Сімейне, але діряве. 15 думок після перегляду "Фантастичної 4"

У кіно про супергероїв нова мода: тепер воно не розповідає історію появи надлюдини. Ми вже бачили багато стрічок, де суттєвий шматок екранного часу – процес набуття персонажем сили/прибуття сильного персонажа на Землю. Не те щоб це було неважливо, але прийом став настільки заїждженим, шо дивитися на таке вже просто нецікаво. Тому павук кусає Магуайра та Гарфілда – але не Голланда. А далі вже стрічка намагається використати якомога краще зекономлений на цьому моменті час, це вже питання майстерності сценариста. Важко сказати точно, хто почав цю моду, але липень-2025 довів, що вона з нами ще надовго: спочатку «Супермен» відмовився розповідати про приліт Кларка Кента на Землю, а тепер і «Фантастична 4: Перші кроки» вирішила не концентруватися на моменті перетворення звичайних вчених на героїв. Все для того, щоб розповісти у стрічці не стару-добру історію – а свою власну.

Подивився нову «Фантастичну 4», тож з новою історією авторів познайомився – готовий ділитися враженнями. Робити це буду зі спойлерами, причому аж до розділу «Чи варто дивитися?», а от у ньому самому – без них.

1. Трейлер натякав, що це сімейне кіно. Тобто про сім’ю, а отже – і дуже підходяще у тому числі й для сімейного перегляду. Чи обманув трейлер? Ні, все так. Але трейлер засвітив наймиліший момент: коли всі члени 4-ки дізнаються про вагітність Сью. І це, як на мене, велика невдача. Бо якщо хочеш знімати про сім’ю, то будь ласкавий дати більше таких епізодів. Бо сім’я – це про затишок, комфорт, підтримку, саме про такі моменти, не тільки про побут. І якщо ти маєш лише 1 такий… Мабуть, не варто використовувати його вже у трейлері. Тема сім’ї піднята, але не розкрита повноцінно. Для цього не вистачає сцен, де герої можуть проявити свої турботу та підтримку. Це все ще найкраща сім’я з тих, які має Marvel, але, чесно кажучи, це таке собі мірило та більше говорить про студію, аніж про «Фантастичну 4».

2. Починати стрічку з новини про вагітність – це робити заяву. Часто кіно про надлюдей стартує з битви та демонстрації їхніх можливостей, а тут – ванна кімната та інтимна розмова подружньої пари. Тому й кажу, що це виглядає як заява «ми не про екшн». І далі фільм підтвердить, що він не про битви, тут порушено баланс між боями та історією на користь другої. А якщо ти вже робиш такий вибір та розставляєш пріоритети саме таким чином, то не дивуйся, якщо з тебе питатимуть в першу чергу як з історії. Деяким проектам можна пробачити багато сюжетних помилок та поганих рішень через їхню орієнтованість на екшн-сцени, а тут не можна і не варто. «Фантастична 4» пропонує саме історію. Це неочікувано та креативно. Але, забігаючи наперед, з історією тут є проблеми.

3. Нам нарешті показали побут супергероїв. Справді іноді хочеться побачити, як Бетмен готує собі канапку, а Залізна людина пере одяг, наприклад. Але нам цього не демонструють, бо вважають, що глядачу буде нецікаво. Що ж, бачити таке у кожному фільмі – дійсно, можливо, занадто, але було б непогано подивитися на таке хоча б іноді. Бо супергерої – все ще люди, які живуть у світі людей, а отже й мають цілком собі людський побут. «Фантастична 4» дає більше, аніж будь-яке з останніх кіно про надлюдей, таких сцен. Тут і вечеря, і розмови у ліжку перед сном, і демонстрація сили дітям на вулиці… Було цікаво побачити, як живуть герої поза геройськими обставинами. За це кіно можна подякувати.

4. Загроза – загадкова, тому інтрига гарно працює у перших двох актах стрічки. Серфер прилітає та каже, що планету буде знищено. Чому? Коли? Ким? Яким чином? Відповідей немає одразу, а дізнатися їх хочеться. Тому ти і дивишся з думкою «ну що там далі?» наступні 5, 10, 15, 30, 45 хвилин, доки не отримаєш хоча б якусь порцію інформації. Постать головного злодія невідома не тільки глядачу, але й самим героям, ті явно розумніші за людину перед екраном – але мають стільки ж відомостей (десь приблизно 0). «Фантастичну 4» більшу частину часу цікаво дивитися через інтриги. Тобто історія не залишає байдужим, викликає інтерес.

