Найкращий за багато років. 9 думок після перегляду "Зоотрополіс 2"
Невже Disney зібралася із силами та нарешті не сіла у калюжу?
Чому варто подивитись "Зоотрополіс 2"
Один з основних героїв сиквела "Зоотрополісу" – змій Гарі. І як тут не згадати, що продовження історії вийшло у 2025 – у рік змії. Збіг? Не думаю. Можна дуже легко нафантазувати, що автори це спеціально. І якщо раптом хоч трошки саме так – треба йти цим шляхом і надалі. Рік миші? Ключовий персонаж – миша. Рік дракону? Ключовий персонаж – дракон. Хіба що дещо сумно, бо у 2026 триквел франшизи ми точно не побачимо – отже, історії з конем на провідній ролі нам доведеться чекати аж до 2038… Довго, але що поробиш? Мистецтво потребує жертв. У тому числі часових. Нічого хорошого не робиться швидко. Наприклад, сиквел "Зоотрополісу" йшов до нас аж 9 років. Кумедно, що для персонажів мультфільму за цей час минув лише тиждень. Вони залишилися у 2016 – щасливчики. Заздрю.
Чи виправдало продовження очікування після 9-річної паузи? Вже його подивився та про все розкажу у тексті нижче. З тими, хто хоче звірити відчуття вже після перегляду, зі спойлерами поспілкуємося у розділі "Думки".
Чи варто дивитися?
Так. Сумнівів нема, бо продовження – більш ніж гідне. Вже точно матиме високі збори, а ще – хороші бали від глядачів на сайтах, де можна виставляти оцінки. Сиквел удався. Disney щось останнім часом прямо-таки привчила нас, що сідає у калюжу за першої ж можливості, але тут просто не посміла. Занадто сильний оригінал з потенціалом мати багато-багато продовжень – таке не можна втратити вже на другому фільмі. Тому так, зроблено якісно. Майже всі переваги оригіналу вдалося зберегти. Персонажі не стали краще/гірше промальовані, а між стрічками для героїв минув лише тиждень – студія ну дуже не хотіла ускладнювати. Це все той же "Зоотрополіс", що й 9 років тому. Ностальгія по старим-добрим часам іде у комплекті.
Мультфільм влучає з усіма новими персонажами. Вони навряд зароблять для студії багато грошей з продажів своїх фігурок та іграшок, але дорікнути їм тут справді важко. Один "новачок" стане ключових героєм стрічки, інший – її сюрпризом, ще один – візуальною прикрасою, багато героїв заднього плану вперше з’являться на екрані для того, аби розсмішити. І посмішать. Багато-багато разів. У порівнянні з першою частиною сиквел "Зоотрополісу" – це 10 кроків уперед у гуморі. Тут дуже велика концентрація жартів у перших двох актах. Я дуже багато хіхікав на "Душі" у 2020, і це найкраща з точки зору вміння розсмішити стрічка Disney з того моменту. Мабуть, нема "розривних" жартів, але їх так багато, що посмішка майже не сходить з обличчя.
Багато жартів побудовані на особливостях тварин та обіграванні них. Настільки креативно, що час від час думаєш: а чи не допомагала сценаристу ціла група топ-коміків та топ-комікес? Завдяки цим моментам з "хі-хі" з тварин ми продовжуємо знайомитися зі світом Зоотрополісу. Це була фішка оригіналу: він не просто заявляв цікавий світ, але й багато-багато показував його. Сиквел демонструє плюс-мінус стільки ж. Є ось це відчуття новизни. Не з’являються під час перегляду думки, що ми топчемося на одному місці. Ні, відчувається: автори мають, що нам показати. Якщо комусь важливо це прочитати, то пропишу: більш ніж очевидно, що сиквел знімали не тільки заради грошей. Ідея була. Реалізація не підвела. Можна рясно хвалити.
Втім, я не те щоб вражений. Я, звісно, отримав задоволення від перегляду, але у якийсь момент… занудьгував. Стрічка сильно смішить у перших двох актах. У них же показує нам багато нових персонажів та світ. Остання третина – це саме історія, її фінал. І ось тут-то маємо проблему: вона слабка. Коли зникають гумор та ефект новизни, ти це різко усвідомлюєш. Пригода така собі. Ти вже бачив усі її компоненти в інших історіях. І причому не раз та не два. Тому тут все відбувається так, як і завжди. Так, як й усюди. У цей момент могла, навіть повинна була спрацювати головна драматична лінія історії, повинно було все як слід нагріти її емоційне ядро… Але не спрацювала та не нагріло. Сценарій занадто простий, а чуттєвих моментів замало.
