Найбільша психічна хвороба людства – відсутність радості: інтерв’ю до Дня психічного здоров’я

10 жовтня – Усесвітній день психічного здоров’я. А чи насправді ми є психічно здорові? Інтерв’ з лікарем-психіатром вищої категорії, сексологом, наркологом Олександром Івановим.

Олександр Іванов: усі думаючі люди думають про суїцид, але

От власне, що таке "психічне здоров’я"? Як людина може визначити: вона психічно здорова чи треба записатися на прийом до лікаря-психіатра?

Взагалі, поняття здоров'я і хвороби перевіряється дуже-дуже простим, банальним і лежачим на поверхні способом.

Найперше і найголовніше: якщо щось є в людині, що заважає жити їй або її оточуючим – то це хвороба. Якщо не заважає – то це здоров'я

Таким чином дивляться на здоров'я людини в тих же Американських Штатах. Тобто, для прикладу, Нік Вуйчич, який народився без рук і ніг – через суд досяг для себе статусу здорової людини.

І насправді він вміє ходити, плавати, має водійські права, керує авто: для нього зробили спеціальну Теслу, годує свою жінку та чотирьох дітей за свої кошти без всякої допомоги. І зі своїх, таких нормальних собі, статків як нерезидент Америки сплачує 52% податків, на хвилиночку. Він має громадянство Австралії, а етнічно – серб: принципово захотів зберегти своє вроджене громадянство, відмовившись від пропонованої США грінкарти. Ось така він людина. І суд присяжних визнав його здоровою людиною.

Тож, моя найголовніша порада людям: якщо щось заважає вам жити, наприклад, навіть трішки поганенький сон чи не дуже хороший настрій, або дратівливість на роботі, чи постійні скандали вдома – то це вже є проблема із психічним здоров’ям. Це вже є хвороба – і її потрібно лікувати

Ви стверджуєте, що тільки 2% людей, яким це потрібно, приходять до психіатра. Які конкретно ознаки вказують на цю необхідність – як нам по собі зрозуміти, що вже треба записатись на прийом?

Варто пройти тести PHQ-9 та GAD-7 – це короткі прості опутивальники на кілька питань, на які треба витратити буквально 3 хв. Проте вони є науково обґрунтованими (ґрунтуються на психометричних дослідженнях, клінічних випробуваннях і відповідності діагностичним критеріям Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders) – тобто мають клінічну валідність міжнародним стандартам психіатричної діагностики.

Якщо з приводу депресії та тривоги – вони показують вам маленькі результати: спробуйте розібратись, попросивши підтримки в родині, або з психологом. Якщо ж помірні, а тим паче – важкі, потрібно терміново йти до психіатра і вирішувати питання на професійному рівні

Узагалі, які найперші та найголовніші проблеми, з якими працює лікар-психіатр?

• Це порушення сну,
• порушення уваги,
• порушення концентрації,
• порушення емоційності,
• пригнічені настрої,
• відсутність радості,
• підвищена тривога,
• страхи,
• ритуальні дії та дуже-дуже багато інших скарг.

А які саме ритуальні дії мають насторожити, бо всі ж ми щодня здійснюємо певні ритуали?

Коли ритуальність набуває саме виключно яскравого поведінкового синдрому – тобто того, який кидається в очі.

Це коли людина 500 разів на добу миє руки, стрибає на одній нозі тощо.

Яка що є найбільшою загрозою психічному здоров’ю людей?

Найстрашніше, бо найпоширеніше – це все ж таки депресія. А депресія – це зниження радості. Усе, 2 слова – зниження радості. У важких станах – відсутність радості взагалі

Наприклад, якщо навіть у людини якась дуже радісна подія в житті – а відчуття такі: ну, хай буде, ну, ок. Або найстрашніше – відчуття "о, ще й це", хоча в людини мрія здійснилась. Оце вже дуже важка форма депресії – і вже терміново потрібно бігти до лікаря й лікуватись.

От найстрашніше – це те, коли взагалі немає ні тіні радості: не просто знизилась інтенсивність чи емоційність радості, а вона геть повністю відсутня. Людина апатична, зовсім не відчуває позитивних емоцій, а виключно негативні або суїцидальні.

Якщо вже суїцидальні ідеї – то точно треба йти до лікаря, правда? Хоча з іншого боку, усі так чи інакше задумувалися про суїцид, чи мені так здається?

Усі думаючі люди думають про суїцид. Повністю всі

Більш того, людина нормального інтелекту (тобто не дуже високого й не дуже низького) за хвилину в голові має біля 200 думок. З них 30 – про їжу, 40 – про секс, 20 – про суїцид і таке все інше. Але з'являються у свідомості тільки ті, які зараз актуальні.

Проблема – коли суїцидальна думка стає нав'язливою, людина ставиться до неї дуже серйозно і починає робити якісь вчинки: листати, як вмерти безболісно, шукати з якого поверху краще стрибнути, або йде на ринок купувати собі мотузку, мило й табуретку. Це вже вважається суїцидальною поведінкою.

До речі, у реальному житті знаю, що близькі, як правило, навіть не здогадуються, що людина приготувала собі табуретку з мотузкою. Це так: суїцидальна поведінка зазвичай приховується від оточуючих?

Так, так і є. Тому потрібно, щоб людина сама розуміла: якщо в неї з'являються думки про підготовку до суїциду – терміново піти до лікаря-психіатра та вирішити це питання.

