Кращий за Супермена. 14 думок після перегляду серіалу «Миротворець»

Джеймс Ґанн – ризиковий хлопець. Його перший проект для DC – «Загін самогубців 2». Перша частина провалилася, тож продовжувати не мало сенсу. Ну, так здавалося. Але Ґанн узяв героїв третього порядку з коміксів – і зняв історію кращу, аніж автор оригіналу з більш впізнаваними. Нанауе – акула, що не може повноцінно розмовляти – у сиквелі цікавіша за Джокера в оригіналі. Але після цього Ґанн не зупинився та першим своїм повноцінним проектом у якості головного у DC вирішив зробити «Миротворця». Мав Супермена, Бетмена, Джокера – купу героїв, яких простіше монетизувати. Але обрав якогось ноунейма, ще й Джона Сіну, колишнього реслера, взяв на головну роль. Це виглядало надзвичайно сміливо, вже на межі з безумством. Але «вистрелило». Й ось «Миротворець» отримав другий сезон. Сміливі мають щастя, чи не так?

Про те, яким вийшло продовження серіалу, написав у даному матеріалі. Нижче – рекомендація дивитися/ні, під нею – враження вже зі спойлерами у «Думки». Тому встигніть вчасно зупинитися, якщо ще не дали «Миротворцю» шансу.

• Від сцени до подіуму: особисті одкровення Вікторії Бекхем у трисерійному серіалі

Чи варто дивитися?

Так, бо це обличчя сучасної супергеройки. Це проект, котрий виходить своєчасно. Тут нема цього вже звичного для кіно та серіалів про героїв пафосу. Приземленість максимальна. Найбільш близьке та схоже – серіал «Хлопаки», який має співставний рівень безумства та насилля, але не настільки хорош драматично. А особливо за це хочеться та необхідно хвалити другий сезон «Миротворця», який здатен витиснути з тебе навіть сльозу – а вже наступної хвилини органічно пожартувати про нацистів та расистів. Ґанн та його посіпаки продовжують відриватись, при цьому не жертвуючи якістю історії. «Миротворець» ніколи не відчувався серіалом про героїв третього порядку, але тепер він розповідає про ледь не головних персонажів всесвіту.

Якщо взагалі ще не сідали за перегляд серіалу, але плануєте, то варто дотриматися хронологічного порядку: почати із «Загону самогубців 2» (практично не пов’язаний з першим, оригінал навіть раджу ігнорувати), далі – перший сезон «Миротворця», свіжа стрічка про «Супермена», а вже після – другий сезон усе того ж «Миротворця». Якщо змінити порядок, то можна і спойлерів до інших картин наловити, й інтригу десь у себе ж вкрасти, і заплутатися. У цьому сенсі так, продовження «Миротворця» має відносно високий поріг входу. Щоб подивитися із задоволенням, доведеться підготуватися. Але воно того вартує. Серед названих проектів нема поганих. DC привчила нас до власних великих помилок, але тут їх уникає. Ґанн знає, що робить. Ну, так поки здається.

Дивилися перший сезон «Миротворця»? Абзац для вас. Другий – менш смішний та більш драматичний. Це відчутно. Жартів стає менше, але герої набувають об’єму та глибини. Це все ще пригода, але вже не така, котра сильно залежить від регулярних «хі-хі». Ні, тепер – така, котра змогла б цілком собі нормально функціонувати і взагалі без них. Перший сезон можна було дивитися хоча б заради його гумору, а другий дивишся точно не заради нього. Тому деякі глядачі можуть бути дещо розчаровані: «Миротворець» змінився. Став менш попкорновим. Натомість – більш сімейним та глибоким. Можна приймати ці зміни або ні, але не відзначитися сміливість серіалу неможливо. За рівнем драми це набагато більше «Джокер», аніж класична супергеройка.

