Чому студентам потрібні "тихі кімнати"? Нове дослідження про невидиму ізоляцію в школі

Молоді люди почуваються емоційно ізольованими в людних класах та коридорах. На це мають значний вплив булінг та інші небажані взаємодії.

• ІPhone зібраний у пеклі: розслідування викрило рабські умови на заводі Foxconn

Деталі

Дослідники з Університету Фліндерса дійшли до висновку, що перебування в оточенні однолітків все ще може викликати відчуття небезпеки. Це відчуття може залишатися, формуючи те, як учні сприймають школу, себе та одне одного.

Зокрема, провідний автор дослідження, науковець Бен Ломаєр, сказав:

“На відміну від людей похилого віку, молоді люди часто змушені проводити тривалий час поруч з людьми, з якими вони не ладнають. Тож у цьому випадку самотність може бути не про ізоляцію, а про те, що ви оточені людьми, які змушують вас почуватися небезпечно”.

Звичні заклики, накшталт - “виходити на вулицю” чи “приєднуйся до інших” можуть мати зворотний ефект. Близькість без безпеки не заспокоює самотність. Вона може поглибити її.

Дослідники, спираючись на соціологію П'єра Бурдьє, називають цю модель 2афективним насильством". Ця фраза відображає те, як емоційна шкода може випливати з систем і звичок, а не лише від окремих кривдників.

Дослідження поєднує самотність та булінг в єдину проблему. На міжнародному рівні науковці та політики дедалі частіше визначають булінг як системну проблему, що формується культурою, політикою та владою.

“Ми вважаємо, що самотність заслуговує на подібну увагу в освітній політиці та практиці”, – сказав Ломаєр.

Команда вказує на практичні кроки, які дають учням простір для дихання. Тихі кімнати. “Треті простори” подалі від гарячих точок. Зони за згодою, де персонал демонструє спокій, повагу та готовність до ремонту.

Це не рятувальні люки, що приховують проблеми. Це клапани тиску та відправні точки. Студентам потрібні місця, де можна відступити, перезавантажитися та знову потрапити на свої умови. Якщо зробити це правильно, безпечні простори можуть стати мостами до ширшої приналежності.

Якщо шкільна самотність не пов’язана лише з "недостатньою кількістю друзів", то рішенням не може бути лише “більше групової роботи”. Тут дослідники рекомендують почати роботу з безпеки. Зокрема з комункації з дітьми про їх небезпечні зони.

“Менше вимушених взаємодій з ”небажаними однолітками". Більше простору для перезавантаження. Культура, яка помічає шкоду, пов’язану з їхнім статусом, і вживає заходів для її зменшення. Ось так ви перетворюєте будівлю, повну людей, на місце, де більше молодих людей справді відчувають свою приналежність", - зазначають дослідники.

Спільне рішення після довгого життя: чому подружжя, яке пережило голокост, обрало евтаназію.