"Нас загнали в гетто": Руснак про ставлення до українських акторів

Інтерв'ю Народної артистки України Лариси Руснак сколихнуло культурний простір, піднявши на поверхню болючу та довго замовчувану тему. Видатна актриса театру і кіно поділилася спогадами про ті часи, коли український кінематографічний ринок був тісно переплетений з російським виробництвом, а на вітчизняних знімальних майданчиках панувала кричуща нерівність.

• LELÉKA зізналася про поцілунок із бандуристом Ярославом Джусем і прокоментувала чутки про роман

Деталі

Розповідь Руснак детально пояснює, що відбувалося за лаштунками серіалів, де українським акторам роками відводили ролі другого плану, а також підсвічує глибинну проблему — чому українці самі дозволяли так до себе ставитися та як формувався супротив цьому явищу.

Нерівність на знімальному майданчику: вагончики проти VIP-умов

Протягом багатьох років спільне телевиробництво диктувало свої правила. Знімальні майданчики в Києві та інших українських містах часто перетворювалися на територію, де українські артисти почувалися гостями у власній країні.

Лариса Руснак відверто описала цю жахливу контрастність умов праці. За її словами, звичайним явищем було те, що українські актори, навіть маючи значний досвід та звання, змушені були тулитися по десятеро осіб в одному маленькому, незручному вагончику. Натомість для російських "гастролерів" створювалися ідеальні умови: вони приїздили на зйомки на окремих автомобілях преміумкласу, мали особистих помічників та жили за розкішними райдерами.

"Мені часом було прикро від цього ставлення: їм – все, а нам – щось з барського столу. Часом було відчуття, що нас загнали в якесь гетто", – з гіркотою зізнається акторка.

Такий підхід виправдовували суто економічними аргументами: мовляв, саме російські продюсери платять за виробництво цих серіалів, тому і замовляють музику. Проте, як зазначає артистка, це лише посилювало відчуття другосортності серед вітчизняних митців, які виконували левову частку роботи.

Проблема в нас самих: чому українці терпіли

Аналізуючи ті події, Лариса Руснак робить дуже сміливий і самокритичний висновок. Вона переконана, що корінь проблеми полягав не стільки у нахабстві приїжджих "зірок", скільки в покірності самих українців.

"Знаєте, зараз я думаю, що справа була навіть не тільки в них, а й в нас," – підкреслила народна артистка.

Українська кіноспільнота роками мовчки погоджувалася на ці принизливі правила гри. Страх втратити роботу, небажання конфліктувати з впливовими продюсерами та глибоко вкорінений комплекс меншовартості змушували багатьох закривати очі на несправедливість. Руснак наголошує, що українські митці мали всі підстави поважати себе більше та вимагати паритетних умов, адже рівень їхнього таланту і професіоналізму нічим не поступався, а часто й перевершував здібності "московських гостей".

Мовні конфлікти та "русскій мір" у кіно

Ще однією гострою темою стало ставлення до української мови. Довгий час на знімальних майданчиках, де створювався російськомовний продукт, українська мова в побуті сприймалася як щось екзотичне або навіть вороже.

Лариса Руснак пригадує, що був період, коли за розмову українською на майданчику можна було отримати зверхні погляди. Для актриси, яка має чітку громадянську позицію, це було неприпустимо. "Я з росіянами дуже сварилася – це був мій Майдан. Ще в той період, коли намагалася щось довести," – згадує вона. Цікаво, що Руснак ще з 2014 року розуміла справжню сутність колег з РФ, тому принципово відмовлялася брати участь у спільних "зверненнях до російських митців", розуміючи, що достукатися до їхньої совісті неможливо.

Сутичка з Пчелою та Литвином

Один із найяскравіших і водночас найобурливіших епізодів стався під час конфлікту з російськими акторами Дмитром Пчелою та Володимиром Литвином. Ці представники "русского міра" прямо на українській землі почали розповідати українській артистці про "великую и малую Русь" і відкрито дорікали: "Чого ти українською тут розмовляєш?".

Відповідь Лариси Руснак була миттєвою і жорсткою. Вона категорично відмовилася приймати вказівки щодо того, якою мовою їй спілкуватися в побуті та зі своєю мамою, наголосивши, що мову сценарію вона поважає виключно в кадрі, а поза ним – керується власними принципами.

Реакція української команди: мовчання та прозріння

Найбільше в цій ситуації вражає реакція української частини команди. Коли російські актори дозволили собі відверто шовіністичні висловлювання, всі українці на майданчику просто промовчали. Лише після завершення знімального дня один із режисерів підійшов до актриси і зізнався: "Я сьогодні вперше побачив, що таке російський фашизм". На це Руснак риторично запитала: "Женю, а чому так тихенько?". Цей епізод став яскравою ілюстрацією того, наскільки глибоко страх і звичка до підпорядкування сиділи в умах українських кіноробів того часу.

Хто така Лариса Руснак: шлях видатної актриси та нові реалії

Сьогодні Лариса Руснак – це не просто акторка, це справжній голос епохи. Її біографія та життєвий шлях заслуговують на окрему увагу, адже вона завжди залишалася вірною своїм принципам.

Голос нації та зірка сцени

Лариса Руснак народилася 28 січня 1962 року в місті Котовськ (нині Подільськ) на Одещині. Її кар'єра нерозривно пов'язана з Національним академічним драматичним театром імені Івана Франка, де вона створила десятки глибоких, незабутніх образів. Проте для мільйонів українців вона відома не лише візуально, а й завдяки своєму унікальному тембру. Руснак є однією з найвидатніших майстринь українського дубляжу — її голосом говорять сотні голлівудських зірок в українському прокаті. А багато хто пам'ятає її як незмінну та харизматичну ведучу популярної телепрограми "Лото-Забава", що стала справжнім телевізійним феноменом свого часу.

Життя у Швейцарії та відмова від компромісів

Повномасштабна війна внесла свої корективи в життя кожного українця, і Лариса Руснак не стала винятком. Опинившись за кордоном, у Швейцарії, ця неймовірно талановита та відома вдома жінка не цуралася будь-якої праці. В інтерв'ю вона зізналася, що навіть працювала таксисткою, аби забезпечувати себе. Ба більше, артистка відверто розповіла про відмову від пропозиції заможного європейського кавалера. Для неї матеріальні блага ніколи не були вищими за особисту гідність, незалежність та любов до Батьківщини. Ця внутрішня сила та самоповага — саме те, чого вона свого часу так марно вимагала від української кіноспільноти.

Культурний фронт та представлення України у світі

Сьогодні, переосмисливши минуле та остаточно розірвавши токсичні зв'язки з країною-агресором, Україна впевнено крокує вперед, формуючи новий культурний простір без комплексу меншовартості. Українські таланти, чи то в кіно, чи то в інших сферах, тепер не потребують "схвалення" від сусідів і гідно заявляють про себе на міжнародній арені.

Яскравим підтвердженням цього є те, що наша держава продовжує утверджувати свою ідентичність на найпрестижніших міжнародних подіях. Зокрема, нещодавно стало відомо, хто саме захищатиме честь нашої країни на одному з найвідоміших світових конкурсів краси. Цьогоріч почесний титул "Міс Всесвіт Україна-2026" виборола чарівна 22-річна киянка Анна Ніконова. Вже цієї осені дівчина вирушить до Пуерто-Рико, де вийде на велику сцену у фіналі "Міс Всесвіт-2026", аби гідно репрезентувати українську незламність, грацію та вроду перед багатомільйонною глобальною аудиторією.