Равлики допоможуть вивчати погоду у минулому

У раковині наземного равлика Figuladra bayensis, що мешкає в районі Біггенден в австралійському штаті Квінсленд, вчені виявили своєрідний літопис життя тварини тривалістю приблизно 4,5 років. Дослідницький зразок знайдено на території національного парку Коулстаун-Лейкс. Отримані дані дозволили фахівцям простежити, як змінювалися темпи росту раковини та які погодні умови могли бути пов'язані із цими змінами.

Про проведену роботу університет повідомив 14 вересня, тоді як результати самого дослідження були опубліковані 28 серпня у науковому виданні «The Holocene». Вчені використовували раковину як природний архів, оскільки її мінеральні шари формуються поступово і можуть зберігати інформацію про умови довкілля у різні періоди равликового життя.

Для аналізу дослідники взяли 200 зразків, розташованих вздовж спірального спрямування раковини. У кожному з цих зразків визначали співвідношення стабільних ізотопів кисню та вуглецю. Крім того, фахівці взяли ще 8 проб, за якими провели радіовуглецеве датування. Спільне використання цих методів дозволило зіставити окремі ділянки раковини з певними етапами життя молюска та приблизно визначити, коли формувався той чи інший шар.

Отримана картина показала, що приріст раковини відбувався не поступово. Періоди відносно швидкого збільшення розмірів чергувалися з тривалими відрізками, протягом яких зростання суттєво сповільнювалося або практично припинялося. Було виявлено, що деякі епізоди прискореного росту збігалися за часом з періодами рясних опадів, які випали під час проходження тропічних циклонів «Марсія» у 2015 році та «Деббі» у 2017-му. Таким чином, погодні умови могли помітно впливати на темпи формування раковини.

Разом з цим, вчені підкреслюють, що отриманий результат поки що не можна розглядати як універсальний спосіб відновлення історії окремих штормів знайденої раковини. У рамках цієї роботи було вивчено лише один екземпляр равлика. Крім того, інформація про зареєстровані раніше сильні зливи використовувалася дослідниками при уточненні вікової моделі. Це означає, що зв'язок між певними ділянками раковини та конкретними погодними подіями поки що потребує додаткової перевірки.

Є також інші чинники, здатні впливати на хімічний склад раковини. Зокрема, на співвідношення ізотопів можуть впливати раціон равлика, особливості його обміну речовин та інші фізіологічні процеси. Тому виявлені зміни не можна автоматично пов'язувати виключно з кількістю опадів, що випали, або проходженням циклону.

Наступним етапом дослідження стане перевірка цієї методики на більшій кількості раковин. Особливий інтерес становлять зразки, що збереглися в осадових відкладеннях. Якщо вченим вдасться виявити подібні ізотопні закономірності відразу у кількох зразках та надійно зіставити їх між собою, такі природні архіви можуть стати додатковим джерелом інформації про клімат минулого.

Це особливо важливо для періодів, що передували появі сучасних метеорологічних станцій та регулярних інструментальних спостережень за погодою. У перспективі аналіз раковин стародавніх равликів може допомогти дослідникам краще зрозуміти, наскільки часто відбувалися сильні опади, як змінювався клімат окремих регіонів та які погодні явища могли відбуватися задовго до початку систематичної реєстрації метеорологічних явищ та процесів.