Науковці з’ясували, як «незавершеність» впливає на зорову пам’ять та увагу
А вас дратує коли є справа, яку не можете закінчити?
Науковці з’ясували, як «незавершеність» впливає на зорову пам’ять та увагу/unsplash
Психолог Єльського університету Браян Шолл поділився власним досвідом щодо тривожної сили того, що він називає «незавершеністю», або того надокучливого розчарування, яке ви відчуваєте, коли завдання залишаються невиконаними.
Деталі
«Коли я випадково виконую завдання, не записавши його попередньо у свій список справ, мені так боляче втрачати можливість його викреслити, що в мене виникає спокуса — навіть якщо це здається безглуздим та ірраціональним — записати його та викреслити», — сказав Шолл, професор психології факультету мистецтв і наук Єльського університету та директор Єльської лабораторії сприйняття та пізнання. «Коли я розповідаю цей анекдот, вражаюча кількість людей каже: «Я теж»».
У новому дослідженні Шолл та колишні члени лабораторії Джоан Онгчоко та Кімберлі Вонг досліджували, чому люди так сильно хочуть завершити розпочате — у великих і малих справах. Виявилось, що мозок просто не любить “звисаючих ниток”. Дослідники виявили, що візуальні підказки можуть допомогти пояснити привабливість незавершеного.
«Чому цей стан залишення справ незавершеними є для нас таким суттєвим?» — сказав Шолл. «Це цікава особливість людської природи, яку наука раніше не розглядала таким чином».
Його лабораторія розпочала дослідження минулого року під керівництвом першого автора Онгчоко, колишнього аспіранта та постдокторанта кафедри психології Єльського університету, який зараз є доцентом Університету Британської Колумбії, а також за участю співавтора Вонга, нещодавнього випускника Вищої школи мистецтв і наук Єльського університету, який зараз є доцентом психології у Вільямс-коледжі.
Для Онгчоко, яка розпочала дослідницький проєкт наприкінці свого навчання в аспірантурі, питання «незавершеності» було надзвичайно актуальним.
«У мене було багато проектів з моїм керівником та моєю лабораторією. Я сама почувалася досить незавершеною», – сказала вона.
У своєму дослідженні Онгчоко також досліджувала ширший вплив цього почуття.
«Було виявлено, що незавершеність знижує задоволення від роботи, погіршує сон і підживлює роздуми», – сказала вона. «Я хотіла зрозуміти, чому вона так впливає на наш розум. Як науковець, що спеціалізується на зорових дослідженнях, я схильна була звернутися до зорової системи. Коли ми бачимо незавершені події, чи вони якимось чином пріоритетні в пам’яті?»
Вони перевірили чи зорова пам'ять відіграє певну роль у тому, що незавершеність відчувається такою липкою. Дослідники провели чотири експерименти за участю 120 учасників, які переглядали комп'ютерну анімацію простих лабіринтів, заповнених рухомими точками або лініями.
У кількох експериментах людям показували рухомі фігури, що прокладали шляхи лабіринтом. Іноді шляхи закінчувалися. Іншим разом вони зупинялися прямо перед кінцем. Вздовж шляхів ненадовго з'являлися кольорові квадрати. Пізніше учасників просили згадати, де з'явилися ці квадрати.
Прикладом є анімація шляху «Незавершений» (використовувалася в експериментах 1 та 2). З'являється лабіринт з двома дисками, а потім шлях поступово розгортається від одного диска до іншого. Під час цього руху вздовж шляху ненадовго з'являються чотири зонди, і спостерігачі пізніше повинні відтворити їхнє розташування (тепер без видимого лабіринту чи дисків).
У всіх експериментах пам'ять учасників була точнішою, коли вони розглядали незавершені шляхи, навіть прирівнюючи такі фактори, як загальний час, що минув, та пройдена відстань.
Здавалося, що мозок запрограмований помічати та запам'ятовувати незавершені речі краще, ніж завершені, сказав Онгчоко. Результати дослідження показують, що «незавершеність» — це не лише мотивація чи задоволення. Вона вбудована в те, як люди бачать і запам'ятовують світ.
Ці дані дають дослідникам нове розуміння того, як розум обробляє інформацію та розставляє пріоритети.
«Урок тут полягає в тому, що незавершеність є привілейованою у свідомості на глибокому рівні, навіть у тому базовому способі, яким ми сприймаємо світ», – сказав Шолл. «Мені подобається думати про це так, що розум запрограмований на кульмінаційні моменти. Навіть якщо ви просто спостерігаєте за простою візуальною подією, ви хочете побачити кінець».
Раніше ми розповідали, що жирові ін'єкції допомогли мільйонам людей схуднути. Частково це вдалося завдяки їхньому впливу на кишечник, а також завдяки приглушенню “харчового шуму”, який спонукає людей переїдати. Проте вчені б’ють на сполох. Вони зазначають, що уколи впливають на стан мозку.
Вас може зацікавити:
Не пропустіть цікавинки!
Підписуйтесь на наші канали та читайте новини у зручному форматі!
