Яблучний сидр тамплієрів відродили на Закарпатті – Monbar

Яблучний сидр часів тамплієрів знову почали виробляти на Закарпатті, на фермі-підприємстві Monbar. Виробництво відродили історики та ентузіасти. Проєкт 100% український і вже є заявки з-за кордону. Подробиці читайте в статті.

«Україна має експортувати не сировину, а готову продукцію», — ці слова часто повторює президент та прем’єр-міністр. Але, як завжди, український бізнес бере ініціативу на себе.

Співвласник Young Business Club – Яна Матвійчук, яка є також істориком за освітою та виробник соків “Коник” - та Андрій Мелеш досліджували історію Закарпаття і випадково натрапили на цікаві факти.

Виявляється, на Закарпатті були тамплієри. Їм належав Сторожницький замок, це була фортеця-монастир і вони там робили яблучний сидр. Великим магістром ордену тоді був Андре де Монбар (відроджений сидр назвали саме на його честь).

Підприємців зацікавили ці факти і вони вирішили знайти рецепт яблучного сидру часів тамплієрів. Рецепт вдалось знайти в австрійських селах, а саме в Тіролі. На відміну від норманського способу виробництва сидру, де беруть ферментовані (гнилі) яблука, австрійці використовують лише свіжі фрукти. Це дає сидру лагідний смак та немає потреби в пастеризації при високій температурі. Тому австрійський яблучний сидр, який роблять на підприємстві-фермі Монбар, зберігає всі вітаміни та мікроелементи і не має різкого присмаку гнилих яблук, як у норманських сидрів.

Детальніше про яблучний сидр Монбар розповіли засновники бізнесу: Яна Матвійчук, Федір Андрейцов та Андрій Мелеш.

Український яблучний сидр: «чужинець» чи народний напій?

«Ми звикли, що сидр — це традиційний європейський напій, поширений у Великій Британії, Франції, Іспанії. Однак культура виробництва сидру впродовж кількох століть розвивалась і в Україні», — ділиться Яна Матвійчук, ідейна засновниця і ключовий інвестор бренду Monbar.

Вона вже кілька років досліджує історію, методи виробництва та інші особливості яблучного сидру. На це свого часу надихнула поїздка до Нормандії. Вона співпала з проведенням традиційного фестивалю Fête du Cidre à l’Ancienne. Одна з популярних активностей — демонстрація традиційного виробництва напою: за допомогою пресу на кінній тязі. Єдине, що засмутило Яну, було те, що сидр вироблявся з гнилих яблук в повній антисанітарії. Звісно, що пастеризація при високій температурі вбиває всі бактерії, але знищуються також і вітаміни. На додачу процес виглядає брудно та не естетично.

Як згадує Яна, вона вперше усвідомила, що сидр — це не просто напій на полиці супермаркету, а пласт культури, в якому поєднуються давні традиції та любов до своєї землі.

Як виявилось, така ж традиція була і в Україні, тільки на Закарпатті брали свіжі яблука, а не гнилі, як в Нормандії. Натхненням для дослідження цього питання стала поїздка до Середнянського замку в Закарпатті. Це край, традиційно відомий не лише своїми виноградниками, але й багатими яблуневими садами.

«Пам’ятаю, як під час відпочинку місцевий житель почастував нас домашнім сидром, і мимохідь згадав, що мешканці замку у період його розквіту робили багато сидру з місцевих яблук», — згадує Яна Матвійчук.

Очевидно, що в культуру регіону, який тоді перебував під владою Габсбургів, інтегрували звичні для європейців ремесла і виробництва. Сидроробство — одне з них.

«І тут я згадала свої перші враження від перебування в Нормандії й подумала: а що, як відродити традиційне виробництво сидру в Україні, але не з гнилих яблук? Адже ми, як частина європейського культурного середовища, цілком можемо стверджувати: сидр — це в тому числі й український напій», — впевнена Яна Матвійчук.

Звичайно ж, мова йде не про скромну сидроварню, побудовану для розваги туристів. Сидр, який виробляють у Європі зараз, створюють на сучасних виробничих лініях, але з повагою до класичної рецептури. Це стало орієнтиром для Яни. Ідея переросла у дослідження, а згодом — у пошук партнерів.