Я не хочу зіпсувати вам емоції від перегляду, якщо ви поки не дивилися та читаєте ці рядочки. "Зоотрополіс 2" – це дуже хороший мультфільм. Він буде у п’ятірці номінантів на "Оскара". Але… недодає. Мова не про очікування, не цього разу. Навпаки: він їх справді виправдовує. Просто у якийсь момент іде так добре, що наприкінці, коли не може втримати цю планку, розчаровує. Занадто гарний старт. Мабуть, якщо б вдалося докрутити історію до цікавої всі годину-сорок та здатною витиснути сльозу, ми б казали про найкращий мультфільм останніх років. Але ні, не вдалося. Тому просто справді добре. Третю частину все ще хочеться побачити у майбутньому – і це перемога для сиквела. Можливо, за місце в історії анімації побореться триквел.
Думки (спойлери!)
- Історія гарно "опускає" наш головний тандем. В оригіналі Джуді та Нік врятували ціле місто – це вкрай висока планка. Сиквели завжди повинні кидати своїм героям виклик, а який виклик може бути, коли персонажі вже на самій вершині? Тому необхідно їх органічно, без знецінення та применшення їхніх заслуг, з цієї вершини скинути. І "Зоотрополісу 2" це вдається: нам вказують, що Джуді та Нік – круті копи, але неконтрольовані та не вміють працювати у команді. Вони професіонали, однак інколи більше шкодять місту, аніж допомагають. Здається, ідеальна робота над сценарієм тут: герої більше не відчуваються ідеальними. Тому нам пізніше легко повірити, що вони можуть програвати та мати проблеми. Зразковий старт, 11/10.
Disney ухвалює найпростіші рішення. Порівняйте картинку "Кота у чоботях" у першому та другому мультфільмах. Порівняйте картинку "Історії іграшок" від стрічки до стрічки. Різниця помітна. DreamWorks та Pixar хочуть виглядати щороку кращими. Є там ось така ідея. Звісно, коли йдеш на зміни, навіть мінімальні, є ризик нарватися на критику: згадайте реакцію на трейлер "Шрека-5". Але зазвичай воно того варте: технології йдуть уперед, тож ти можеш зробити у 2025 красивіше, аніж робив у 2016. Можеш, але автори "Зоотрополісу 2" не роблять (давайте так: якщо раптом щось є, то воно не є помітним). Не готові ризикувати взагалі. А ще у нас між подіями першої та другої частин тиждень минув, бо малювати комусь, наприклад, бороду – також маркетинговий ризик.
Це не підкупає. За страх змін скоріше хочеться сварити, аніж ні. Якщо працюєш ось таким чином та робиш ставку на ностальгію, то повинен витиснути з цього максимум. "Зоотрополіс 2" витискає. Тому критики з мого боку не буде. Але якщо Disney забажає йти далі цим же шляхом, то може не спрацювати. Наприклад, тому що між другою та третьою частиною пройде менше 9 років – глядач не встигне скучити.
- Жителі міста обрали мером коня – показово. Здавалося б, яка тварина може виглядати більш маскулінно, аніж лев… А може! Якщо правильно намалювати та показати, звісно. Кінь – також гора м’язів та може викликати страх у своїх ворогів. Також багато виступає публічно. Також інколи не стримує емоції. Не однакові, але справді схожі персонажі. Отже, у жителів Зоотрополісу є свій "тип". Ну хочуть вони відчувати, що їхній мер – значно сильніший за середньостатистичну тварину у місті. Хочуть вони бачити перед собою того, хто переграє на публіці. Це одразу дає нам зрозуміти: у Зоотрополісі ну не те щоб дуже свідомі громадяни. Мислять поверхнево. Але, мабуть, так і повинно бути, якщо суспільство лише вчиться демократії. Тому пробачаємо.
Є спокуса порахувати жарти після виходу стрічки у "цифрі". Тут явний захід на рекорд за багато років. Щоб перебити кількість жартів "Зоотрополісу 2", треба навмисно перетворити свою стрічку у балаган та на суто гумористичну. Це дуже висока планка. Причому всі жарти йдуть так щільно та вони плюс-мінус на одному рівні, що після завершення перегляду тобі важко згадати прицільно більше одного-двох. Я пам’ятаю мульт "Рая та останній дракон" (2021), де жартів було небагато – але різкий про собачку (хто зрозумів, той зрозумів) розривав. Настільки, що згадую досі за 4 роки після перегляду. У "Зоотрополісі" такого ефекту нема. За 4 роки я забуду взагалі всі свої "хі-хі" з сеансу. Але не забуду свою емоцію. Не забуду, що сидів із перманентною посмішкою першу годину точно. Це є не менш цінним.