Думки

1. «Миортворець» – це зовсім не по-коміксовські. Щонайменше якщо мова йде про ті комікси, котрі екранізують останні півтора десятиліття. В одній з серій «Миротворець» вирішує піти з власного світу в інший остаточно. Планує відрізати шляхи для повернення. Щоб зникнути. Можна порівняти це з переїздом в інший куток світу з видаленням усіх старих акаунтів у соцмережах та зміною номера. Хіба герої так роблять? Виявляється, що так. Цілком собі можуть. Просто нам такого не показують зазвичай. Marvel та сам DC привчили нас до протилежного – персонажів, які зустрічають проблеми з високо піднятою головою попри все. Тому навіть Тор-пияка у таких реаліях сприймається як щось на межі з фантастикою та «я не вірю». «Миротворець» привчає до іншого. Він намагається змінити супергеройське кіно.

2. Наскільки ж, мабуть, болісно усвідомлювати, що ти найгірша версія себе. Миротворець опиняється в іншому вимірі, де він герой. Справжній, якого люблять. Який вчиняє по-геройські. Який має дівчину, котра у нього закохана. Який може розраховувати на люблячу родину. Так, цій його версії набагато більше пощастило, але нас мало цікавлять причини. Головне: Миротворець з іншого виміру успішніший за нашого. Це визнає сам Кріс, вирішуючи вкрасти його життя та побут. Для нього щастя та успіх виглядають саме так. І він не зміг добитися їх у власному світі.

Якщо припускати, що паралельні виміри справді існують, то кожен з нас має версії, які кращі та гірші за нас. Але що як ти входиш у топ-20% найменш успішних? А раптом у топ-10% або топ-5%? Як жити з усвідомленням, що тобі аж настільки не пощастило? А як впоратися з думкою, що справа не у везінні, а в твоїх рішеннях? Можливо, саме ти винен у тому, що не реалізував власний потенціал. А він був, альтернативні версії тебе не дадуть збрехати. І від цього усвідомлення боляче. А Кріс отримав підтвердження, що він лузер. Герой проходить шлях від «я найкращий» у другому «Загоні самогубців» до «я найгірший Миротворець» у продовженні власного серіалу. Величезний шлях усього лише за трохи більше десятка серій. І доказ, що історія Сміта не стоїть на місці.

3. Ти вболіваєш за Миротворця. І це дещо дивно. Він вбивав тих, хто був добрішим та більш справедливим за нього. Тому було б цілком природньо не переживати за долю такого «героя». Але ні, переживаєш. Бо він не просто аутсайдер – аутсайдер, якому не пощастило. Це дещо інше. Якась частинка тебе завжди тяжіє до справедливості. Ти хочеш, щоб кожен отримав те, чого заслужив. Той, кому не щастить, повинен отримати хоч трошки везіння та вдачі. А Миротворцю не щастить. Його родина – гірша за альтернативну, його Харкорт – менш любляча. Він став тим, ким він є, далеко не тільки через власні рішення. Обставини вплинули. Суттєво. І ти хочеш, щоб доля повернула Миротворцю те, що заборгувала.

Кріс вбиває кращу версію себе. Випадково, але тим не менш: позбавляє альтернативний всесвіт Миротворця, а його родину – сина та брата. Це жахливий вчинок, нехай і випадковість. Але ти на його боці навіть після цього. Бо за справедливість. А ще – як варіант, через те, що впізнаєш у Миротворці себе. У тебе щось не вийшло, як й у нього. Ти не є найкращою версією себе. Ти припустився помилок. Ти на самому дні зараз або був колись, але просто хочеш бути щасливим. Хочеш залишити минуле у минулому. Тікаєш від нього. І якщо вийде у Миротворця, то, можливо, на це здатен і ти. Ти хочеш, щоб Кріс зміг та був пробачений, бо бажаєш вірити: я також можу, я також здатен спокутувати провину. «Миротворець» запускає цей внутрішній діалог тебе із собою ж. Навіть якщо ти не помітив: а чому тоді вболівав за Кріса?

