Ті, хто відійшли у вічність з 2025-м роком: "новорічна" МЕТА-розвідка динаміки смертності України

Днями Міністерство юстиції оприлюднило остаточний звіт щодо смертності в Україні минулого року. У січневі морози ми розпочали серію статей "Ті, хто відійшов у вічність з 2025-м роком", адже період новоріччя – це не тільки час сподівання на зустріч з новим, а й час шанобливого спомину минулого. Тож, скільки 2025-й, названий ООН найсмертоноснішим для України за повномасштабку, забрав життів через війну і не тільки?

З давніх-давен архетипічно зима – це перелом року, злам природного циклу, мертвий час. У більшості культур він пов’язаний із душами померлих предків. Уже й у новому році цей час став для України мертвим направду – морози, найсильніші бомбардування, холодомор і колапс усього життя через зупинку енергосистеми.

Отож, сьогодні ми звертаємось до одвічної культури поминання – і досліджуємо воєнну динаміку смертності в Україні, тихо вшановуючи тих, хто 2025-го року пішов від нас назавжди…

"Померлі не зникають, а стають моральними свідками-захисниками дому"

У багатьох старовинних культурах (зокрема, і нашій), які зачинались іще задовго до християнства, узимку через фатальну символічність цієї пори року межа між світами стає тоншою – відтак це є час роду та тіней.

В альпійському фольклорному комплексі 12 ночей між Різдвом і Богоявленням часто описуються як час, коли ворота до іншого світу – світу духів – відкрито. Тож, формується саме такий архетип як "міжсвіття". У Кореї на лунарний Новий рік виконують поминально-подячний обряд для предків. У Китаї в традиційних описах наявні підношення предкам (їжа, вино, пахощі) як частина початку нового циклу. В Японії новорічний цикл пов'язаний із візитом божества року, що вітає божественну предкову родинну присутність в новорічний час,

– засвідчує доктор філософії з культурології, дослідник українських традицій і сучасних ритуалів, експерт з культури гостинності, керівник Української Школи Гостинності Михайло Шевелюк.

У нас, слов’ян, віддавна вважалося, що в Коляду/Святки душі предків приходять у дім. А тому в ці суворі зимові дні було заведено пригадувати тих, хто відійшов у вічність — не трагічною скорботою, а тихою шаною та світлою пам'яттю.

Михайло пояснює, що в українській різдвяній обрядовості душі померлих родичів навіть мисляться як учасники святкової трапези. А християнізація слов’ян X століття, хоч і сформувала святкування релігійного Різдва – проте воно зрослося з місцевими дохристиянськими віруваннями:

У хаті ставлять дідух, який символізує діда, прадіда і загалом рід. А після вечері лишають їжу та ложки для померлих, і практикують ворожіння. Також відображали пам'ять у слові – коротко згадували імена, дякували за життя, можливо за якісь уроки, примирялися, якщо є за що

Усі новорічні архетипи, за словами Михайла, можна узагальнити до одного символу – архетипу порогу між старим і новим часом:

Цей поріг такий нестійкий, відкритий, придатний для контактів з потойбіччям і навіть пророцтв. В науці це описують поняттям "ліміналіті" або "лімінальності" та "архетип роду", тобто предків-охоронців. А отже, померлі не зникають, а стають моральними свідками-захисниками дому. І з іншого боку тут владарює архетип відновлення/сонця/життя – тобто сонцестояння. Це злам року як перезапуск природи і громади. Тому в цей час і підсилюється тема тих, хто з нами з невидимого світу

Скільки життів українців забрав 2025-й?

За офіційним звітом Мінюсту, 2025-го року з життя пішло 485 300 українців. І порівняно з попереднім, 2024-м роком (495 090) – кількість наших смертей навіть скоротилась на 9 790. І це попри очевидну найбільшу бомбардувальну активність ворога з ураження цивільних об’єктів 2025-го за всі роки великої війни?

Також і порівняння цієї статистики з останнім роком до повномасштабки дає парадоксальний висновок. 2021-го року офіційно з життя в Україні пішло 714 260 людей. То з війною смертність зменшилась? Ні.

Направду ця кількість втрат за минулий рік – лише смерті українців у "спокійному" тилу.

• Звичайно, як годиться за звичаями війни, без оголошення й врахування кількості смертей військових.
• Але і без смертей цивільних на прифронті.
• І тим паче без смертей на окупованих територіях.
• І без смертей людей, які гинуть у полоні.
• І без зниклих безвісти, дай Боже, їм життя та здоров’я.
• І навіть здебільшого без смертей цивільних у глибокому тилу через обстріли ракетами й шахедами.

