Ціна розуму: як еволюція зробила людський мозок геніальним і крихким водночас
Психічні хвороби – це побічний ефект еволюції інтелекту, зʼясували вчені
Ціна розуму: як еволюція зробила людський мозок геніальним і крихким водночас / Фото: Unsplash
Можливо, найвищий дар людства – інтелект, водночас став його найбільшою слабкістю. Нове дослідження генетиків з Амстердама показує, що розвиток інтелекту й психічних розладів тісно переплетені еволюційно: ті самі гени, які колись підняли людину над іншими видами, залишили її мозок схильним до депресії, тривоги та шизофренії.
Аналіз геномів показує, що хвилеподібні сплески появи генетичних варіантів, які просунули наші когнітивні здібності, часто супроводжувалися збільшенням вразливості до психічних розладів. Дослідницька група з Центру нейрогеноміки та когнітивних досліджень в Амстердамі поєднала два сучасні підходи: великі асоціаційні дослідження всього геному та оцінку “віку” мутацій за молекулярними слідами, щоб реконструювати часову шкалу генетичних змін, що торкалися мозку, від мільйонів років тому до недавніх часів. Результат виглядає не рівномірно, а як серія хвиль: від варіантів, що формували фундаментальну структуру нервової системи, до пізніших кластерів, пов’язаних із вищими когнітивними функціями, мовою, і майже одразу за ними, варіантів, що підвищують ризик депресії, схильності до залежностей чи психозів.
За підрахунками, більшість варіантів, пов’язаних із людськими рисами, виникали в широкому часовому інтервалі від приблизно трьох мільйонів до чотирьох тисяч років тому, але найбільш помітний сплеск відбувся близько 60 тисяч років тому, коли Homo sapiens активно розселялися з Африки. Варіанти, пов’язані саме з інтелектом, у середньому датуються близько 500 тисяч років тому – це майже на 90 тисяч років пізніше за середні дати варіантів, що впливають на ризик раку, і приблизно на 300 тисяч років пізніше за багатьох змін, пов’язаних із метаболізмом. Така послідовність має логічне підґрунтя: спершу еволюційно з’являються зміни, які дають базову структуру мозку, а вже потім ті, що дозволяють виникнути складнішим когнітивним здібностям.
Однак найбільш промовистою виявилася не лише хронологія, а й збіг: хвилі мутацій, що підкріплювали нові когнітивні здатності, часто супроводжувалися рядом варіантів, які асоціювалися з психіатричною вразливістю. Тож мутації, пов’язані з психічними розладами, очевидно, стосуються частини геному, яка також пов’язана з інтелектом. Інакше кажучи, генетичні області, що сприяли розширенню пізнавальної гнучкості, одночасно створювали “слабкі місця”, які в певних генетичних і екологічних контекстах підвищують ризик розладів настрою, шизофренії чи залежностей.
Ця картина повторюється й в інших часових масштабах. Приблизно 300 тисяч років тому виявляється багато варіантів, що впливали на форму кори головного мозку; близько 50 тисяч років тому хвиля змін, пов’язаних з мовою; а слідом за ними на часовій шкалі фіксуються варіанти, асоційовані з алкогольною залежністю та депресією. Дослідники зауважують також сліди неандертальського внеску: деякі пізні кластери сигналів узгоджуються з варіантами, які, ймовірно, потрапили у геном сучасних людей під час схрещування з неандертальцями та стосуються, зокрема, поведінки, пов’язаної зі споживанням алкоголю та регуляцією настрою.
Проте, важливо памʼятати, що індивідуальний внесок кожного генетичного варіанта дуже малий і ймовірнісний: психічні риси формується під впливом тисяч дрібних змін, а також середовища й культури. Проте сусідство в геномі, те, що одні й ті ж ділянки впливають і на інтелект, і на хворобливість, підказує про еволюційну плейотропію, коли один набір генетичних змін дає одночасно переваги та ризики.
Також цей геном можна порівняти зі своєрідною машиною часу: він не розкриває думок предків, але дозволяє побачити, коли закладалися основи нашого мислення і коли поруч з ними виникали перші “тріщини”. Це підкреслює, що шлях до інтелекту не був прямим шляхом до геніальності, а складним, хвилеподібним процесом, у якому блиск винахідливості й творчості часом супроводжувався болючою ціною – більшою крихкістю психічного здоров’я. Далі науковцям належить розробити інструменти, які дозволять доповнити цю історію і дістатися до тих еволюційних змін, що вже стали універсальними для нашого виду.
Нещодавно ми розповідали вам також про дрібні шуми, які ви навіть не помічаєте, але які можуть підривати ваш спокій і змушувати нервову систему працювати на знос. Від тихих писків до буденних дзвінків – 14 звуків, здатних непомітно руйнувати ваше самопочуття.
Не пропустіть цікавинки!
Підписуйтесь на наші канали та читайте новини у зручному форматі!