Трансформація Манчестер Сіті: від клубу церковників до іграшки багатіїв

2008 рік кардинально змінив історію англійського футбольного клубу Манчестер Сіті. Саме тоді «містяни» опинилися у власності неймовірно багатих інвесторів з Об'єднаних Арабських Еміратів, які керують компанією Abu Dhabi United Group. Еміратці скористалися тим, що Манчестер Сіті почав переживати великі проблеми під керівництвом свого колишнього власника – екс-прем'єр-міністра Таїланду Таксіна Шинаватри, котрого звинуватили у корупції.

Нові інвестори під керівництвом шейха Мансура ібн Заїда Аль Нахаяна, нинішнього віце-президента ОАЕ та члена королівської родини емірату Абу-Дабі, за короткий термін змінили у Манчестер Сіті все. У клуб полилися величезні гроші, внаслідок чого “містяни” досить скоро перетворилися на футбольний клуб нового зразка – проект, максимально орієнтований на бізнес-складову.

Фактично безмежні фінансові можливості дозволили Манчестер Сіті вийти із тіні земляків з Манчестер Юнайтед – клубу, який довгі роки був гегемоном англійського футболу. Втім, разом із цим «містяни» почали набувати й величезну кількість хейтерів, яким не подобався їх новий вектор розвитку і які були вкрай незадоволені тим, що гроші допомагають забувати про таке важливе явище у спорті як еволюція, коли рух нагору відбувається поступово і, як правило, пов'язаний з тими чи іншими процесами.

Навіть незважаючи на те, що в англійській Прем'єр-лізі на той час вже були інші клуби (наприклад, Челсі), куди прибули іноземні інвестори із практично бездонними гаманцями, саме Манчестер Сіті став символом глобальних змін, що відбуваються у чемпіонаті Англії. Головним зауваженням до “містян” стало те, що їхній швидкий успіх при еміратських інвесторах став чимось абсолютно неприродним з огляду на колишню історію цього проекту, який із самого початку був орієнтований на абсолютно небагатих уболівальників з робочого міста, яке на той момент мало безліч проблем…

Офіційною датою заснування Манчестер Сіті як клубу під нинішньою назвою є 16 квітня 1894 року, хоча витоки цього проекту чітко простежуються ще із 1880-го. Саме тоді декілька ентузіастів із парафіяльної громади церкви Святого Марка в районі Вест-Гортон на сході Манчестера, який вважався вкрай неблагополучним, вирішили заснувати футбольну команду, керуючись мотивами благодійності.

На той час футбол в Англії не був настільки популярним, як зараз. І в робочому Манчестері, як промисловій столиці Великобританії, набагато більше уваги приділялося розвитку регбі та крикету. Однак футбол також бачився важливим елементом для того, щоб завоювати їм серця та голови громадськості. Церква відіграла важливу роль у виникненні Манчестер Сіті, оскільки там задумалися про молодь, прагнучи запобігти її відпливу з парафій. Крім того, футбол мав посприяти відволіканню молодих людей від алкоголізму та бандитизму – двох ключових проблем східних передмість Манчестера тих років, які хронічно страждали через безробіття та, як наслідок, бідність.

Новий футбольний клуб Манчестера, який отримав назву Сент-Маркс Вест-Гортон, відрізнявся тим, що заохочував відкритий доступ до членства усім, незалежно від релігійних переконань. Це дозволило команді досить швидко набути популярності, і 13 листопада 1880 року відбувся її перший зареєстрований історією матч – проти церковної команди з Маклсфілда.

Проте загалом впоратися із завданням викорінення насильства на вулицях Манчестера новий футбольний клуб не зміг. Більше того, він і сам був замішаний у низці насильницьких епізодів, що виникали під час матчів. Далі протягом кількох років команда не відчувала стабільності, і це вплинуло на зміну її назви. У 1887 році колектив перебрався в інший робочий район Манчестера, де обзавівся новим стадіоном, і став іменуватися як Ардуїк.

У 1889 році відбувся перший матч між Ардуїком та Ньютон-Хіт. Незабаром це дербі виявиться одним з найцікавіших не тільки для англійських вболівальників, але й для усього світу, оскільки обидві команди іменуватимуться як Манчестер Сіті та Манчестер Юнайтед, відповідно. Але перша гра між цими суперниками мала статус благодійної. У місті було оголошено збір коштів для родин двадцяти трьох робітників, які трагічно загинули внаслідок вибуху на вугільній шахті Гайд-Роуд, що знаходилася неподалік від місця, де раніше своїх опонентів приймав нинішній Манчестер Сіті.

Власне, Манчестер Сіті Ардуїк став після того, як цю назву раді директорів порекомендував тодішній коуч команди Джошуа Парбі. Той вирішив, що такі зміни посприяють ще ширшій підтримці «містян» з боку усіх верств населення Манчестера, зробивши Сіті воістину загальноміською командою. І невдовзі ця ставка зіграла: популярність Манчестер Сіті справді зростала настільки стрімко, що навіть досі клубним рекордом із відвідуваності домашніх матчів є показник у 84569 глядачів, які 3 березня 1934 року прийшли, аби подивитися матч «містян» проти Сток Сіті в рамках Кубку Англії. Для порівняння: на нинішній домашній арені Манчестер Сіті – Етіхад Стедіум – у середньому відвідуваність коливається від 53 до 55 тисяч, що фактично впирається у фізичні можливості цієї споруди.

До приходу еміратських шейхів Манчестер Сіті лишень двічі вигравав чемпіонат Англії, а також чотири рази перемагав у Кубку Англії та одного разу здобував престижний міжнародний трофей – Кубок володарів кубків у 1970 році. Навіть незважаючи на це, “містяни” були та залишаються найпопулярнішою футбольною командою Манчестера, значно випереджаючи земляків із Юнайтед, який може похвалитися величезною армією шанувальників поза межами рідного міста.

Згодом суперництво Сіті та Юнайтед переросло у те принципове протистояння, яке ми всі знаємо зараз. Однак шанувальники “містян” продовжують вважати “червоних дияволів” чимось чужим для Манчестера, і саме тому, коли Сіті підписав Карлоса Тевеса, котрий раніше виступав за Юнайтед, аргентинця зустрічали провокаційним банером: “Ласкаво просимо до Манчестера”.

Безумовно, придбання еміратцями контрольного пакету акцій Манчестер Сіті назавжди змінила цей клуб, фактично змусивши його відійти від тих основ, із яких усе починалося. Нинішні “містяни” вже не тягнуть на представників інтересів робітників та бідняків у спорті № 1. Цікаво, що проект англіканського парафіяльного клубу, який був заснований у благодійних та соціальних цілях, через століття з невеликим перетворився на наймогутнішого фінансового монстра, тягатися з яким в аспекті економічної могутності здатні одиниці футбольних клубів по всьому світу. Утім, це лишень один із багатьох парадоксів, які становлять природу сучасної бізнес-моделі футболу, змушеної існувати у світі, де все продається. Все, окрім історії…

Олексій СЛИВЧЕНКО