5. Але ця ж історія так і не відповідає на деякі з питань. І це величезна проблема. Бо якщо твоя розповідь побудована на інтризі щодо цих відповідей, то ти не маєш права їх не дати. Хоча б якісь. От, наприклад, залишилося таке питання: як саме Серфер обирає світи, які буде знищено? Ми так і не дізналися про це «правило гри». Якщо можна назвати будь-яку планету, а Серфер обрала ту, де є життя, то це про її кровожерливість. Якщо треба обирати тільки планети з життям, а Серфер обрала одну з найменш населених – вже про її людяність. Розумієте, наскільки багато визначає відповідь на це питання? Але відповіді нема. Тому персонаж Серфера не є розкритим на 100%. Найбільш прикре: герої стояли перед Галактусом, тож мали змогу спитати. Що зупинило сценариста від того, щоб додати тут декілька додаткових реплік персонажам? І так, це також питання без відповіді – у дусі «Фантастичної 4».

6. Я не зрозумів, як саме малюк повинен втамувати голод Галактуса. Як на мене, це діра. Головний антагоніст каже, що знищує планети, щоб втамувати голод, і буде готовий піти тоді, коли виховає нащадка. Припустимо, голод – це не метафора, а Галактус справді якимось чином поглинає планети (він що, дарма на Землі землю нюхав?). Тоді як виховання малюка його наситить? Припустимо протилежне – що це метафора. Але тоді Галактус знищує світи через те, що… А чому взагалі? Якщо він має таку «потребу», то йому просто нудно, так? А як виховання нащадка допоможе перемогти нудьгу? Є ще припущення, що Галактус – такий собі божевільний, який придумав привід знищувати планети, а робить це виключно через те, що йому це подобається… Але знову ж таки: а що у даному рівнянні змінить дитина? Та й злодій не схожий на божевільного. Я неуважний глядач, я схильний пропускати сюжетні дірки – однак тут це прямо ключовий момент. Мотивація Галактуса – загадка. Без відповіді. Це шалено сильно шкодить фільму, бо незрозумілий та неконкретний злодій – менш цікавий.

7. Серфер – навіть більш цільний персонаж, аніж Галактус. Має велику силу – достатню, щоб ледь не вбити 4-ку та зіпсувати порятунок Землі завдяки її переносу до іншої системи. Має мотивацію допомагати злодію. Має серце та передісторію. Зрештою, рятую Землю і робить це, зауважте, без слів та сліз. Серфер спочатку викликає захват через її крутість та здібності, потім – роздратування та злість через її роботу на очевидного антагоніста, далі – співчуття через трагічну долю, під кінець – повагу через жертовний вчинок. Ніби ціле кіно про Галактуса – а Серфер просто є кращим персонажем. Дещо кумедно, що все саме так.

8. Marvel продовжує піднімати ставки. І це, мабуть, погано. «Месники: Фінал» мандрували у часі та двічі вбили бога, побороли смерть. Куди вже далі? Тільки продовжувати перемагати богів. І ось вам знову божество. Я, в цілому, розумію, що відкатуватись назад та після історії про Таноса розповідати про якусь локальну загрозу – ризиковано (глядач може не оцінити, він чекає розмаху), але ж продовжувати божественну тематику також не варіант, бо це вже стеля. Галактус світи «їсть», і мене як глядача це вже не дивує. Чи вважаю я злодія сильним? Так. Але той мене вже не лякає. Бо якщо кожна перша велика стрічка про бога, то черговий не сприймається як вихід на новий рівень. «Фантастична 4» мала шанс почати з локального злодія, когось слабкого за мірками світу найсильніших злодіїв всесвіту Marvel – але побилася з богом. Ну якщо навіть тут не робити крок назад, щоб потім мати можливість підвищити ставки, то де його робити взагалі?

9. Кредит довіри з боку людей до 4-ки незрозумілий. Я вже 8 пунктів утримуюсь від порівнянь з «Суперменом», тож, мабуть, дозволю собі хоча б одне. Той у своїй сольній стрічці (спой-ле-ри!) також є улюбленцем людей, але слів з якогось відеозапису вистачає, щоб відвернути людство від нього. А тут? 4-ка повертається на Землю та повідомляє, що Галактус хоче дитину. Тобто на шляху до виживання людства «лише» немовля Сью, яке та не хоче віддати. Хіба цього недостатньо, щоб ставлення до 4-ки змінилося? І воно справді змінюється – але вже за декілька днів увесь світ допомагає їй будувати міст. Стоп, що? А звідки у цієї компанії така довіра з боку людства, що те готове працювати разом заради того, щоб не віддавати єдине немовля? Відкинемо реалістичність, тобто припустимо, що весь світ справді готовий на таке. Але тоді постає питання: а що раніше зробила 4-ка, щоб заслужити таке ставлення до себе?

