Прощання із Сан-Сіро: які легендарні події за 100 років бачив стадіон, який знесуть

29 жовтня 2026 року «Мілан» та «Інтер» офіційно представили проєкт нового стадіону, який замінить легендарний «Сан-Сіро». Арена отримає назву Generali Stadium, вміщуватиме 71 500 глядачів і має відкритися в сезоні-2031/32. Після переїзду клубів більшу частину старого стадіону планують знести.

Таким чином, одна з найвідоміших футбольних споруд світу поступово наближається до завершення своєї історії. Символічно, що у вересні 2026 року «Сан-Сіро» відсвяткував сторіччя.

За цей час стадіон став свідком чотирьох фіналів Кубка європейських чемпіонів та Ліги чемпіонів, матчів двох чемпіонатів світу, тріумфів «Мілана» й «Інтера», легендарних дербі та незабутніх виступів найкращих футболістів планети.

А в лютому 2026 року арена прийняла ще й церемонію відкриття зимових Олімпійських ігор.

Згадуємо найвизначніші події, які за сто років побачив один із головних символів європейського футболу.

1926 рік. Перше дербі та народження легенди

Історія «Сан-Сіро» розпочалася 19 вересня 1926 року.

Саме цього дня стадіон офіційно відкрили товариським матчем між «Міланом» та «Інтером».

Цікаво, що перше в історії арени міланське дербі завершилося розгромною перемогою «Інтера» з рахунком 6:3.

Ініціатором будівництва був тодішній президент «Мілана» П'єро Піреллі, який прагнув створити футбольний стадіон за англійським зразком — без бігових доріжок навколо поля.

Будівництво тривало лише 13 місяців, а початкова місткість становила приблизно 35 тисяч глядачів.

Перший офіційний матч відбувся 3 жовтня 1926 року. «Мілан» поступився «Самп'єрдаренезе» з рахунком 1:2.

Спочатку стадіон використовував виключно «Мілан». «Інтер» почав проводити тут домашні матчі лише із сезону-1947/48.

Згодом саме спільне використання арени двома принциповими суперниками стало однією з її головних особливостей.

1934 рік. Перший чемпіонат світу та майбутні чемпіони

Уже через вісім років після відкриття «Сан-Сіро» прийняв матчі чемпіонату світу 1934 року.

Турнір проходив в Італії, а міланський стадіон став однією з головних арен змагання.

Найважливішою зустріччю став півфінал між Італією та Австрією 3 червня 1934 року.

Господарі перемогли з рахунком 1:0 завдяки голу Енріке Гвайти.

Австрійська команда тоді мала прізвисько «Вундертім» і вважалася однією з найсильніших збірних Європи.

Перемога дозволила італійцям вийти у фінал, де вони обіграли Чехословаччину з рахунком 2:1 у додатковий час.

Так «Сан-Сіро» став одним зі стадіонів, на яких розпочиналася історія першого чемпіонського титулу збірної Італії.

1965 рік. Інтер виграв Кубок чемпіонів на власному стадіоні

Однією з найвизначніших подій в історії арени став фінал Кубка європейських чемпіонів 27 травня 1965 року.

У вирішальному матчі зустрілися «Інтер» та португальська «Бенфіка».

Для міланців це була особлива можливість: команда могла виграти головний європейський клубний турнір на власному стадіоні.

На той момент «Інтер» уже був чинним володарем трофея, а «Бенфіка» з Ейсебіу залишалася одним із найнебезпечніших суперників у Європі.

Матч проходив під сильним дощем, через що поле перебувало у складному стані.

Єдиний гол на 43-й хвилині забив бразилець Жаїр.

«Інтер» переміг 1:0 і вдруге поспіль став найсильнішою командою Європи.

Цей успіх назавжди залишився однією з головних сторінок історії «Сан-Сіро»: господарі арени підняли Кубок чемпіонів перед власними вболівальниками.

1970 рік. Перший європейський тріумф нідерландського футболу

6 травня 1970 року «Сан-Сіро» прийняв ще один історичний фінал Кубка європейських чемпіонів.

Цього разу за трофей боролися шотландський «Селтік» та нідерландський «Феєнорд».

«Селтік» відкрив рахунок завдяки голу Томмі Геммелла, але Рінус Ісраел швидко відновив рівновагу.

Основний час завершився внічию 1:1.

На 117-й хвилині Уве Кіндвалль забив переможний м'яч і приніс «Феєнорду» перемогу з рахунком 2:1.

Цей результат мав історичне значення: роттердамський клуб став першою нідерландською командою, яка виграла Кубок європейських чемпіонів.

Згодом нідерландський футбол пережив справжню золоту епоху, а «Аякс» тричі поспіль виграв турнір у 1971–1973 роках.

1990 рік. Камерун шокував Марадону та чинних чемпіонів світу

Один із найвідоміших матчів в історії чемпіонатів світу відбувся на «Сан-Сіро» 8 червня 1990 року.