Раніше я у Вишгороді працював дільничним психіатром – і там у мене було з невдалими спробами суїциду кожного тижня 3-5 людей

Тобто, поки ми зараз з вами розмовляємо, в Києві кілька людей намагаються вкоротити собі віку – і на щастя, здебільшого невдало?

Так, уже спробували. Але у більшості – не спрацювала.

Чому вони це роблять? Мені, здається, що невдалий суїцид – це не реальна спроба самогубства, а спосіб привернути до себе увагу

Здебільшого – це знову ж таки депресія – зниження радості від життя.

У жінок, так, здебільшого спроба привернути увагу, але все одно – вона лежить на депресивному фоні

І замість того, щоб, наприклад, гарно вдягнутися чи щось цікаве собі вигадати – вони починають різати собі не вени, а шкіру або пити 10 пігулок цитрамону. Це дурня – сто відсотків ніхто ніколи від цього не помер.

А от чоловіки цю депресію приховують дуже довго: доходять до того, коли кошмарять увесь світ, який наче, їм здається, налаштований проти них; поглинають це все, і йдуть вішаються в ліс – там де немає шансів, що хтось прийде і врятує.

Запущена депресія в найгіршому випадку завжди загрожує суїцидом?

Ні, не кожна. Дехто навіть на прийомі про це каже: так, я дуже серйозно думаю про самогубство, але ніколи цього не зроблю.

А якщо депресія є спочатку легка, її не лікують – вона поглиблюється, так?

Так.

І дуже запущена депресія до чого може призвести, окрім суїциду, у найгіршому випадку?

Людина втрачає соціалізацію – припиняє спілкуватися, далі – працювати, відповідно – заробляти, і поступово скочується потрошку вниз…

І завжди, практично завжди, на фоні депресії розвиваються залежності. Усі залежності розвиваються на тлі депресії.

У 2017-у році науковою доведено, що за депресивного розладу в корі мозку з'являються зони неінфекційного запалення. Тобто це не просто ментальна хвороба – це органічна хвороба головного мозку, на хвилиночку. І ставитись до неї зверхньо "візьми себе в руки" – не припустимо. Це якраз і призводить до суїциду

Тож, якщо є запалення – то відбувається активна загибель нервових клітин. Тобто людина йде найкоротшим шляхом до деменції.

Чим нам в аспекті психічного здоров’я загрожує життя у війні?

Постійні стреси, негативні обставини, тривоги, небезпеки призводять до депресивних і тривожних розладів. Також можуть бути, так звані, соматоформні розлади.

Наприклад, людина рік-два лікує собі шлунок або кишківник, а вони повністю здорові – але є постійні симптоми: проноси, гази, біль тощо. Бо насправді людина хворіє на депресію, але вона втручається в працездатність серця, нирок, кишківника та іншого

І якщо вилікувати депресію – зникнуть і ці симптоми: припиняє боліти й серце, і кишківник. Тобто депресія – найкраща маскувальниця. Вона може замаскуватися під будь-яку іншу хворобу, іншого органу, іншої системи.

А осінь – насправді найбільш депресивний сезон?

Не зовсім. Але зменшення світлового дня призводить саме до погіршення психічного стану.

Разом з тим вранішня весна та пізня осінь сильно впливають на розвиток депресивного розладу. Тому що у нас всі ці мелатоніни та сератоніни синтезуються на ситківці ока під дією сонячного світла

Тому ж найбільша кількість завершених суїцидів в Європі зафіксована саме в Бельгії, де сонячних днів – тільки 30 на рік. Причому сонячний день для них – це коли сонце вийшло хоча б на 5 хвилин. Тобто в бельгійців просто той серотонін не виробляється в організмі. Люди там страждають на депресію, на важку депресію, і це закінчується дуже погано. При тому що в матеріальному аспекті в них дуже благополучне життя.

Весняна депресія трішки легше переноситься, бо більше сонця, але менше якісних вітамінів, бо їх літній запас закінчився. А осіння – більш важка. Циклічність є. Але дуже часто і взимку, і влітку люди також хворіють на депресію.

Взагалі восени загострюються всі хронічні хвороби: гастрит, серцеві захворювання, мігрені. І навесні – але трішки легше. Організм дуже погано погано сприймає зміну погоди.

Якщо людина сама питаннями свого ментального здоров’я не переймається, то що б ви порадили близьким для запобігання її важких станів?

Найстрашніше те, що в нашому суспільстві майже відсутнє якісне спілкування. Тобто дуже-дуже важко близьким зрозуміти, наскільки людині погано, якщо вони просто вітаються та обмінюються побутовими питаннями типу “чи поїв”, “чи поспав”.

А от саме спілкування від душі до душі дуже важливе для психічного здоров’я. І де воно є – там загрози депресії набагато менші

Раджу виховувати навички такого спілкування в діточок з малечку.

А дорослим – опанувати навички душевного спілкування можна в будь-якому віці. Це не квантова механіка. Щиро цікавтесь своїми близькими щоденно.

Хоча би один день на тиждень робіть сімейне чаювання – і хоча б пів годинки посидіть разом і поспілкувайтеся так, щоб у кожного було декілька хвилин розповісти: що там в школі, у садочку, на роботі…

Фото: особистий архів Олександра, Рexels.