• Нове правило дозволило зарахувати 13 додаткових голів у 112 матчах.
• Лінія оборони команд у середньому опустилася на три метри.

Перший гол, який за традиційними правилами скасували б, забив Алехандро Діас із «Пасифіка» у квітневому матчі проти «Галіфакс Вондерерс».

Ще один показовий епізод стався у вересні, коли Томаш Скублак з «Інтер Торонто» зрівняв рахунок на 97-й хвилині зустрічі з «Ванкувером». За старими правилами цей гол не зарахували б через офсайд.

Але чи справді футбол став видовищнішим?

Чому позитивна статистика не переконала експертів?

На перший погляд скорочення кількості офсайдів удвічі виглядає великим успіхом. Проте зростання результативності виявилося значно скромнішим.

За даними статистичного ресурсу PitchLab, середня кількість голів у канадському чемпіонаті збільшилася з 3,00 за матч у 2025 році до 3,16 у 2026-му.

Тобто загальна результативність зросла приблизно на 5%, а 13 додаткових голів безпосередньо завдяки зміні трактування офсайду – це лише один м'яч на майже дев'ять матчів.

До того ж не можна стверджувати, що все зростання результативності спричинило саме нове правило: на кількість голів впливають також склад учасників, якість команд і тактичні рішення.

Найбільшою несподіванкою стала реакція захисників.

Замість того щоб постійно залишати більше вільного простору для нападників, команди почали опускати оборонні лінії ближче до власних воріт. Особливо це проявилося під час стандартних положень.

Фактично правило, яке мало зробити футбол атакувальнішим, водночас спонукало тренерів обережніше захищатися.

Крім того, у Канаді паралельно використовували систему Football Video Support, яка дозволяє тренерам запитувати відеоперегляди спірних епізодів. Це також потрібно враховувати під час оцінювання експерименту.

Що говорять футбольні функціонери?

Керівник Канадської Прем'єр-ліги Джеймс Джонсон підтримував експеримент, вважаючи, що нововведення можуть зробити чемпіонат цікавішим для глядачів і допомогти розвитку футболу.

Позитивно сприйняв зміни й нападник «Пасифіка» Алехандро Діас, який відзначав додаткову перевагу для атакувальних гравців.

Натомість захисник «Галіфакса» Томас Мейєр-Жігєр звертав увагу на іншу проблему: нове трактування фактично знецінює навички створення штучного офсайду, які футболісти вдосконалювали роками.

Головний тренер «Форджа» Боббі Смірніотіс також прогнозував, що команди будуть змушені перебудовувати оборону та змінювати поведінку захисників.

Водночас ідея Венгера має фундаментальний недолік: навіть після перенесення офсайдної лінії спірні рішення нікуди не зникнуть. VAR усе одно доведеться визначати, чи залишилася п'ята нападника на одному рівні із захисником, чи вже випередила його на кілька сантиметрів.

Чи побачимо офсайд Венгера у світовому футболі?

Наразі перспективи масштабного впровадження правила виглядають невизначеними.

За інформацією BBC, експеримент не здобув достатньої підтримки на засіданні технічних і футбольних комісій IFAB 27 жовтня.

Іспанське видання Cadena SER із посиланням на колишнього арбітра Едуардо Ітурральде Гонсалеса повідомляє, що шанси на відмову від нинішньої версії пропозиції становлять близько 95%.

Водночас остаточного рішення щодо майбутнього нововведення ще не ухвалено. Жовтнева зустріч стала лише одним з етапів підготовки потенційних змін правил на сезон 2027/28.

Підсумки канадського експерименту демонструють, що правило Венгера дійсно дозволяє скоротити кількість офсайдів та зараховувати більше голів. Проте воно не гарантує видовищнішого футболу, оскільки змінює не лише поведінку нападників, а й усю оборонну тактику команд.

Тому після шести років обговорень футбольна революція, запропонована Венгером, залишається під питанням. І тепер головна дилема для IFAB – чи варто радикально змінювати одне з фундаментальних правил футболу заради результату, який поки не переконав експертів.