У матчі відкриття мундіалю зустрілися чинний чемпіон світу Аргентина на чолі з Дієго Марадоною та збірна Камеруну.

Аргентинці вважалися беззаперечними фаворитами.

Однак африканська команда здійснила одну з найбільших сенсацій в історії турніру.

На 67-й хвилині Франсуа Омам-Біїк забив єдиний гол зустрічі.

Камерун завершував матч удев'ятьох після вилучень Андре Кана-Біїка та Бенжамена Массінга, але зумів зберегти перемогу — 1:0.

Цей результат став символом прориву африканського футболу.

Камерун згодом дістався чвертьфіналу, ставши першою африканською збірною, якій вдалося досягти цієї стадії чемпіонату світу.

Для «Сан-Сіро» матч став одним із найвизначніших моментів за всю історію міжнародних турнірів.

Цікаво, що саме перед чемпіонатом світу 1990 року стадіон масштабно реконструювали.

Було збудовано третій ярус трибун, встановлено дах та створено знамениті бетонні вежі, які стали архітектурною візитівкою арени.

Після реконструкції місткість стадіону становила 85 700 місць.

2001 рік. Драма Баварії та Валенсії у фіналі Ліги чемпіонів

23 травня 2001 року «Сан-Сіро» втретє прийняв фінал найпрестижнішого європейського клубного турніру.

За трофей боролися мюнхенська «Баварія» та іспанська «Валенсія».

Матч запам'ятався незвичайним сценарієм: обидва голи в основний час були забиті з пенальті.

Гаїска Мендьєта відкрив рахунок уже на третій хвилині, а Штефан Еффенберг відновив рівновагу на 50-й.

Після 120 хвилин рахунок залишався 1:1.

У серії пенальті перемогла «Баварія» — 5:4.

Головним героєм став воротар Олівер Кан, який відбив вирішальний удар Маурісіо Пеллегріно.

Для мюнхенців це був перший Кубок чемпіонів після 1976 року.

А для «Валенсії» — другий поспіль програний фінал Ліги чемпіонів.

2003 рік. Міланське дербі у півфіналі Ліги чемпіонів

Особливе місце в історії «Сан-Сіро» посідає сезон-2002/03.

Тоді «Мілан» та «Інтер» зустрілися в півфіналі Ліги чемпіонів.

Обидва матчі відбулися на одному стадіоні, але формальними господарями почергово були різні команди.

7 травня 2003 року перший поєдинок завершився нульовою нічиєю.

13 травня команди знову вийшли на поле «Сан-Сіро».

Андрій Шевченко відкрив рахунок наприкінці першого тайму, а Обафемі Мартінс відновив рівновагу на 84-й хвилині.

Матч завершився з рахунком 1:1.

Завдяки правилу виїзного гола до фіналу пройшов «Мілан», хоча обидві зустрічі відбувалися на одній арені.

Це один із найунікальніших випадків в історії єврокубків.

Згодом «Мілан» виграв фінал у «Ювентуса» в серії пенальті та став шестикратним володарем Кубка чемпіонів.

Для українських уболівальників той сезон особливий ще й тим, що Андрій Шевченко став одним із головних героїв європейського тріумфу італійського клубу.

2010 рік. Інтер зупинив Барселону Гвардіоли

20 квітня 2010 року «Сан-Сіро» став ареною одного з найвідоміших матчів тренерської кар'єри Жозе Моурінью.

У першому півфінальному матчі Ліги чемпіонів «Інтер» приймав «Барселону» Пепа Гвардіоли.

Каталонці на той момент були чинними переможцями турніру та вважалися однією з найсильніших команд світу.

Педро відкрив рахунок на 19-й хвилині, однак господарі здійснили камбек.

Веслі Снейдер зрівняв рахунок, Майкон вивів «Інтер» уперед, а Дієго Міліто встановив остаточний результат — 3:1.

У матчі-відповіді в Барселоні італійці поступилися 0:1, але пройшли до фіналу.

Згодом команда Моурінью перемогла «Баварію» з рахунком 2:0 і виграла Лігу чемпіонів.

Того сезону «Інтер» також став чемпіоном Італії та володарем Кубка країни, оформивши історичний требл.

2016 рік. Реал виграв одинадцятий Кубок чемпіонів

28 травня 2016 року «Сан-Сіро» востаннє на сьогодні приймав фінал Ліги чемпіонів.

У вирішальному матчі зустрілися два мадридські клуби — «Реал» та «Атлетіко».

Це була повторна зустріч суперників після фіналу 2014 року.

Серхіо Рамос відкрив рахунок на 15-й хвилині, а Яннік Карраско зрівняв на 79-й.

Основний та додатковий час завершилися з рахунком 1:1.

У серії пенальті переміг «Реал» — 5:3.

Вирішальний удар реалізував Кріштіану Роналду.

Для мадридського клубу це став одинадцятий Кубок чемпіонів, а для Зінедіна Зідана — перша перемога в Лізі чемпіонів як головного тренера.