4. Ми пробачаємо Сміту викрадення чужого життя. Розуміємо, що це погано та наскільки. Але ми готові це прийняти. Моральний бік – це одне. Але ж Крісу справді краще в іншому вимірі. Він справді може отримати те, чого найбільше хоче, лише тут. Тільки тут може бути щасливим. Нам так легко змиритися з думкою, що він краде чуже життя, бо ми розуміємо причини. І, чесно кажучи, не знаємо, як би вчинили на його місці. Дуже важко навіть уявити. Однак ми точно знаємо, що люди схильні йти звідти, де погано, та туди, де добре. Це нормально. У цьому сенсі Сміт робить щось абсолютно нормальне, максимально людське. Красти життя іншого не є нормою, але шукати та обирати краще для себе – цілком.

«Миротворець» витанцьовує на цій межі між морально прийнятним та неприпустимим. Я не знаю, наскільки розуміння та підтримка вчинків головного героя вказують тут на «зіпсованість» глядача, але сам факт того, що взагалі з’являються аж такі думки, є компліментарним для серіалу. Він достукався до багатьох. До мене – точно. Я не тільки розважаюсь, але й прямо по ходу серій розмірковує про його моральну складову, про своє світосприйняття. «Миротворець» вказує тобі, де в тебе ті самі червоні лінії. Або на їхню відсутність та необхідність їх провести. Він не навчає, але дає поштовх до саморефлексії. А остання точно може зробити тебе кращим.

5. У Миротворця нема великого ворогу. Флаг-старший – сильний опонент, але чи б’ється з ним Кріс у сезоні? Та ні. Флаг-старший за ним полює, але сам Сміт вирішує власні проблеми. Він заклопотаний іншим. Флаг – це скоріше загроза, яка зовсім близько, яка от-от наздожене, але поки не встигла. Взагалі, у цьому щось є: технічно ми маємо у серіалі і героя, і злодія, але не маємо їх прямого зіткнення. Це створює ось цю атмосферу небезпеки, однак дозволяє сконцентруватися на дослідженні Миротворця як персонажа. Він отримує стільки часу саме через те, що у DC відмовилися створювати для нього опозицію. І це спрацювало. Зазвичай ось ці ідеї «антагоніста не буде» характерні мультфільмам Disney. І «миша» регулярно має з цим проблеми: наприклад, «Ваяна 2» та «Крижане серце 2» відчутно слабші за оригінали. «Миротворець» зробив те саме, але впорався краще.

6. Момент з прочитанням друзями Миротворця його листа – до сліз. Герой, як написав вище, не має супротивника. Він іде не тому, що не може перемогти зло, а тому, що не може впоратися з власними минулим та помилками. Не вивозить. Програє цю дуель вчисту та капітулює. Таку сильну людину та героя зламала не битва з могутнім опонентом – а те, з чим може стикнутися кожен з нас. У якому ж страшному світі ми живемо! Та як інколи важко бути людьми… Миротворець здається, а ми не засуджуємо та не вимагаємо боротися, бо розуміємо причини. Розуміємо, чому опустив руки. Бо справді не бачимо виходу для Кріса. Всі варіанти – погані. Подобається, як серіал обґрунтовує важкі рішення персонажів. Кожного разу розуміємо, чому вони вчиняють тим або іншим чином. Вони керують сюжетом, а не сценарій – ними.

7. Мініарки у другому сезоні – топ. Ми дещо втратили у гуморі, але точно не у креативі. На боротьбу Орлика з мисливцем хочеться дивитися. Це відбувається під час того, як Сміт мандрує світами та шукає своє місце, але лінія не відчувається нецікавою. Ти не хочеш, щоб черговий фрагмент із мисливцем пропускався. Ні, нехай усе покажуть! І показують. І навіть натякають, що Орлик – аж ніяк не звичайний орел. У першому сезоні Кріс каже, що Орлик – його помічник, але внесок того відверто невеликий. Цього разу справді допомагає та має власну геройську лінію. Ще було дуже приємно глянути на пошук Захисником Захисника та пригоди у нацистському світі. Остання серія сезону – взагалі не про Кріса. Цікавинки не тільки у сюжетній арці Сміта.