Нам показали поспіхом перемогу героїв над парою монстрів напочатку, але… і все? Здолав невеличкого монстра – і вся планета рятує твою дитину? Не вірю. Треба було або показати більше перемог 4-ки у минулому (здолали того, того й того, причому робили це не тільки у США), або взагалі не розвивати ось цю ідею зі спільною працею всього світу. А отримали ми у підсумку якусь аж занадто ідеалізовану Землю. Це точно не наша з вами планета.

10. Стрічку приємно дивитися. Я можу продовжувати бомбардувати сюжет (і продовжуватиму), але я не можу відмовити фільму у певній затишності. Перегляд – вкрай комфортний. Бо тема сім’ї, інтрига, нема перевантаження екшном або частою зміною кадрів та ракурсів. «Фантастична 4» має гарний темп оповідання – не швидкий, щоб можна було розслабитися, але й не повільний, щоб не було можливості занудьгувати. А, і кольорова гама приємна – дійсно у дусі дещо несучасного кіно, без різких відтінків, навіть дещо заспокоююча. Дивишся фільм – і тобі добре. Можливо, не дуже від проблем історії, але від атмосфери та візуалу прямо приємно.

11. Marvel запропонував гарний баланс сил у фінальній битві. Так-так, таке буває. Ми вже бачили багато разів, як головний герой наприкінці легко перемагає злодія («Тор 4», це камінь у твій город!). А тут нема ані легко, ані перемоги взагалі. Фантастичні змогли, по суті, тільки відтермінувати кінець Землі. Бо Галактус повернеться за дитиною та знищенням планети – просто дуже нескоро. Тоді хіба це перемога? Більшу частину битви 4-ка нічого не може зробити своєму ворогу. Щось там б’є його – але це не працює. Сью жертвує собою, щоб заштовхати його до порталу – однак навіть цього не вистачає. Галактус врятувався б та переміг, якби не Серфер. 4-ка не впоралася, вона поступалася у силі з самого початку – і нічого не змогла з цим зробити. План не спрацював як слід. Допомогло диво. І це круто! Бо не кожного ж разу легко долати бога. Можна разочок і не перемогти, бути хлопчиками для биття у фінальній битві.

12. Галактус не мав причин виходити з корабля. Продовжую ставити питання сюжету. Перше: як 4-ка донесла до головного антагоніста повідомлення про те, що вона погоджується віддати дитину? Серфер нічого такого не передавала, телефонний кабель між кораблем Галактуса та баштою 4-ки не прокладено. Друге: а чому злодій пішов за дитиною сам? Доки він у кораблі, він захищений. Нащо ризикувати та йти по немовля самому? Є ж Серфер, яка на той час ще не зрадила свого господаря, тож логічне рішення – відправити саме її. Ба більше: Галактус і відправив спочатку. Тобто він готовий довірити їй дитину. А тут особисто спускається на Землю, щоб забрати немовля. Ніби сюжет допоміг 4-ці отримати змогу хоч щось протиставити ворогу. Сцена психів Галактуса після повідомлення Серфера про невдачу у пошуку дитини могла б хоч трохи пояснити ситуацію. Але її не було. Та й злодій спустився на Землю явно спокійним, тож навіть нафантазувати її не виходить.

13. Всі ключові моменти третього акту – передбачувані. Зрада Серфера, прояв сили немовлям саме у найскрутніший момент, жертва собою заради сім’ї одного з 4-ки, падіння Галактуса у портал та його звідти повернення – все це «читається». І використовувати такі ходи у фільмі – норм, але ж не всі одразу! Після перших 90-а хвилин стрічки можна накидати собі на папірці, що буде далі, а потім зафіксувати, що ти майже все вгадав. Так не повинно бути. Бо у перших двох актах була інтрига, було цікаво. А тут – навпаки. Ніби інший сценарист дописував. Коли фільм використовує перший штамп, то ти пробачаєш йому, коли другий – насторожуєшся, перед третім вже очікуєш, хочеш, щоб тебе здивували, але ні. І от після четвертого ти вже розумієш, що на тебе очікують ще п’ятий і шостий… Стрічка не робить достатньо, щоб можна було пробачити їй аж таку передбачуваність.