А ще ж люди гинуть через війну опосередковано

Це смерті від стресу, страху, кортизолу, загострення хронічних і появи нових хвороб, неможливості отримати медичну допомогу – які війна спричиняє…

Війна має багато впливів на здоров’я українців. Особливо ургентних (ред.: невідкладних) і хронічних станів здоров’я, які мають чіткі загострення та погіршення у зв’язку з тривогами та війною. Вплив гострого та хронічного стресу, екологічні чинники під час війни також призводять до швидкого зростання хронічних та онкологічних хвороб у цивільного населення,

– засвідчує МЕТА кандидат медичних наук, лікар вищої категорії з положництва та жінкознавства, репродуктолог, лікар загальної практики Сергій Бакшеєв.

До того ж смертності українців під час війни сприяє, за словами Сергія, брак медичних кадрів і форматування медиків:

Багато лікарів – на війні, і випали із системи загальної невійськової допомоги. Але і на війні відчувається брак медиків, що має вплив на здоров’я як військових, так і цивільних

І на жаль, кількості смертей, спричинених війною опосередовано, ми, напевно, ніколи не дізнаємось. Адже такий запис у свідоцтві про смерть навряд чи можливий.

Ок, офіційна статистика смертності в Україні – це лише "невоєнні" смерті на надійно контрольованих Україною територіях, проте...

Чому ж кількість офіційних смертей 2025-го значно менша порівняно з 2021-м?

Не тільки й не стільки через епідемію коронавірусу, про який ми вже забули. А знову-таки, на мій погляд, через війну. Порівняно з 21-м роком ми маємо значні втрати контролю над нашими територіями.

44 тис. кв км або 7% території України: Крим, східні райони Донецької та Луганської областей, окуповані

– так 20 лютого 2019-го року в промові під час дебатів Генеральної асамблеї ООН повідомив тодішній Президент України Петро Порошенко.

24 лютого 2022-го це суттєво змінилось – сьогодні рф контролює близько 18–20% території України. Ідеться про частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Про це, з огляду на публічну інформацію, МЕТА розповів молодший лейтенант ЦВС 110 бригади Віктор Грисюк, який воює за територіальну цілісність України на вкрай напруженому зараз Запорізькому напрямку:

Після 24 лютого 2022 року ворог зайшов значно глибше. У перші тижні росія разом з попередньо окупованими Кримом та ОРДЛО захопила до 27% від території України (понад ~161 000 км²) на піку раннього вторгнення. Але водночас Україна, завдяки героїчному опору, змогла повернути суттєві площі під час контрнаступів

Однак ці 18-20% теж не є точними – направду Україна втратила контроль над більшою кількістю своїх земель. Військовий пояснює, що окрім того, що контроль незначно, але постійно змінюється внаслідок бойових дій:

Є ще багато сірих зон на лінії зіткнення, де фактично немає контролю жодна зі сторін

Таким чином, проти втрати 7% площі до 20% – Україна сьогодні, як мінімум, контролює на 13% територій менше, ніж до повномасштабки.

Якщо грубо й умовно розкласти ці відсотки за пропорційним територіальним підходом, то 13% територій — близько 92 854 смертей від 714 260, зафіксованих 2021-го. Тоді ми би мали порівнювати статистику 621 406 смертей 2021-го – до 485 300 2025-го. Звичайно, це не точний підрахунок – але спосіб уявити масштаб.

Також Віктор трішки відкриває нам завісу смертей військових у минулому році:

Навіть попри брак людей, наша активна оборона стирає ворогів, їх частини. Оскільки при захисті завжди співвідношення втрат до тих, хто атакує, у рази менше – доходить інколи до того, що ми маємо різниці 1 до 10 смертей відповідно з нашого боку до їх. Попри важкість ситуації, ми наносимо ворогу критичні ураження

Чи коли-небудь ми дізнаємось скільки життів у нас забрала воєнна московитська навала та чому все так?

Смерті військових – військова таємниця, однак…

За усталеними десятиліттями звичаями війни, кількість загиблих захисників не розголошується. Наразі облік таких втрат окремо від загальної статистики Мінюсту ведуть Міноборони та Генштаб. Це є секретною інформацією для того, щоб ворог не міг достеменно знати наші людські можливості. А також, щоб не падав бойовий дух нації в бою за свободу.

Однак 4 лютого Володимир Зеленський повідомив в інтерв’ю французькому телеканалу, скільки Україна понесла бойових втрат у повномасштабній війні. Це більше 55 000 військових. Можливо, причиною такого президентського розголосу може бути інформація Центру стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні, опублікована в New York Times близько тижня тому.

Американські аналітики, спираючись на оцінки американського та британського урядів, вважають: з початку війни загинуло від 100 000 до 140 000 українських військовослужбовців. Також вони оцінили й смертельні втрати рф: це майже 325 000. До того ж американський Центр вважає, що Україна знищує в середньому майже 35 000 московитів на місяць. У це число входять також і поранені.