8. Світ з перемогою фашистів у Другій світовій зображено справді кумедно. Мурал з Гітлером? Ну, знімати та дивитися другий сезон було необхідно хоча б заради такої дичини. Полювання за темношкірими, прапорці з фашистською символікою – це на межі дозволеного. Але «Миротворець» не боїться жартувати навіть про це. Проект можна вважати сміливим. Нам таких не вистачає. А взагалі-то подібні «заборонені» території – потенційно плідні для жартів та сюжетів. Бо може бути по-новому та смішно, якщо правильно розставити акценти. Можливо, ця пригода у нацистському світі з «Миротворця» допоможе сучасному кінематографу стати хоч трошки більш хоробрим. Бачите ж: є така можливість. Чому тоді нею не користуватися?

9. Адс стала «мамкою» компанії. По-перше, це їй личить. По-друге, нам потрібен був персонаж із такою функцією. Події у серіалі – це безлад та хаос. Тут завжди все йде не за планом. Ми завжди можемо очікувати від будь-якого персонажа будь-чого. Це фішка історії, але обійтися узагалі без гарантів стабільності неможливо. От Адебайо і стає таким. Вона – голос розуму. Вислухає тих, кому це потрібно. Не дасть розсваритися членам команди. Примирить. Вкаже на помилки. Знайде рішення проблеми у комунікації. Зуміє підібрати необхідні слова, щоб змусити Захисника діяти, а Миротворця повернутися до справ. Вона об’єднує членів команди та дбає про її ментальне здоров’я. Саме Адс створює тут здорову атмосферу. Ну, настільки здорову, наскільки вона взагалі може бути у команді настільки нездорових персонажів.

Ну і декілька слів про Захисника. Цей також отримав свою функцію. На перший погляд – суто комічний персонаж. За відчуттями 90% жартів сезону – довкола нього та з його вуст. Але ж саме Захисник вбиває батька Кріса у паралельному світі. Саме його гроші дають можливість визволити Сміта із в’язниці. Він приходить у сюжет тоді, коли так йому потрібен, та протягує його за вуха вперед та нагору. Як Інспектор Ґаджет або Ріко з «Пінгвінів Мадагаскару»: завжди має щось таке, що стане у нагоді тут і зараз. Тільки не завжди щось матеріальне, інколи – здатність та готовність виконати якусь дію. Ще один персонаж якісно застосований в історії. У сезон, коли Миротворець забрав собі всю драму, інші герої не могли рости вшир. Однак про них не забули. Ґанн каже, що для нього сценарії – найважливіше. Поки вірю.

10. Нема суто хороших та суто поганих людей. Одна з головних моралей серіалу. Ніби очевидна, але донесена чудово. Чого тільки вартує історія Кріса! Але можна концентруватися й на інших. Наприкінці Сміт має цілу команду супротиву, але всі її члени – люди, які коїли щось погане. Не тільки на великій дистанції у роки, але й протягом лише цього сезону. Кожен «провинився». Однак тепер вони надія Землі. Бо інші – ще гірші та мають ще більш збиті моральні компаси. Флаг-старший – злодій. А ще – люблячий батько та гарний бізнес-партнер, який ще й дбає про безпеку людей на планеті. Тут він поганий, але в іншій історії міг би бути хорошим. Те саме з усіма основними героями. «Миротворець» не про боротьбу добрих та злих. Супергеройка вже не така прямолінійна, і це радує.

