Не таблетки, а мета: вчені знайшли простий захист від депресії в юності
Як одна відповідь на запитання "чи має твоє життя напрямок?" передбачає ризик депресії на 10 років
Не таблетки, а мета: вчені знайшли простий захист від депресії в юності / Фото: Freepik
Нове дослідження доводить, що підлітки, які відчувають, що їхнє життя має напрямок і мету, значно рідше занурюються в депресію під час переходу у дорослість. Формування почуття сенсу в підлітковому віці може стати ефективним не фармакологічним способом довгострокового захисту психічного здоров’я.
Перехід від підліткового віку до ранньої дорослості – це період, у якому усе змінюється: тіло, соціальні ролі, вимоги суспільства. Саме в цей час, на тлі статевого дозрівання та зростання тиску щодо навчання, кар’єри й стосунків, частота депресії різко зростає. Такі епізоди мають наслідки далеко за межами юності, вони погіршують міжособистісні зв’язки, знижують продуктивність і підвищують ризик хронічних фізичних захворювань. Тож пошук факторів, які можуть захистити молодь від цього ефекту доміно, стає пріоритетом для експертів.
Одним із таких факторів психологи називають сенс життя – відчуття, що твоє існування не випадкове, має напрямок і пов’язане з конкретними цілями. У людей старшого віку вже знаходили зв’язок між цілеспрямованістю й меншим рівнем депресивних симптомів, але те, як це працює в юності, досі лишалося не до кінця зрозумілим.
Дослідницька команда зосередилася на учасниках, які у 17-19 років відповідали на питання про почуття мети. Щоб зосередитися саме на нових випадках депресії, на старті відсіяли всіх, хто вже відповідав критеріям депресивного стану. У підсумку в аналітичну вибірку увійшло 2821 учасник, за якими спостерігали до десяти років – з оцінюванням кожні два роки, допоки вони не досягали 28 років.
Сенс життя вимірювали за допомогою запитання, де підлітків просили оцінити, як часто протягом попереднього місяця вони відчували, що їхнє життя має напрямок або мету – від “ніколи” до “щодня”. Рівень депресії фіксували за шкалою психологічного дистресу Кесслера, яка охоплює шість симптомів: нервозність, безнадійність, неспокій, відчуття, що все дається через надзусилля, смуток та нікчемність. Сумарний бал дозволяв віднести людину до групи з підвищеним стресом, який свідчить про депресію. Далі команда застосувала статистичні моделі, щоб з’ясувати, чи початковий рівень цілеспрямованості у 17-19 років передбачає, хто згодом опиниться в зоні депресії до 28 років.
Вищий рівень цілеспрямованості в пізньому підлітковому віці був пов’язаний зі значно нижчим ризиком розвитку депресії. На кожне збільшення стандартного відхилення в показнику мети ризик зменшувався приблизно на 35% – і цей ефект зберігався протягом усього десятирічного періоду спостереження. Іншими словами, відчуття напрямку в житті не просто коротко “підтягує” настрій, а працює як довготривалий захисний фактор на етапі входження у дорослий світ.
Щоб переконатися, що результати не спотворюють інші впливи, дослідники врахували вік, стать, расу, етнічну приналежність, соціально-економічний статус у дитинстві та навіть психіатричний анамнез. Зв’язок між метою та меншим ризиком депресії залишався значущим навіть за цих умов. Щобільше, ефект спостерігався і в тих, хто вже мав психічні діагнози в дитинстві: підлітки з таким досвідом, але з вищим рівнем мети, все одно рідше впадали в депресію в подальші роки.
Окремо проаналізували, чи не є низька цілеспрямованість раннім симптомом уже наявної, але ще не виявленої депресії. Для цього дослідники провели аналіз чутливості, виключивши всі епізоди депресії, які виникли у перші два роки спостереження. І навіть після цього зв’язок залишався незмінним – це підсилює аргумент, що саме сенс життя виступає захисним чинником, а не просто маркером прихованого розладу.
Чому ж саме цілеспрямованість дає такий ефект? Дослідники пропонують кілька пояснень. По-перше, мета забезпечує внутрішню “рамку”, яка допомагає підліткам орієнтуватися в кризах і невизначеності переходу в дорослість. Коли людина бачить своє життя як шлях до чогось важливого, вона краще переносить невдачі й стреси, здатна сприймати труднощі як тимчасові перешкоди, а не остаточні провали.
По-друге, цілеспрямованість пов’язана з кращою емоційною регуляцією. Молоді люди, які відчувають, що мають напрямок, частіше вміють справлятися з негативними емоціями й підтримувати мотивацію, навіть коли все йде не за планом. До цього додаються поведінкові фактори: попередні дослідження показують, що люди з вищим відчуттям мети частіше ведуть здоровіший спосіб життя – більше рухаються, менше зловживають психоактивними речовинами.
Не менш важливі й соціальні чинники. Цілеспрямовані люди зазвичай рідше відчувають самотність і частіше задоволені своїми стосунками. А сильна соціальна інтегрованість – це один із найвідоміших буферів проти депресії. Усі ці механізми разом: поведінкові, емоційні та соціальні й формують той “психологічний щит”, про який говорять автори роботи.
Водночас дослідники наголошують, що причинно-наслідковий зв’язок ще не доведений остаточно. Дослідження має обсерваційний характер, тож не можна стверджувати, що саме мета спричиняє зниження ризику депресії, можливо, існують інші невиміряні чинники, які впливають і на цілеспрямованість, і на психічний стан.
Психотерапевтка пояснює, що внутрішня невпевненість рідко проявляється словами, набагато частіше її здають дрібні, майже автоматичні рухи. Люди, які сумніваються в собі, несвідомо ховаються за предметами, наприклад сумочкою чи телефоном, або заходять у приміщення з помітною обережністю, ніби вибачаючись за свою присутність.
Також читайте:
Не пропустіть цікавинки!
Підписуйтесь на наші канали та читайте новини у зручному форматі!