Разом із тим Генеральний штаб ЗСУ теж звітує своєю статистикою смертності за 2025 рік:

Втрати окупантів за 2025 рік склали 418 170 убитими та пораненими

Чому не фіксуються смерті цивільних від війни: свідоцтво про смерть у всьому винне…

• Смерті на окупованих територіях фізично неможливо офіційно зафіксувати, адже ми не маємо туди доступу. Вимушені переселенці в тилу можуть дізнатись про смерті рідних і близьких в окупації. Але без офіційних документів їх зареєструвати неможливо.

• Смерті у прифронті важко зафіксувати через те, що лікарні тут або зруйновані, або перевантажені й цивільними, і військовими. Так і ДРАЦС, що власне офіційно фіксують смерті, або зруйновані, або закриті, або працюють нерегулярно.

  В умовах нестямних обстрілів безперестанку медики передусім рятують поранених, а на папери й статистики – бракує часу та сил. Тому тіла, убитих росією, тут почасти лишаються не ідентифікованими, без медсвідоцтва про смерть, а отже, і без офіційної її реєстрації.

• Смерті цивільних, загиблих від обстрілів у тилу, відображаються в офіційній статистиці знову-таки через відсутність свідоцтва про смерть. Воно відсутнє, адже немає тіла (не знайдено під завалами) або його ідентифікації, бо:
  • усі документи людини знищено;
  • через сильні пошкодження потрібне проведення ДНК-тесту;
  • немає родичів (в Україні або взагалі) для подання заяви в ДРАЦС та ДНК-зразку.

А якщо в загиблої людини навіть є рідні, які займаються цими справами – то в умовах війни на проведення ДНК-експертизи через завантаженість спеціалістів треба чекати, як мінімум, півроку. Люди, які враз втратили близького від якогось шахеда чи ракети якоїсь тривожної ночі, навіть не можуть з нею гідно попрощатись, провівши в останню путь.

Проте такі смерті фіксують ДСНС і поліція, і хоча вони не потрапляють у ДРАЦС і статистику Мінюсту – можуть потрапити в дослідження ООН.

Офіційно фіксуванням смертей мирних українців від війни наша держава не займається. Проте таку справу взяла на себе ще з 2014-го року волонтерка Аліна Боднар, створивши спільноту "Їх убила росія". І там не тільки, і головне – не стільки, цифри смертельної статистики, а особистості й життя мирних українців, загиблих від московитської навали. Якщо маєте такі історії про близьких і рідних – повідомляйте Аліні. Про її "тихі" подвиги ми розповідали в статті "Основні злочини рф – це убивства мирних": інтерв’ю з волонтеркою, яка документує смерті цивільних".

Смерті цивільних від війни намагається досліджувати ООН

Зі звіту ООН за листопад 2025-го року, відомо, що за повномасштабну війну від ворожих обстрілів загинуло 14 534 мирних жителя України. А фінальний звіт ООН за 2025 рік констатує: минулого року щонайменше 2 514 мирних українців загинуло безпосередньо через воєнні дії. Чому "щонайменше"?

ООН також враховує тільки офіційно підтверджені смерті.

Умовно Місія ООН охоплює смерті мирних українців у всій Україні. Але визнає, що 97% усіх зафіксованих загиблих – це смерті на підконтрольних нам територіях. Адже на окуповані – рф доступу міжнародним спостерігачам практично не дає.

Тож, насправді кількість загиблих більша. 2 514 смертей цивільних – абсолютний мінімум. Таким чином, до числа смертей Мінюсту додається ще число ООН – 485 300+2 514 – 487 814.

Загалом постраждалих мирних від війни 2025-го року, за підрахунками ООН:

• на 31 відсоток більше порівняно з 2024-м,
• на 70 відсотків більше порівняно з 2023-м роком.

Як висновок, днями Місія ООН з моніторингу прав людини в Україні назвала 2025 рік найсмертоноснішим для цивільного населення України.

Люди не мають бути цифрою в статистиці, тим більше – її нулем…

Військовий Віктор Грисюк зауважує, що за відсотками й кілометрами стоять конкретні міста, села і люди – про яких ніхто з нас не має права забувати:

Це не абстрактна карта, а реальна війна за нашу землю. І поки хоча б метр української території під окупацією – ми не повинні забувати ні про наших людей, які залишилися там, ні про наші землі

А культуролог Михайло Шевелюк радить нам у ці зимові важкі дні віддати шану душам нашого роду через милосердя:

У сучасній етичній рамці сильний еквівалент спомину – на честь роду підтримати живих: військових, поранених, сиріт, літніх людей

У жорстоко-несправедливій яві війни ми навіть не можемо зафіксувати всі її смерті, не те, що віддати гідну шану загиблим. Офіційна смертність і дослідження ООН не дорівнюють усій кривавості масштабу нашої війни та невимовному болю наших втрат. Даруй, Господи, душам навічно спочилих українців насолоду вічних Твоїх благ, осели в раю та подай блаженство неба.

Фото: архів експертів, Pexels, Музей історії України, АрміяInform, Інститут національної пам’яті, ДСНС.