Я відчуваю необхідність написати декілька пунктів у цьому блоці про жарти, але не знаю, про що саме писати. Сказати, що є і візуальні, і текстові? Ну добре, проговорюю. Смішать тут по-різному. Смішать тут всі, окрім ось тієї банди рисей, які зле зло. При цьому жоден з важливих для історії персонажів не перетворився на суто комедійного та не таскався з усіма до кінця виключно заради жартів. "Зоотрополіс 2" – це приклад та зразок того, як варто жартувати у кіно. Можливо, одного дня наважуся та напишу окремий текст про кумедне у цій стрічці: вона того варта. Коли вона вже буде у "цифрі", звісно.
- Рисі як злодії малоцікаві. На жаль. Як уже написав вище, жартів не генерують. Отже, повинні якось по-іншому свій емоційний зв’язок із глядачем вибудовувати. А як, коли не маєш екранного часу? Нам одразу показали, що вони є злом. Потім головні герої прочитали у книжці, що рисі – зле зло. А далі ця банда поводилася як… зле зло? Ну, якось аж занадто однобоко. Барашкінс у першій частині була цікавішою, глибшою, щодо неї довше трималася інтрига. Ніби злодіїв тут максимально спростили, щоб ми мали чітко хороших та чітко поганих, без варіантів. Але перестаралися. Всі діти-глядачі завдяки цьому все зрозуміли, але я, як дорослий, відчув цей даунгрейд.
- Стрічка занадто довго підводить до зради хлопчика-рисі. На Барашкінс, головний сюрприз оригіналу, виходили більш різко – і тому це працювало якісно. А тут у героїв усе йде аж занадто добре, тож якщо бути уважним глядачем, то можна спрогнозувати такий сюжетний хід. Якщо бути неуважним, як я, то можна не спрогнозувати – але взагалі не здивуватися. Бо на підсвідомому рівні ти чогось такого, вихід на "новий рівень" складності, і очікував. А ще можна було очікувати ось цю сцену, де змій рятує Джуді. І що Нік на машині врятує інших героїв від кулі. Взагалі, в останній третині стрічка прямо-таки їде рейками. Якщо ти знаєш маршрут, то тобі нуднувато. А ти знаєш, бо тебе вже "катали" цим трамваєм не один раз. Оригінал також мав маршрут, але віз тебе скоріше маршруткою: міг десь щось об’їхати. А цей транспортний засіб не може та не хоче. Нащо пересідали тоді?
Драма між Джуді та Ніком не працює як слід. По-перше, у нас просто мало милих сцен. Замало моментів, де лис зробить щось маленьке та приємне для зайчихи та навпаки. Особисто мені було важко повірити, що вони аж настільки важливі одне для одного. Нехай би подавали одне одному речі чи щось таке. Дайте більше буденних епізодів, які б вказували на емоційний зв’язок! Джуді та Нік мають спільну історію з першого фільму, тож їхня драматична лінія все-таки працює на основі цього спільного досвіду. Але недостатньо сильно. Тому ось той момент, коли вони зізнаються одне одному у почуттях – сильний та чудовий – не відчувається ударним та не вражає. Бо до нього погано підготувалися, не підвели. Інтимна бесіда – це добре, але дайте такі ж інтимні моменти. Дайте більше дружби та/або пари, а не співпраці.
По-друге, вона все-таки вибивається з тональності мультфільму. Неорганічно. Ми багато сміялися та мало всерйоз говорили про проблеми. А тут одразу вирішили побалакати про всі – похвально, але ти вже налаштований на інше, ти у полоні інших емоцій. По-третє, це самоповторення. Найбільш відверта розмова Джуді з Ніком у першій стрічці – про те, що вона не зможе без нього. А тут нова відверта розмова – про те, що вона не хоче без нього. Інші слова та я навіть погоджуюся, що не тотожні, але це не відчувається кроком уперед. Персонажі вже визнавали, що важливі одне для одного. Тепер підходять до цього з іншого боку, але роблять те саме. Важко утонути у милоті та сльозах, коли тобі дають те саме, що і 9 років тому. А я ж перед походом на другу частину першу подивився – я точно пам’ятав, що там було.