Саме цей тріумф започаткував серію з трьох поспіль перемог «Реала» в турнірі у 2016–2018 роках.

2023 рік. Нове міланське дербі в півфіналі Ліги чемпіонів

Через 20 років після знаменитого протистояння 2003 року «Мілан» та «Інтер» знову зустрілися в півфіналі Ліги чемпіонів.

10 травня 2023 року «Інтер» переміг із рахунком 2:0 завдяки голам Едіна Джеко та Генріха Мхітаряна.

У матчі-відповіді 16 травня команда Сімоне Індзагі знову виявилася сильнішою.

Єдиний гол забив Лаутаро Мартінес.

«Інтер» переміг 1:0 та вийшов до фіналу із загальним рахунком 3:0.

Для «Сан-Сіро» це стало ще одним нагадуванням про унікальність арени, на якій два клуби з одного міста десятиліттями ділять не лише поле, а й найбільші європейські футбольні вечори.

2026 рік. Олімпійські ігри на футбольному стадіоні

6 лютого 2026 року «Сан-Сіро» прийняв подію, яка вийшла далеко за межі футболу.

Саме тут відбулася головна частина церемонії відкриття зимових Олімпійських ігор у Мілані та Кортіні-д'Ампеццо.

Це був перший випадок, коли легендарний міланський стадіон став олімпійською ареною.

Церемонія проходила одночасно в кількох локаціях Італії, а головним майданчиком став саме «Сан-Сіро».

У шоу взяли участь всесвітньо відомі артисти, зокрема Андреа Бочеллі та Мерая Кері.

Для стадіону, який протягом десятиліть приймав найбільші футбольні матчі, Олімпіада стала ще одним символічним досягненням.

Особливо з огляду на те, що саме у 2026 році арена відзначила сторіччя.

Не лише футбол: концерти світових зірок

За свою історію «Сан-Сіро» став одним із головних концертних майданчиків Італії.

На арені виступали Боб Марлі, Брюс Спрінгстін, Майкл Джексон, Мадонна, U2, The Rolling Stones, Coldplay та інші всесвітньо відомі музиканти.

Для багатьох артистів концерт на «Сан-Сіро» був особливим досягненням через величезну місткість і престиж стадіону.

Італійські музиканти також традиційно вважають виступ на цій арені одним із найважливіших моментів кар'єри.

Таким чином, стадіон став частиною не лише спортивної, а й культурної історії Мілана.

Яким буде новий стадіон Мілана та Інтера?

29 жовтня 2026 року обидва клуби офіційно презентували проєкт Generali Stadium.

Нова арена розрахована приблизно на 71 500 глядачів, тобто буде меншою за нинішній «Сан-Сіро», місткість якого становить близько 80 тисяч місць.

Проєкт розробили архітектурні компанії Foster + Partners та MANICA.

Стадіон матиме два яруси трибун, сучасну акустичну систему, комерційні приміщення, клубні магазини та музейні простори.

Особливу увагу приділили фанатським секторам за воротами. Архітектори прагнуть зберегти атмосферу знаменитих Curva Nord та Curva Sud, які десятиліттями були символами підтримки «Інтера» та «Мілана».

Нову арену планують звести поруч із нинішнім стадіоном.

Будівництво очікується з 2028 року, а перший матч має відбутися в сезоні-2031/32. Терміни залежать від остаточного погодження проєкту.

Після переїзду клубів більшу частину старого «Сан-Сіро» планують демонтувати. Водночас проєкт передбачає збереження окремих елементів історичної споруди.

Загальна територія реконструкції охоплюватиме приблизно 281 тисячу квадратних метрів.

Клуби розраховують, що нова арена дозволить суттєво збільшити доходи від матчів, VIP-лож, комерційних приміщень та інших заходів.

Сто років футбольної історії, які неможливо повторити

«Сан-Сіро» — це значно більше, ніж просто домашній стадіон двох футбольних клубів.

На його полі грали Пеле, Дієго Марадона, Йоган Кройф, Франко Барезі, Паоло Мальдіні, Роналдо, Златан Ібрагімович, Андрій Шевченко, Кака, Ліонель Мессі та Кріштіану Роналду.

Тут «Інтер» вигравав Кубок європейських чемпіонів, «Мілан» проводив свої найважливіші єврокубкові вечори, а збірна Камеруну створила одну з найбільших сенсацій в історії чемпіонатів світу.

Арена прийняла чотири фінали Кубка європейських чемпіонів та Ліги чемпіонів — у 1965, 1970, 2001 та 2016 роках.

Вона стала частиною чемпіонатів світу 1934 і 1990 років, Євро-1980, фіналу Ліги націй 2021 року та зимових Олімпійських ігор 2026 року.

За століття стадіон перетворився на один із найвпізнаваніших символів світового футболу.

Нова арена може бути комфортнішою, технологічнішою та прибутковішою. Однак повторити історію «Сан-Сіро» неможливо.

Адже це місце, де протягом ста років писалася історія двох великих клубів, європейського футболу та світового спорту.