"Жінкам краще вдається отримувати інформацію": розмова про гендерну рівність в Поліції

Жовтень у всьому світі – місяць боротьби з насильством проти жінок. Насильство буває не тільки фізичним, а й психологічним. Зокрема це питання стосується й гендернозумовленого приниження – наприклад, неможливість жінок займати певні посади. Ще кілька років тому українські жінки, наприклад, не могли ставати кулеметницями, офіцерками чи генералками.

Так, і в українських правоохоронних органах аж до реформи й створення Національної поліції України 2015 року жінки були в меншості та здебільшого не допускалися до "серйозних" посад, займаючи в основному адміністративні. А у світі апріорно доведено, що жінки-поліцейські сприяють більш ґрунтовній боротьбі з домашнім насильством.

І наша державна реформа здійснила справжній прорив у цьому сенсі – людей почали приймати на службу без огляду на стать. За словами голови Національної поліції України Івана Вигівського, на початок 2024-го року в строю є 98 тисяч поліцейських, з яких 20 з лишком тисяч – жінки. Це більше 20%. Кількість жінок в українській Поліції з кожним днем більшає і тепер ми можемо займати посади на рівні з чоловіками.

Про те,

• як жінки змінюють стиль роботи Поліції,
• які проблеми мають в робочих колективах
• та чи не зазнають гендерної дискримінації

– МЕТА поспілкувалась із провідною психологинею відділу кадрового забезпечення Управління поліції охорони в місті Києві Вікторією Васькевич.

Вікторія організовує, координує та забезпечує діяльність служби психологічного забезпечення управління:

До обов’язків психологів нашої служби входить весь спектр психологічних послуг, починаючи з відбору кандидатів, їх навчання, супроводу, консультування, корекції, вивчення внутрішньоколективних процесів і багато-багато інших заходів

Як ви прийшли до служби в поліції?

Рішення щодо вступу до правоохоронної структури виникло в мене ще на етапі закінчення школи.

Я думала: куди і яким шляхом йти далі, де навчатись. Одна з ідей – вступ до Національної академії внутрішніх справ на психологічний факультет, яку я і обрала. Це було свідоме та добровільне рішення

Так, звичайно, у той час, 17 років, я радилась з батьками. Але жодних моментів примусу, тиску або нав'язування ідей взагалі не було. Це було абсолютно моє свідоме рішення. І воно жодним чином не пов'язано, наприклад, з якимись сімейними традиціями. Адже моя родина взагалі не мала ніякого відношення до силових, правоохоронних або військових структур.

Як довго ви служите?

Ну, судячи з того, що я розпочала в 17 років – то достатньо довго. Починала я з міліції, потім стала поліцейською, пройшовши переатестацію. І на сьогодні я ветеран Національної поліції України. Однак продовжую працювати в тій же правоохоронній структурі, на тій же посаді, виконуючи ті ж самі обов'язки, але на цивільній посаді.

Скільки приблизно зараз у вашому колективі жінок та чоловіків?

Якщо порівнювати в кількісному співвідношенні, то на сьогодні кількість жінок поліцейських до чоловіків саме в нашому відділі кадрового забезпечення – 50 на 50.

Насправді, останнім часом збільшилась кількість жінок-поліцейських – і, по суті, це тенденція, яка визначає те, що йдуть зміни: гендерна політика змінюється

Як воно "бути жінкою у формі та на службі"?

Особисто моя думка: вступити до поліції або до інших органів внутрішніх справ чи ні – це не та історія "а раптом пощастить, а раптом – це моє". Вступ на таку службу має бути усвідомленим бажанням і виваженим рішенням, тому що це дуже відповідальний шлях.

Мені здається, до цієї професії має бути саме особиста вмотивованість.

Тема форми, як в нас в поліції її називають "однострой" – окрема. Людина має поважати цю форму.

Людина, яка вступає до лав Національної поліції приймає присягу.

А присяга – це про захист прав і свобод громадян, присяга – це про особливу відповідальність. І коли людина приймає рішення щодо вступу в поліцію, саме ці складові мають враховуватись

Напевно, до вас звертаються жінки-поліцейські за психологічною допомогою – які в них здебільшого проблеми?

Знаєте, що перше спало на думку? Роман американської письменниці Елізабет Гілберт "Їсти. Молитись. Кохати", де також обговорювалася ці питання – там була тема біженців. Що обговорюють люди, коли такі складні травматичні обставини? У тому романі звучало: навіть за складних зовнішніх обставин все одно звертаються з особистими питаннями. Так і в нас у Поліції.

По суті, складні часи. Так, війна, стресові складні обставини, але більша частина запитів, з якими до мене звертаються як до психолога – це стосунки з чоловіками/партнерами, взаємини сімейного характеру, діти. Особливо зараз тема, що пов'язана з війною – дитячі тривожні стани. Також безсоння, депресивні стани, все те, що пов'язано з обстрілами, тривогами, страхами, травмами. Тобто, все одно це більше особиста частина життя людей.

З професійними темами, як правило, здебільшого приходять керівники – з питаннями управлінської діяльності, колективних стосунків, навчання молодого персоналу. А от саме запити, з якими приходять конкретно жінки-поліцейські – як правило, це особисті взаємини

Чи доводиться жінкам на службі доводити свою професійну спроможність більше, ніж чоловікам?

Це все дуже індивідуально. Якщо жінка-поліцейська вмотивована, хоче досягти певного становища в тому колективі, де працюють чоловіки-поліцейські, хоче закарбувати свої професійні якості на належному рівні – то так, звичайно, доводиться.