Змінилося лише місто. Звісно, це є, це правда, це факт. Але… ну давайте не робити вигляд, що для нас аж настільки важлива частина історії про рептилій. Ми не знали про неї, коли йшли на фільм. Ми йшли дивитися на Джуді та Ніка. А от їхні взаємини не просунулися. Я не відчуваю прогресу. Вони починали стрічку як важливі одне одному друзі – і закінчили її у цій же точці. Так, сказали одне одному більше, аніж раніше, теплих слів, але це вкрай косметичні зміни. Замалі для повнометражного мультфільму. Непомітні. І ні, я не вимагаю, аби нам звели їх разом от прямо зараз. Не треба. Давайте потягнемо. Ми можемо собі це дозволити, аби момент відчувався ще більш цінним!
Однак підведіть героїв до цього. Нехай вони будуть прямо близькі. Щоб от-от – і можна піти далі дружби. Нехай ходять до одне одного у гості. Нехай роблять для одне одного приємності. Чому їх ніхто не "шиперить" з інших персонажів? Чому цього не роблять самі сценаристи??? Варто було б! А Джуді та Нік мило б заперечували. Чому "Венздей" може окремими сценами "шиперити" тих, кого, як визнають автори, не збирається робити парою, а "Зоотрополіс 2" свою очевидну майбутню не хоче? Можна було б показати, як Джуді та Нік помічають присутність одне одного у своїх життях: аби зайчиха у кімнаті побачила якусь річ та згадала, який для неї важливий лис. Ось щось у цьому напрямку. Головне – у напрямку. Рух. Дія. Хоч щось. Бо ми тупцяємо на місці. Виходить, що вже 9 років. Якщо "шипери" не мають матеріалу для активного продовження "шипа", то стрічка не допрацьовує.
2025 – поки слабкий рік для мультиплікації. Я впевнений, що точно у якийсь момент нізвідки вилізе якийсь топ-проект з зазвичай непродуктивної у питаннях зйомки великого кіно країни (Ірландія та Латвія ось так вже з’являлися, тож чому б ні?), але зазвичай станом на листопад-грудень ми вже маємо 3-4 стрічки, яким несоромно віддати "Оскара". А цього року не маємо. Багато хороших мультфільмів, але з видатними прямо-таки проблеми. "Зоотрополіс 2" точно серед найкращих, однак його перемоги у сезоні нагород, якщо раптом будуть, не сприйматимуться як беззаперечні. Люди будуть сперечатися, будуть сумніватися та критикувати. А, знаєте, є бажання уникнути цих "срачів". Коли "Оскара" виграє "Потік", то ви йдете обговорювати, який чудовий "Потік". Якщо переможе "Зоотрополіс 2", то ви йдете битися на ножах за те, заслужив він чи ні. Трошки інше.
Звісно, премії – це суб’єктивно. Любов глядачів важливіша. "Зоотрополіс 2" легко любити. Можливо, у нього не так просто закохатися, як у перший, але любити взагалі не проблема. Просто є отака маленька надія інколи, що головна мультиплікаційна прем’єра року зірве куш та змусить щелепу впасти. Від "Зоотрополісу 2" не падає. Він робить більше для місця в історії всієї франшизи/серії, аніж для свого особистого. Мабуть, я б хотів, аби сиквел був кращим. Ще кращим, аніж є. Апетит приходить під час їжі, як то кажуть, але ж мова справді про величезний стіл з купою страв: не гріх бажати спробувати всі. Коли у Disney кажуть, що у цього всесвіту великий потенціал, то не брешуть. Можна зняти чудові третю, четверту, п’яту частини… Бо потенціал!
Але був і потенціал зробити другу абсолютно винятковою. Однак десь навіть не намагалися дотиснути. "Зоотрополіс 2" – про те, як варто знімати сиквели, про дуже хорошу роботу. А ще – про втрачені можливості.
Також ми радимо вам переглянути, які 35 мультфільмів є претендентами на престижну премію “Оскар”. Серед них навіть є "Губка Боб": Пошук за “Квадратні Штани” та "Звірополіс 2". Рекомендуємо до перегляду всі ці стрічки разом із вашими дітьми.
Ще фільми, які можуть сподобатись:
Не пропустіть цікавинки!
Підписуйтесь на наші канали та читайте новини у зручному форматі!
