Чи мають дідусі та бабусі виховувати дітей? Інтерв’ю до українського Дня “великих батьків”

Цього тижня в Україні відзначався День дідусів і бабусь. Хороший привід – задуматись: яку роль у формуванні особистості відіграє старше покоління. Отож,

• як батькам здорово вибудовувати свої стосунки зі своїми батьками в контексті власних дітей,
• як вирішувати конфлікти поколінь,
• як виховувати дітей так, щоб вони виросли щасливими?

У цьому МЕТА на честь свята допомагає розібратись дитяча сімейна психологиня, гештальт-терапевтка з досвідом роботи 16 років – Антоніна Оксанич.

Яке значення для дитини мають бабусі й дідусі?

Важливо сказати, що ця тема для багатьох українців непроста. Тому, що в нас є непросте історичне коріння цього питання. І воно є тому, що ще кілька поколінь тому бабусі, дідусі, батьки, онуки – усі жили разом. Будувалося все так, що старше покоління в ієрархії головніше.

А також, якщо ви пам'ятаєте, ще в радянські часи часто було традицією – дітям і батькам жити разом, і народжувати вже в 19-20 років.

Це означає, що молоді батьки були на той момент самі недостатньо зрілі і потребували і моральної, і фізичної підтримки від своїх матерів та тат. А, у свою чергу, дідусям і бабусям на той момент могло бути теж лише по 40-45 років

Отож, у нашій країні часто складалось так, що саме дідусі і бабусі були лідерами. Вони давали рекомендації з виховання. Часто навіть бувало, що молоді батьки ще не закінчили інститут і не мали фінансової незалежності – тому виховання малечі лежало на бабусі, як правило.

Часто кілька поколінь назад, наприклад, у поколінні, якому я виросла – бабусі й дідусі займали дуже важливу роль у вихованні дітей. Про це треба говорити як про передісторію того, чому це питання взагалі в нас виникає, чому виникають плутанини з цього приводу. І давайте тоді з вами розберемося, як би воно могло бути по-іншому.

Мені дуже подобається метафора, яка зображає сімейну систему як будинок. Батьки є стінами і дахом. Тобто вони створюють правила, межі для дитини, ритм життя, закладають цінності – отже, є головними орієнтирами. А бабусі з дідусями є фундаментом.

Як, на вашу думку, дідусі й бабусі мають екологічно впливати на формування особистості онуків?

Вони дають підтримку там, де треба, і є зв'язком з традиціями, попередніми поколіннями, культурою. Тобто, якщо говорити про ролі, то дідусі й бабусі – це покоління підтримки, мудрості і безумовного прийняття. Вони передають традиції, історії, зв'язок з корінням.

Дуже добре, коли вони не займаються вихованням, а передають культурні цінності. Адже виховання – це все ж таки обов'язок батьків

Наприклад, бабусі й дідусі можуть розповідати про предків, українські традиції, історії, як жили їхні батьки, дідусі тощо. Або залучають в якісь традиції, наприклад, як випікається хліб, паска... Це ж дітям завжди дуже цікаво – вони з радістю слухають і вбирають такі історії як свою культурну спадщину.

Чудово, коли є можливість дідусям і бабусям передати це. Коли діти можуть разом з дідусями і бабусями (в яких, як правило, більше часу, бо вони вже на пенсії) щось разом таке традиційне поробити.

Одна моя бабуся, наприклад, вишивала. І я дитиною просто з захопленням дивилася, як вона це робить. Вона вишивала рушники, українські сорочки. Мене це дуже заманювало. І це був момент передавання традиції. Вона також знала трави, у неї був сад-город: вона засаджувала і мене вчила, як засаджувати. І це для мене було дуже великим захопленням

Чи варто бабусям і дідусям втручатися у виховний процес і давати своїм дітям настанови щодо виховання онуків?

Батьки мають створювати правила та цінності життя для дитини. Правила дуже важливі. Тому що для дитини – це орієнтири та безпека. І вони мають встановлюватися батьками залежно від їх світогляду, бажань.

Батьки мають абсолютне право навчати дитину так, як вони вважають за потрібне. І тут є дуже важливий момент

Насправді через те, що батьки можуть бути недостатньо самостійними фінансово чи морально – тоді буває така ситуація, що в них недостатньо влади, а більше влади в дідуся з бабусею. І тоді бабуся з дідусем можуть перетягувати на себе, по суті, цю головну роль і встановлювати правила. Так теж може бути – якщо всі згодні.

Але не найкращий варіант, коли виникає конкуренція. Коли, наприклад, молоді батьки все ж таки хочуть по-своєму виховувати, в них є свої сучасні підходи.

Ми знаємо, що в кожного покоління трішки змінюються підходи. І це нормально, бо розвивається психологія, виникають нові підходи, теорії, наприклад, сучасна теорія прив'язаності. Проте не дуже добре, коли між молодими батьками та їх батьками з'являється оця конфронтація й конкуренція щодо виховання підростаючого покоління.

