"Ця музика була моїм дитячим повітрям": інтерв'ю із всесвітньовідомим українським джазменом

Нещодавно світ відзначав День джазу. Надзвичайна музика – як на мене, найбільш вишуканий звуковий прояв людства, що навіть занадто рафіновано-естетський для цього принизливо-земного життя… А у вас у всій цій сірій рутині того, що треба, вистачає часу на красиве – на джаз?

Тенор-саксофоніст Ігор Дьяченко грає джаз уже понад 50 років, починаючи в Києві, який "належав" іще радянському союзу. А срср забороняв джаз як ворожу музику свободи.

• Направду це музика соціального спротиву рабству чи розвага для рабовласників,
• скільки сьогодні існує жанрів джазу,
• як він звучить по-українськи і т. д.?

Сьогодні харизматичний київський джазмен, який майже ніколи не дає інтерв'ю, розмірковує разом з МЕТА: що ж таке є цей суперечливо-конфліктний джаз…

Музика бідних і розумних, що стала розкішшю для "еліти"

Джаз виник на околицях Нового Орлеану наприкінці минулого століття під час каструльних імпровізацій темношкірих робітників, які були завезені у США ще рабами. Так, вони жили в крайніх злиднях. А вечорами на вихідних збиралися з домашнім металевим приладдям і грали музику, яка линула з душі, радіючи тому, що мають уже хоча б номінальну свободу.

Ця музика виявилась напрочуд інтелектуальною за своєю складністю та навіть веселою – і швидко захопила світ. Іронічно, що передусім джаз захопив, так звані, еліти – і зазвучав на найрозкішніших вечірках і заходах. У цьому, як на мене, і полягає головна джазова суперечливість і конфлікт. Подейкують, іще кілька десятків років тому в Києві послухати джаз наживо могли собі дозволити здебільшого найбагатші в закритих клубах.

Але паралельно завжди існував світ інших еліт – культурно-інтелектуальних.

Так у 70-хх в нашій столиці з'явився надзвичайний арт-проєкт "Музична вітальня", де збиралися студенти й викладачі музичних академій для проведення лекцій-концертів з джазового мистецтва. 1983-го на такому заході ще студентом Музичного училища ім. Р. Глієра дебютував тенор-саксофоніст Ігор Дьяченко, якому судилося грати джаз усе життя в різних куточках світу:

З 1989-2010 років ми працювали на круїзних судах, були резидентами у київських джазових ресторанах "The Studio", "Dixiland", "Swing". Паралельно виступали на джазових фестивалях та форумах у Польщі, Німеччині, Голландії, Японії. Звичайно, і в Україні – Jazz Koktebel 2004 та безліч інших

"Без хороших партнерів – справа "труба""

Дивно, але Ігор любив джаз з моменту народження – от скільки себе пам'ятає:

Мій батько, лікар, дуже добре знав джазову класику і, звичайно ж, знайомив мене з нею. А старший брат – з Rock'n Roll та Big Beat. Ця музика і була моїм дитячим "повітрям"

Уже на початку 70-хх тато подарував Ігореві, як він каже, фантастичний нотний збірник "Мелодії Джазу", складений музикознавцем В. Симоненко та виданий у Києві:

До речі, музичне видавництво "Музична Україна" було на той час, напевно, одним із найкращих у союзі

А вже десь 1973-го 9-річний юнак отримав завдання від тата та брата – розучити пісню "Stardust":

Самостійно! З бобиною та магнітофоном "Нота". Це і було надважким початком мого "джазового життя". Далі було вже легше...

Тепер уже, оцінюючи творче життя, у якому завжди грав тільки джаз, Ігор жартує, щодо джазу впевнений тільки в одному: традиційний джаз – це творчість колективна.

Без хороших партнерів – справа "труба". Мої добрі друзі та колеги – Фелікс Гершкович (контрабас), Станіслав Фомін (рояль), Петро Пашков (рояль), Володимир Копоть (труба), Вадім Народіцький (гітара), Сергій Хмелев (ударні), Олена Пашенькова (вокал). З цими фантастичними музикантами ми були разом останні років 30. Це майже епоха. Деякі вже пішли...

"Забороняли в срср, Німеччині та США"

Чому ви обрали саме джаз справою свого життя?

Я не вибирав джаз. Він сам мене вибрав.

Просто я, мій mikrocosm&makrocosm, складаються з двох "половинок". Номер 1 – Blues&Swing Music. Номер 2 – Blues&Rock'nRoll Music.

І ось… "Senior Blues Spirit", ще в 70-хх сказав мені дуже твердо і зрозуміло: “Вперед, чувак!”. У мене і вибору не було....

Ред.: Вислів "Senior Blues Spirit" виник на перетині американської академічної культури та музичної традиції блюзу. Зазвичай використовується в контексті університетських випускників, що символізує дух випускників ("seniors"), поєднаний із традиціями, ностальгією або специфічною атмосферою навчального закладу (іноді з відтінком "блюзу" як стилю життя чи настрою). Найбільш властивий традиціям навчальних закладів Східного узбережжя США.

Скільки наразі у світі існує жанрів джазу і чому ви з-поміж усіх обрали саме класичний?

Я не знаю, скільки зараз існує джазових стилів і т. д.