Одним з них став Федір Андрейцов — херсонський фермер. До повномасштабної — один з ключових постачальників овочів у відому мережу українських супермаркетів. Термін, який став брендом в Україні — «баржа кавунів» — теж цілком можна приписати йому. Адже його агропідприємство спеціалізувалось в тому числі й на вирощуванні та постачанні цих символів краю. Зараз землі фермера — під тимчасовою окупацією , і він примінив свої професійні навички для розвитку нового бренду.

Андрій Мелеш — один з ключових партнерів Monbar. Він один з власників та керівників сімейного бізнесу з вирощування яблук та інших фруктів і виробництва напоїв на їхній основі. Андрій керує садом з понад 700 тис. сортових дерев. У цьому саду вже є ділянка, де вирощують плоди спеціально для виробництва сидру: з високим вмістом соку та оптимальними хімічними показниками.

Звідки назва Monbar?

Є дослідження, що Середнянський замок побудували лицарі ордену Тамплієрів. Він розташований вздовж так званого «соляного шляху». Колишні воїни Хрестового походу, які змінили обладунки на рясу, курували добування у Карпатах солі та продаж її до країн Європи. Очевидно, що ченці, які походили з європейської аристократії та середнього класу, відродили тут свої традиційні звички, в тому числі виробництво яблучного сидру.

Поважаючи легенду, засновники бренду вирішили присвятити назву Андре де Монбару — великому магістру, одному з дев'яти перших лицарів-засновників ордену Храму Тамплієрів. Він народився у місті Монбар в Бургундії (традиційному виноробному регіоні), що ще більше підкреслює емоційний зв’язок. А логотип Monbar — це дань поваги та сучасна інтерпретація родинного герба магістра.

Яблучний сидр Monbar створювали науковці, технологи і поціновувачі смаку

Легко сказати: «Треба відродити класичний рецепт яблучного сидру». Але для реального втілення ідеї довелось витратити багато часу.

Після довгих пошуків команда зупинилась на австрійському рецепті, який передбачає використання тільки свіжих яблук, а не ферментованих (гнилих), як в Нормандії.

Проте виникло ще одне питання: як знайти ідеальну технологію? Очевидно, що відомі європейські виробники не розкриватимуть таємниці виробництва. Тому засновники Monbar буквально «винайшли сидр заново»: залучили науковців НАН, професійних технологів та інших експертів, щоб створити ідеальну формулу. Умови були такі:

• жодного цукру у складі

• без дріжджів

• без хімічних домішок і консервантів

• пастеризація не повинна знищувати вітаміни та мікроелементи

«Вже важко згадати, скільки десятків спроб ми зробили перед тим, як сказали: ось він, ідеальний рецепт», — згадує Яна Матвійчук.

Та нарешті формула була знайдена. І вже зараз на підприємстві триває виробництво шести видів українського крафтового сидру Monbar: класичного яблучного брюту, з червоних яблук, з додаванням соку груші, черешні, бузини та абрикосу.

Традиційний смак – сучасне виробництво

«Ми будували цей бізнес в умовах повномасштабної війни. Тому для нас головне — не лише створити ідеальний продукт, а й підтримати українську економіку», — коментує Яна Матвійчук.

Саме тому партнери Monbar — виключно українські виробники. Не лише сидр, але й пляшки для нього, кришки, етикетки — все це створюють в нашій державі. Тож податки з цих бізнесів підтримують країну і її обороноздатність.

Виробничий комплекс — це надсучасна австрійська промислова лінія. Вона забезпечує прямий віджим соку з яблук, природне бродіння з підтримкою ідеальних умов, лагідну пастеризацію зі збереженням смаку та вітамінів, а також точний розлив по пляшках.

Про плани

Бренд Monbar створювали в першу чергу для українців. Яблучний сидр Monbar вже доступний на полицях Сільпо та на сайті. Але й планів на підкорення європейського ринку засновники теж не відкидають. Для цього створені всі умови: сертифіковане австрійське та бельгійське обладнання, ідеальна технологія, якісний продукт. Тож підприємці планують згодом отримати необхідні сертифікати та пропонувати український сидр клієнтам з ЄС.

Вони впевнені: виробництво українського сидру — це не лише відродження давньої традиції, а й поглиблення культурного обміну з Європою. Україна — частина європейського соціуму, і сидр Monbar може стати ще одним символом цієї єдності.