14. Тут замало гумору. Ні, я не вважаю, що гумор – це обов’язковий атрибут стрічок про героїв. Але Marvel вміє гарно жартувати. Студія робила це у «Месниках» та «Тор 3», наприклад. Тож тут точно не відмовляються від гумору та кумедних моментів свідомо. Але от «домашня» стрічка про сім’ю – і смішного не підвезли. Було 3-4 ситуації, щоб посміхнутися та навіть дещо пореготати, але не більше. Я пару тижнів тому назвав «Супермена» стриманим у спробах пожартувати, але тут такий намір відстежити ще важче. «Фантастичній 4» личить гумор, коли вона його підвозить, але робить вона це дуже нечасто. Це упущення. Стрічка була б кращою, якби хоч трохи більше дуркувала та розважалася.

15. Оновлена DC поки що перемагає. «Супермен» – просто краще кіно. Чи можна порівнювати? Мабуть, так. Бо прем’єра в один місяць, а обидва проекти – це перезапуски старих історій. І Marvel впоралася гірше. «Фантастична 4-ка» – хороше кіно. Але з суттєвими претензіями до сюжету, через що рішення відмовитися від десятків хвилин екшну заради історії виглядає не на 100% виправданим. «Супермен» працює з меншими ставками, але йому робити зауваження важче. На фоні «Фантастичної 4-ки», якій не вистачає гумору, відповідей на питання та гарних рішень у фінальному акті, він виглядає просто більш «відполірованим». А якщо тут може мати місце оцінка «DC зробила краще», то ця студія остаточно повертається у боротьбу за статус головної в екранізації коміксів. Це добре для всіх нас, бо конкуренція створює гарні умови для покращень. І DC, і Marvel наразі мотивовані випускати тільки топ-кіно, щоб глядач не пішов до конкурента. Нас очікує потенційно чудова гонка. Не в останню чергу через внесок «Фантастичної 4-ки».

Чи варто дивитися?

Так, але я не впевнений, що саме у кінотеатрі. Навіщо ви зазвичай йдете на фільми про супергероїв у кіно? Щоб як слід роздивитися екшн. Бо всім іншим можна насолодитися і вдома. Так от, «Фантастична 4: Перші кроки» дає мало екшну. Це в першу чергу саме історія. Про родину, команду героїв, велику загрозу… Але історія. Це нетрадиційно для Marvel, і завдяки такому ходу стрічка виглядає доволі свіжо. І її, я визнаю, приємно дивитися. Режисеру та сценаристу вдалося створити доволі затишну атмосферу, а останній ще й інтриг підвіз у перших двох актах – «Фантастичну 4-ку» хочеться дивитися хоча б заради того, щоб отримати відповіді на питання, які вона підіймає. Тут гарний баланс сил між добром та злом. Тут чудово заявлено нових для всесвіту персонажів. На відміну від багатьох останніх проектів Marvel, ця стрічка не розчаровує.

Авжеж, має проблеми. Деякі з них – до смішного дурні. «Фантастична 4» не відповідає на деякі питання, які сама ж і ставить. У якийсь момент починає одним за одним «вистрелювати» передбачуваними рішеннями. Трошки не дружить з логікою та реальністю нашого світу в окремих моментах. Чи псує це перегляд? Взагалі ні. Чи робить це кіно слабшим, аніж воно могло б бути? Точно так. Реалізація дещо підкачала. Але навіть так можу з впевненістю сказати, що Marvel зняла хороший фільм. Це не «довгоочікуване повернення», скоріше *оберіть хвалебний прикметник самі* оновлення. Хочеться вірити, що студія одужує. «Фантастична 4» – це все ще не про здоров’я, але напрямок руху точно правильний. Цікаві рішення є, вони працюють. Мабуть, після касового успіху таких рішень буде більше. Повинно бути більше, бо конкурент у вигляді DC забирає цей липневий раунд.

«Фантастична 4» дає плюс-мінус те, що від неї очікуєш. Останнім проектам студії цього не вистачало. Не можу назвати стрічку обов’язковою для перегляду (хоча якщо збираєтеся дивитися нових «Месників» за рік, то треба), але уваги вона точно варта. А що ще потрібно супергеройці у наш час, окрім уваги?