Для мене особисто цікава тільки та музична джазова мова, де є джазова основна складова – Blues&Swing + (Melody). Тобто я не знаю, це добре чи погано, але в контексті джазової музики я залишився у 20–50-хх ХХ століття. І в 60-хх – якщо це Rock

Звичайно ж, творять приголомшливі та геніальні музиканти і сьогодні, і будь-коли раніше. Без слів. Але для мене персонально: новий Louis Armstrong або Rolling Stones поки що не з'явились. Хоча я, наприклад, фанат Jamie Cullum та інших хлопців...

На ваш погляд, як виник джаз, і чи правда, що на стику минулих століть він вирішував соціальні проблеми й мав значний вплив на розвиток суспільства?

Я не маю відповіді. Не знаю щодо суспільства, якщо чесно... Знаю, що забороняли: гласно і негласно. У різних державах – і в срср, і в Німеччині, і в США – різні форми заборони в різні часи…

Безумовно, джаз вплинув на світову музику. Це ще й як складна тема.

А як джаз сьогодні впливає на суспільство: він став виключно естетикою та розвагою чи все-таки щось більше?

Старий анекдот:

Якось на прийомі, влаштованому на честь композитора Ігора Стравінського, композитора запитали, що він думає про джаз.

— Те саме, що й двадцять років тому, — відповів він.

— А як ви ставилися до джазу двадцять років тому?

— Я цього не пам'ятаю

Я вважаю, що джаз, як і будь-яке інше мистецтво – це і естетика, і розвага, і товар, і, звісно, щось БІЛЬШЕ! Але це дуже особисте, індивідуальне...

Як звучить український джаз

Що є незмінним ядром джазу?

Мені важко сказати. Джаз сьогодні дуже різний... Але для мене його незмінне ядро – це Blues, Swing, Improvisation feeling, Partners Feeling.

Сьогодні джаз грають у всьому світі. Чи існує ще “центр” джазу?

Так, джаз грають у всьому світі – це дуже добре, і підкреслює його свободу та інтернаціональність. І грають дуже круто. З одного боку.

З іншого – те, що я сьогодні дуже часто чую, наприклад, у Європі, я не можу назвати джазом взагалі. Швидше, сучасна камерна академічна або авангардна музика

Особисто для мене, центр джазу залишився в США.

А де саме? Можливо, на батьківщині – на околицях Нового Орлеану?

Він різний. В New York – один стиль, в Chicago – другий, в LA – третій.

Який він – український джаз?

Мені здається , що зараз в Україні, як і в будь-якій європейській державі, дуже високий рівень виконавчого мистецтва. Тобто індивідууми є абсолютно феноменальні – супер виконавці, музиканти.

Але я не можу бути об'єктивним щодо музики загалом – не можу судити.

По перше, зараз український джаз – це або PostВopовий мейнстрім, або супер високотехнологічний Fusion etc… Або якісь цікаві та не дуже цікаві міксти з фольклором. В усіх цих стилях я, на жаль, zero, і не можу сказати нічого...

Ред.: PostBopовий мейнстрім (постбоповий від "PostBop") – термін, який використовують для опису одного з основних напрямків у джазі, що виник після епохи бібопу (hard bop), але не перейшов у крайнощі авангарду чи фрі-джазу.

Традиційний Swing я, на жаль, чую дуже мало.

Але, звісно, зараз в Україні є супер музиканти – Absolutely Top Level. І їх багато! Я не в змозі знати всіх, тим більше в різних містах, sorry. Але, наприклад в Києві мої особисті герої – Дмитро Олександров, Григорій Паршин, Артем Менделенко, Богдан Кравчук (саксофон), Денис Аду (труба), Олександр Чаркін (тромбон), Володя Ліхошва, Андрій Кудасов (гітара), Олексій Саранчін (піано), Денис Дудко, Макс Гладецький (контрабас), Павло Галицький (ударні), Дарина Гаврік, Юля Рома, Марі Жігінас – вокалісти…

Я, звісно, когось забув або не знаю і 1000000 разів прошу мене вибачити. Ці люди – Super Profi! Бажаю їм всім – тільки всього найкращого.

Чи граєте ви зараз, у рамках яких форматів і чи змінюється ваше виконання разом із вами?

Я граю все моє життя. І, звісно, намагаюся продовжувати. Про свої плани я як людина забобонна казати не можу.

Але люба Аню, я обов'язково спробую зробити нову програму і назву ії з величезною шаною до тебе – наприклад, так "Swingin' Allein" – "Свінгуючий Одинак".

Оу, а я, на жаль, геть не вмію танцювати джаз – піду вчитись. Порадьте наостанок щось найкраще з того найсправжнісінького класичного джазу! Який ТОП-10 ваших улюблених композицій?

Я не люблю радити щось і комусь слухати. Це ж настільки особисте…Але... Наприклад, мій Playlist сьогодні.

1. Louis Armstrong, Charlie Shavers, Harry Eddison, Jonah Jones ,Harry James - trumpet.
2. Count Basie.
3. Duke Ellington.
4. Benny Goodman.
5. Coleman Hawkins, Ben Webster, Arnett Cobb, Eddie Davis, Illinoise Jaquett, Charlie Ventura - Tenor Sax.
6. Johnny Hodges, Art Pepper, Paul Desmond, Alto sax.
7. Frank Sinatra.
8. Peggy Lee, Billy Holliday.
9. James Brown.
10. І Jimi Hendrix – це не джаз, але я ж не тільки джаз слухаю.

Фото: особистий архів Ігора, Рexels, кадри з фільму “У джазі тільки дівчата”.