Так, звичайно, жінці доводиться доводити те, що вона може й теж має право бути в цій професії.

Але ще раз повторюсь: це все дуже індивідуально. І довести спроможність потрібно не якимись доводами, а лише професійними якостями. Тобто тут грають лише якість виконання службових завдань і результат виконання цих службових завдань

На вашу думку, як змінюється психологічний клімат у поліцейських колективах, де жінок стає більше?

Я впевнена, я так вважаю, і це перевірено – ні. Бо кожного року ми проводимо дослідження соціально-психологічного клімату в колективі з моїми колегами-психологами. Кожного року ми визначаємо ті чинники, які впливають на характер взаємин і стан цього клімату.

Я вам точно можу сказати, що клімат не залежить від кількості жінок в колективі. Клімат залежить, насправді, від зовсім інших обставин. Це і зовнішні обставини, і внутрішні. Але, насправді, знову та тема, яку я буду червоною ниткою проводити скрізь сьогоднішнє інтерв'ю: якщо жінка-поліцейська, скажімо так, професійно виконує свої обов’язки – це є запорукою того, що до неї будуть ставитись як до рівноправного колеги, співробітника, поліцейського

І конфлікти на цьому підґрунті виникати точно не будуть.

Повірте мені, гендерний стереотип – це насправді гендерний стереотип. Те ж саме можна говорити і про чоловіків. Це не питання статі, це питання професійних якостей і відповідальності кожного за діяльність окремого колективу.

Чи змінюється зі збільшенням жінок у колективах стиль роботи поліції загалом?

У цілому ні, але якщо в колективі є жінки й чоловіки – то виконання складних задач спрощується.

Тому що жінки використовують свої професійні і особисті якості, а чоловіки – свої. І в тандемі це добре працює і може дати гарний результат. Якщо знову ж таки не буде гендерного супротиву, а кожному дозволять виконувати свої обов'язки, не зважаючи на стать, досвід, сімейний стан тощо

Іще тут є певний момент естетики. Коли в колективі є жінка, це трішки змінює поведінку чоловіків. Вони дозволяють собі менше грубощів в комунікаціях, оминають ненормативну лексику тощо.

Чи відрізняється реакція чоловіків і жінок на кризові ситуації в роботі?

Реакції на кризові ситуації відрізняються лише залежно від індивідуальності.

Тут не питання гендеру, тут питання індивідуально-психологічних особливостей і можливості реагування на різного роду екстремальні ситуації. Так, є певні переваги у чоловіків – суто фізичні. Це і сила, і моменти концентрації. У жінок – інші природні механізми, пов'язані з материнством. Жінка краще адаптується, жінка більш витривала, толерантна

І ви знаєте, якщо розглядати ці складові в поєднанні, то це дуже класний комплекс, який допоможе спільно вирішувати службові завдання.

Яких змін, на вашу думку, іще бракує для гендерної рівності в поліції?

Для гендерної рівності в поліції на сьогодні зроблено достатньо. Я б навіть сказала: більш ніж достатньо – і на законодавчому рівні, і на нормативному, і на рівнях регулювання, планування, моніторингу заходів з гендерної рівності, безбар'єрності, протидії насильству та інших негативних явищ, які можливі в нашому суспільстві.

Насправді вже дуже багато зроблено – і вже можна спостерігати результати цих запроваджень. Лишилось змінити це в свідомості окремих людей, які не допускають моментів рівності між чоловіками і жінками

Але насправді, також присутнє певне викривлення розуміння цієї рівності. Рівність чоловіків і жінок не полягає в тому, що жінка має стати схожою на чоловіка, а чоловік, наприклад, зайняти якісь жіночі ролі. Вона полягає в тому, щоб ми мали права і свободи та рівність у питаннях доступу до керівних посад, до суспільних і соціальних можливостей.

І я, до речі, коли ми проводимо заняття з поліцейськими-дівчатами, які на початку шляху свого кар'єрного зростання, їм пояснюю, що гендерна рівність – це не про те, що ви маєте лише такі права, як і чоловіки, ви ще й маєте такі ж обов'язки, як чоловіки.

Насправді проблеми є у свідомості окремих людей. Коли люди будуть готові до рівності – а люди будуть готові, тому що нове покоління більш мотивоване та освічене. І це завдяки навчальним програмам, концепціям, стратегіям, прозорому відбору на посади поліцейських, які існують на сьогодні. Я думаю, ми на абсолютно правильному шляху. У будь-якому випадку ці зміни вже відбуваються.

Чи маєте ви у своєму досвіді приклади випадків, коли жіноче бачення й підхід допомогли вирішити певну робочу задачу чи проблему?

Мій досвід – це кожен день. Я не буду казати, успішно чи неуспішно вирішуються проблеми – вони вирішуються трішки по-іншому. У чоловіка є свій механізм вирішення проблем. Жінки мають знову ж таки певні особливості – особливості кращої адаптації, гнучкості і здебільшого це пов’язано з навичками спілкування.

Навіть якщо брати з мого досвіду, я повернусь до світанку своєї кар’єри – я певний час працювала в райвідділі оперуповноваженим, до того, як я стала психологом. Це дуже класний фундамент і початок моєї діяльності в міліції, потім в поліції.

Отож, навіть на допитах правопорушників і свідків – жінкам частіше вдається отримувати ту інформацію, яку не вдається отримувати чоловікам. Це такі певні жіночі особливості, склад характеру, манера подачі інформації та комунікації

Фото: особистий архів Вікторії.