Це, по суті, шкідливо для самої дитини, яка бачить ці конфлікти та відчуває їх. Отож, якщо виникає така ситуація – дуже важливо, щоб і батьки, і старше покоління могли проявити мудрість заради дітей. І розуміти, що для дитини найкраще, коли вони не не конфронтують, а доходять згоди

А чи правильно дідусям і бабусям балувати дітей на противагу суворим батькам?

Для дитини дуже некорисно, коли вдома – одні правила, а у бабусі і дідуся – інші. Особливо щодо їжі, сну, гаджетів. І тоді дитина може дезбалансуватися. Вона приїжджатиме від бабусі з дідусем і дуже довго знову звикатиме до домашніх правил. Тобто, в суті, це не дуже корисно.

У такому випадку молоді батьки можуть попросити, чи навіть мають пояснити старшому поколінню (бо їх батьки, дідусі та бабусі, можуть просто цього не розуміти): як працює дисципліна.

Що можна сказати?

Важливо розмову з бабусями й дідусями проводити без опору, а з повагою. Наприклад, сказати:

Ми дуже цінуємо вашу підтримку, допомогу, те, що ви проводите час з дітьми і нас підтримуєте. Ваш досвід дуже важливий. Але ми хочемо, щоб дитина чула однакові послання від усіх. Це створює для неї відчуття безпеки та орієнтирів. Дитині тільки легше стане, якщо правила будуть однакові

Отож, батьки можуть сказати, що правила щодо сну, їжі, поведінки визначаємо ми – нам важливо, щоб ви підтримували нас у цьому. І таким чином коректно захистити свої кордони, щоб не виходити на боротьбу.

Якщо старше покоління починає тиснути – важливо батькам просто спокійно повторювати свою позицію. Не доводьте, що ви маєте рацію, а просто послідовно повторюйте:

Так буде найкраще для дитини. Адже однакові правила і в нашому, і у вашому домі створюють для дитини спокій, безпеку, баланс – так вона буде почувати себе краще. Адже в іншому випадку їй важко, бо доводиться адаптуватися

Якщо старше покоління починає, так би мовити, все одно наполягати:

Ви молоді, ви нічого не розумієте, ми життя прожили, ми вас виховали…

Тобто таким чином десь маніпулювати. Батькам важливо чути, але не погоджуватись. Що можна сказати?

Ми розуміємо, що раніше так працювало, і вдячні, що ви ділитесь вашим досвідом. Зараз часи змінюються, і ми вирішили спробувати по-іншому

Або просто коротко:

Так, ми по-різному бачимо. Але важливо, щоб у дитини була послідовність, і ми відповідальні за це

По суті, так і є. Батьки відповідають за дитину. Тому вони і юридично, і морально мають права для того, щоб бути головними у вихованні.

Ідеально, яку роль і час для спілкування онуків зі страшим поколінням мають відводити батьки в житті дитини: чи правильно "скидати" дітей на них або ж навпаки – занадто відмежовувати?

Якщо говорити про якесь ідеальне співвідношення часу – мені здається, що це може бути час на вихідних. Один чи два дні на тиждень дитина може побути з дідусем і бабусею або приїхати на канікули.

Якщо дитина живе половину часу з батьками, половину з дідусем і бабусею – то паритет змінюється. І, по суті, вони починають брати на себе функцію не лише дідусей і бабусь, але й виховну. Тому таким чином зміщується баланс.

Як було би гарно? Якщо дітей відправляють на відпочинок, на канікули або на вихідні до бабусі-дідуся – то все ж таки батьки для того, щоб залишати за собою владу, мають, по суті, забезпечити всім

Тобто вони мають привезти речі дитини з дитиною, можливо, якусь їжу або гроші для того, щоб показати, що вони вкладаються в це. І вони мають зорієнтувати дідуся і бабусю, наприклад, про те, що дитина їсть або не їсть, можливо, від чогось треба відмовитися, не купувати якісь продукти, що дитині не рекомендовано. Далі зорієнтувати з приводу гігієни або правил: скільки дитина спить, скільки вона має дивитися в телефон і т. д. Про все це батьки мають зорієнтувати і попросити бабусю з дідусем дотримуватися цих правил.

Як бабусям і дідусям варто вибудовувати стосунки з онуками?

Бабусі і дідусі – мудрі ті, які не борються за владу. Адже, по суті, вони мають прислухатись до батьків своїх онуків і не брати на себе зайву відповідальність

Тому що, правда, головними лідерами в цій системі є батьки. І скоріше, старшому поколінню треба зосередитися на тому, що вони можуть дати своїм онукам того, чого не можуть батьки. А це їхні життєві історії, досвід, якісь спогади про їх дитинство.

Ось це безцінне. І насправді дуже важливо дітям

Можливо, якісь традиції, які батьки вже забули і не підтримують – а дідусь з бабусею можуть передати. Навчити саджати, вишивати, співати, щось пекти. Це безцінне для дітей і про це треба не забувати. Тобто батьки – це правила. А дідусь з бабусею – це про культуру й цінності, зв'язок з поколіннями і коріннями.

Фото: особистий архів Антоніни, Рexels.