Стійкість пасовищ безпосередньо залежить від різноманіття рослин

У тому випадку, якщо пасовище розташовується на посушливих землях, але на ньому росте хоча б 15 різних видів рослин, воно буде більш стійким до інтенсивного випасання худоби, ніж пасовище, на якому зосереджено менше видів. Рослинна біорізноманітність виявилася більш надійним предиктором стійкості до пасовищного навантаження, ніж опади, температура або властивості ґрунту. Такі висновки наводяться у статті, опублікованій у журналі «Nature Ecology & Evolution».

Близько мільярда жителів нашої планети отримують білок із продукції, що вирощують на посушливих землях. Там зосереджено до половини світового тваринництва. Активний випас худоби після перевищення допустимого навантаження призводить до виснаження та опустелювання земель через витоптування та ущільнення ґрунту, а також надмірне поїдання трав і чагарників, які не встигають повністю відновитися. Втім, це не означає, що від тваринництва слід повністю відмовлятися. Якщо дотримуватись меж допустимого пасовищного навантаження, воно певною мірою підтримує місцеві екосистеми, оскільки стимулює приріст рослин і одночасно зберігає родючість ґрунту за рахунок природного добрива.

Група вчених під керівництвом Лучіо Бьянкарі (Lucio Biancari) із НТУ імені короля Абдалли (в Саудівській Аравії) оцінили стійкість пасовищ на посушливих землях до випасання худоби. Для цього вони провели польові дослідження на 73 ділянках у 25 країнах на п'яти континентах. Виконали геоботанічні описи, відбирали проби ґрунтів та рослин для хімічного аналізу. Ділянками для дослідження були такі землі, на яких співвідношення опадів до величини випаровування становило не більше 0,65 і в кожному випадку порівнювали дві окремі ділянки розмірами 45 × 45 метрів з високим та низьким пасовищним навантаженням. Ділянками з високим навантаженням вважалися такі, які були розташовані ближче до водопою — на них худоба випасалася частіше.

Результати дослідження показали, що у 80% випадків на ділянках з високим пасовищним навантаженням площа рослинного покриву була нижчою, ніж на ділянках з низьким навантаженням – у середньому на 35%. Найбільш уразливими до випасу виявилися посушливі землі середніх широтах, а найстійкішими — у тропічних регіонах. Фактори стійкості пасовищ вдалося розташувати за зростанням їхньої значущості: тип худоби → родючість ґрунту → режим опадів → велика кількість чагарників і дерев → температура → видова різноманітність рослин.

Оптимальним варіантом виявилася наявність на пасовищі щонайменше 15 видів рослин. Тобто більш важливим є не велика кількість схожих видів, а різноманітність ознак у рослин, їх несхожість одна на одну: короткі та глибокі кореневі системи, наявність шипів та колючок, хімічний захист від травоїдних тварин (вміст у рослинах певних складних сполук). Таким чином, різноманітність ознак забезпечує широкий спектр стратегій протистояння випасу.

Варто наголосити, що пасовищне землеробство залишається фактором значного стресу для навколишнього середовища в будь-якій природній зоні. Свіжі оцінки показали, що за останні приблизно 60 років випас худоби призвів до втрати близько 50 мільярдів тон ґрунтового вуглецю. А найсильніша ерозія ґрунтів спостерігалася у тропічних широтах та у центральних районах Африки.