11. У DC дбайливо ставляться до померлих на екрані та пам’яті про них. Ми б не мали злодія у сезоні, якби не смерть Флага-молодшого у «Загоні самогубців 2» аж 4 роки тому! Стільки води втекло, а ми досі пам’ятаємо про нього. Він досі важливий для історії. І не тільки через Флага-старшого – ще й через Харкорт, якій важко прийняти Кріса через вбивство тим її друга. Студія пам’ятає про тих, кого «вбила», і готова не тільки зберігати пам’ять про них, але й посилювати їхню вагу для сюжету. Це чудово, бо дає надію, що у наступних проектах ми не робитимемо вигляд, що когось не існувало. Ні, сюжет усіх пам’ятатиме. Не буде ситуації, коли Пітер Паркер забуває про Тоні Старка після смерті того. Ну, хочеться вірити, що не буде.

12. Остання серія дала замало. Мені достатньо й усього показаного, щоб «облизувати» сезон, але я розумію тих, кому ні. Ми завжди прагнемо великих фіналів. Не тільки тому, що любимо масштаб, але й тому, що хочемо отримати нагороду після перегляду всіх серій сезону. Хочемо побачити масну крапку. Або хоча б кому, але теж масну. І другий сезон «Миротворця», на жаль, такої не дає (не будемо ж вважати такою збір команди супротиву?). І таким чином зайвий раз нагадує, що він не про битви. Він про драму, про зріст персонажів, про єднання заради боротьби зі спільним ворогом тощо. Це хороший фінал для конкретного сезону, але не видатний. На відміну від окремих його серій. І навіть довгоочікуваний поцілунок Сміта та Харкорт цього не може виправити.

13. Фінал відчувається лише підготовкою. І тут важливо, для чого саме. Якщо для майбутніх пригод Миротворця – ок. Але якщо для інших персонажів… Не хотілося б, щоб Миротворець лише створював проблеми, а, наприклад, Супермен їх вирішував. Бо тоді б перший відчувався «маленьким» персонажем, а серіал про нього – лише розігрівом перед стрічками у кіно. Поки так не відчувається. Marvel уже пройшла цією дорогою, де глядач змушений дивитися серіали, аби бути у курсі, але у цих серіалах нічого глобально не вирішується. Малі історії, за якими необхідно слідкувати. І – сюрприз-сюрприз – це не спрацювало. Не хотілося б, щоб DC вступила у ту ж річку. Якщо «Миротворець» – розігрів, то зразковий. Але він має потенціал мати власні концерти.

14. Миротворець – найкращий персонаж DC просто зараз. 2025 продовжує дивувати. Я усвідомлюю, що Сіна та Кріс не здатні зібрати сотні мільйонів у прокаті самотужки, але я й не кажу, що Миротворець є головним активом студії. Ні, з уже показаних персонажів головний актив – Супермен, звісно. Далі – його родичка. Чекаємо на Бетмена та інших відомих героїв. Але навіть людина з плащем поки що куди менш цікава, аніж Миротворець. Не має настільки потужної драми. Не стикнулася з власними демонами. Не кинула все. Та що там: не мала моменту, коли справді могла зробити це. Миротворець пройшов великий шлях від самовпевненого одинака до невпевненого у собі командного гравця. Він знайшов друзів. Опинився на самому дні та повернувся. Зрозумів, що насправді для нього важливо. Боровся з почуттям провини. Він навчив глядача більшому. Він видавив з останнього більше сліз.

Дивний таймлайн. Коли Ґанн запускав оновлену DC, Миротворець видавався другорядним героєм, про якого всі забудуть після завершення першого ж фільму. А тепер він має найкращу драматичну лінію серед всіх коміксових персонажів, мабуть, за останні років 10. Може, одну з найкращих серед усіх фільмів та серіалів року без прив’язки до жанру. «Миротворець» – максимально сучасний проект за коміксами. І якщо це так, то супергеройка жива та процвітає.

Редакція Meta.ua зробила підбірку фільмів про серійних вбивць. Якщо ви хочете полоскотати собі нерви перед сном, то неодмінно перегляньте ці 5 серіалів, які розповідають про життя жінок-вбивць. Сценаристам і акторкам настільки вдало вдалось передати характери героїнь, досліджуючи психологію.