Психологи кажуть, що ця риса робить людину більш привабливою, ніж зовнішність
Вчені назвали головний "тригер" привабливості
Психологи кажуть, що ця риса робить людину більш привабливою, ніж зовнішність / Фото: Freepik
Нове психологічне дослідження показало, що в привабливості партнера чи близького друга вирішальну роль може відігравати не стільки його фактична фізична сила, скільки готовність стати на ваш захист у небезпечній ситуації. Вірогідно, подібна потреба у безпеці зʼявилася ще з давньої історії людства, коли насильство з боку інших людей було постійною загрозою, а сучасних інституцій на кшталт поліції чи судів не існувало. Тому люди значною мірою покладалися на соціальні союзи, тобто родину, друзів і романтичних партнерів, які могли захистити у конфліктах.
Команда провела серію з семи експериментів за участю 4508 дорослих зі США. Дослідження побудували на детальних сценаріях, у яких люди мали уявити себе поруч із партнером на побаченні або з другом. Основний сюжет був однаковий: учасник і його партнер виходять із ресторану, після чого до них підходить п’яний агресор і намагається вдарити учасника. Далі вчені змінювали лише реакцію партнера на загрозу.
В одному варіанті партнер помічав небезпеку й фізично втручався, щоб захистити. В іншому – бачив загрозу, але відходив убік і залишав людину без підтримки. Була також ситуація, коли партнер просто не встигав помітити агресора. Окремо дослідники варіювали опис фізичної сили партнера, позначаючи його як слабшого за середній рівень, середнього або сильнішого за середній.
Як результат, демонстрація готовності захищати різко підвищувала оцінку привабливості як потенційного романтичного партнера, так і друга, і цей ефект проявлявся незалежно від того, наскільки сильним був описаний персонаж. Натомість той, хто бачив загрозу, але відступав, отримував різке падіння бажаності порівняно з контролем. Іншими словами, намір захистити виявився сам по собі дуже цінною рисою.
Дослідники також помітили певні статеві відмінності. Коли жінки оцінювали чоловіків на побаченнях, відмова захищати працювала як серйозна перешкода, привабливість таких чоловіків різко падала. Чоловіки теж цінували готовність партнерок, але були поблажливішими: падіння рейтингу жінок, які відходили від загрози, було менш різким, ніж у дзеркальній ситуації з чоловіками.
У дослідженні жінки справді частіше віддавали перевагу сильнішим чоловікам, адже вони схильні припускати, що сильніший чоловік буде охочіше захищати. Коли цей висновок про готовність контролювали статистично, сама сила мала значно менший незалежний вплив на привабливість. Тобто сила “працювала” здебільшого як сигнал про ймовірну захисну поведінку, а не як самодостатня перевага.
Далі команда перевірила межі цього ефекту, ускладнивши сценарії. У частині експериментів партнер втручався, але програвав сутичку. Попри невдачу, такий партнер усе одно оцінювався як дуже привабливий, тобто вирішальною є сама спроба, а не обов’язкова перемога. В іншому, ще жорсткішому варіанті, після невдалого втручання агресор таки завдавав учаснику фізичної шкоди. І навіть тоді партнер, який намагався захистити, залишався значно привабливішим, ніж той, хто не захотів діяти. Це означає, що сигнал відданості, закладений у самому акті захисту, у сприйнятті людей важить більше, ніж підсумковий фізичний результат.
Дослідження також порівнювало очікування від друзів і від романтичних партнерів. Готовність захищати цінували в обох випадках, однак стандарти для дружби виявилися м’якшими. Покарання за небажання діяти було майже втричі суворішим для романтичних партнерів, ніж для друзів. Робимо висновок, що у довгострокових стосунках захисна поведінка сприймається як важливіша вимога.
У результаті дослідження виявилось, що здатність захищати мала менше значення, ніж очікували, а готовність – значно більше. Насправді це доволі логічно, оскільки рішення нападати або відступати залежить не тільки від того, хто сильніший, а й від того, хто готовий ризикувати. Тому демонстрація готовності вступити в конфлікт потенційно може стримувати агресора навіть тоді, коли людина фізично слабша.
Іноді найточніші підказки про сумісність ховаються не в серйозних тестах, а в дрібницях. Саме так з’явилася “теорія оливок” – несподіваний спосіб подивитися на стосунки інакше. Концепція виросла з жарту популярного серіалу, але з часом перетворилася на ширше пояснення романтичної відповідності.
Ще новини на тему, які можуть зацікавити:
Не пропустіть цікавинки!
Підписуйтесь на наші канали та читайте новини у зручному форматі!
